Екзотична красуня з високих гір: декоративна екзохорда у садибі

Дикі види ростуть в основному в Середній Азії: тянь-шаньська уподобала Чаткальський і Ферганський хребти, а екзохорда Королькова – Східний Памір та Алтай. Інші виростають у Центральній Азії та на Корейському півострові.

Екзохорда – листопадний кущ, що відноситься до родини розоцвітих. Великі (до 4,5-5 см у діаметрі) білі квітки зібрані в кистевидні суцвіття довжиною до 13 см, розташовані на кінцях пагонів. Цвіте у травні, а у серпні дозрівають оригінальної форми плоди, що складаються з дерев'янистих листівок (до 1 см у діаметрі).

Рослина світлолюбна. Однак досить повільно росте: найвища екзохорда – тянь-шаньська, досягає максимальної 4-метрової висоти у віці 15-20 років, а екзохорда Королькова – 3-метрової висоти лише до 30 років. Тому рекомендується вирощувати її у невеликих садах.

Екзохорда – дуже морозостійка рослина (переносить морози до -29 °С), а внаслідок того, що росте вона на сухих гірських схилах на висоті 1000-1200 м над рівнем моря, ще й посухостійка.

Під час цвітіння екзохорда є чудовим видовищем. 

Сліпучо-білі кисті суцвіть каскадом спадають з гілок від верхівки до землі. Пройти байдуже повз таку чудову рослину абсолютно неможливо. Вона просто випромінює позитивну енергію та підвищує настрій. 

Такий гарний кущ надзвичайно цікавий і у ландшафтному проектуванні. Вирощувати його можна як у кущовій, так і в штамбовій формах. Остання досягається обрізкою. Виконують її провесною до початку руху соку.

• Спочатку обрізають усі нижні гілки, залишаючи на кущі лише один сильний вертикальний пагін (1).
• Потім обрізають бічні гілки по всій висоті майбутнього штамба (2) та формують крону бажаної конфігурації (3).
• Оскільки екзохорда росте досить повільно, можна надавати кроні різну форму: асиметричну, кулясту або повислу.
• Можна використовувати рослини і для живоплотів, а також для створення садових скульптур. 

Дуже виразно виглядає поєднання екзохорди та хеномелесу японського (Chaenomeles japonica (Thunb.) Lindl.). Ці види цвітуть одночасно. Яскраво-червона пляма невисокої японської айви додасть химерності такої конструкції, аж ніяк не применшивши переваг екзохоорди, а, швидше, навпаки, підкреслить її ошатність.

Розмножують екзохорду насінням (посів у відкритий ґрунт – восени або після стратифікації навесні), поділом куща, відприсками, живцями. 

Розмноження зеленими живцями проводять на початку літа.

Рано-вранці обривають пагони поточного року з так званою "п'ятою" (діаметр біля основи не менше 5 мм) і загортають їх одразу у вологу тканину. 

Обрізають верхню частину пагона трохи вище за четвертий лист (4). Два нижні листи відщипують біля основи, верхні вкорочують наполовину (5). Потім п’яти живців (без листя) занурюють у стимулятор росту рослин, а через добу висаджують (залишаючи тільки ту частину, де розташоване укорочене листя) у парник.

Зробити невеличкий парник досить просто (6).

Поліетиленова плівка повинна покривати посадки живців з усіх боків, екран же, навпаки, з торців не потрібен, тому що служить тільки для притінення (замість напівциліндричного екрана з руберойду можна "наметом" поставити фанерні щити).

Ґрунт під плівкою повинен бути постійно зволоженим на глибину близько 10 см. Наприкінці серпня плівку та екран знімають спочатку на пару годин на день, привчаючи рослини до прямого сонячного світла, а потім, приблизно через 5 днів, видаляють зовсім. 

Оптимальний варіант – відкривати парник у похмуру дощову погоду.

Під зиму саджанці пересаджують на постійне місце. Однак для прискорення росту можна порекомендувати висадку відкласти до весни, і більшу частину наступного вегетаційного періоду тримати саджанці у парнику, а перед висадкою ще раз загартувати рослини, як описано вище. 

Запропонована конструкція парника є найбільш прийнятною. Однак винахідливі садівники давно застосовують у якості мікропарників пластикові пляшки. У цьому випадку необхідно враховувати, що обов'язковими умовами успішного вкорінення живців є затінення, родючий дренований ґрунт та полив.

Для посадки саджанців на постійне місце підбирають високогумусний, дренований грунт. Догляд за рослинами полягає в обрізці (санітарній та формувальній), розпушуванні ґрунту в пристовбурному колі та своєчасному поливі. 

Олена Авотіна 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com, pexels.com