Ботанічний опис
Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) – багаторічний напівкущ заввишки 50-70 см. Стебла у рослини гіллясті, сильно облистяні, знизу дерев'янисті, зверху трав'янисті. Корінь потужний, розгалужений, внизу густо мичкуватий. Листя супротивне, черешкове, довгасте або довгасто-яйцевидне, довжиною до 10 см, старе – сіро-зелене, молоде – біло-овстяне. Пагони закінчуються довгими кистевидними суцвіттями. Квітки довжиною до 2 см, синьо-фіолетові та біло-рожеві. Плід складається з 4 дрібних горішків, укладених у чашку, що не опадає. Насіння майже округле, гладеньке, чорне або чорно-буре.
Хімічний склад
У листі шавлії містяться дубильна кислота, ефірні олії (пінен, сальвен, цинеол, борнеол та інші терпенові речовини). Накопичення хімічних речовин у листі шавлії залежить від віку рослин, фази розвитку, природно-кліматичних умов росту, агротехніки вирощування та стану зовнішнього середовища.
Різні органи рослин накопичують неоднакову кількість ефірних олій. Так, у листі, суцвіттях, стеблах їх міститься більше (відповідно до 2,1%, 1,4%, 0,08%), а в корінні – менше (до 0,05%). Максимальна кількість олій у рослинах 3-4-річного віку, а потім з кожним роком зменшується.
Особливі лікувальні властивості має листя верхнього ярусу на початку цвітіння рослини. Високі цілющі властивості виявляються у рослин, вирощених у південних регіонах.
Біологічні особливості
Шавлія лікарська – теплолюбна рослина, яка в суворі безсніжні зими може вимерзати. Незважаючи на посухостійкість, при нестачі ґрунтової вологи різко знижується врожай листя. У той же час шавлія дуже чутлива до вимокання і не виносить навіть короткочасного перезволоження. Віддає перевагу добре освітленим ділянкам з високородючим легким ґрунтом, рівним рельєфом, не виносить засолених, заболочених ґрунтів. На одному місці росте до 10 років.
Масове цвітіння починається в середині червня, приблизно через місяць дозріває насіння.
Агротехніка та розмноження
Шавлію розмножують насінням – посівом у ґрунт або розсадним способом, а також вегетативно – поділом куща або зеленим живцюванням.
- Насіння висівають під зиму або напровесні (міжряддя 50-70 см).
- Норма висіву насіння 0,8-0,9 г на 1 м2, глибина загортання 3-4 см.
- Сходи з'являються через 18-20 днів.
Тому найбільш важливі прийоми у догляді за посівами шавлії – регулярні прополювання та розпушування міжрядь ще до появи сходів. Рослина добре реагує на добрива. Як основне добриво вносять гній (2,0-5,0 кг/м2). Відмінні результати дає внесення біогумусу. Через місяць після появи сходів посіви можна підживити нітрофоскою (100 г/м2). Подальший догляд полягає у прополках та поливах (при необхідності).
Рослини шавлії, які перезимували, рано навесні бажано омолоджувати, зрізаючи торішні стебла на висоті 7-10 см від землі. Це сприяє відростанню молодших пагонів з великим листям. Щоб попередити вимерзання рослин, перед зимівлею міжряддя мульчують сухим листям, тирсою або іншими матеріалами. Пізньої осені пересаджують один-два кущі шавлії в горщики і переносять їх на підвіконня для того, щоб використовувати свіже листя рослин взимку.
Збирають листя шавлії вже в перший рік життя рослини, починаючи з періоду цвітіння і закінчуючи пізніше вересня.
При пізнішому зборі в листі міститься менше ефірної олії. Крім того, знижується зимостійкість рослин. У наступні роки листя збирають 2-3 рази за вегетацію. Врожайність зеленої маси складає 5-6 кг/м2.
Сушать шавлію під навісом чи спеціальних сушарках, зберігають у сухих приміщеннях трохи більше двох років.
Лікувальні властивості
Препарати з шавлії завжди були популярними у народній медицині. "Шавлія промениста, запахом солодка, при багатьох корисна недугах" – такі вірші складали про цю цілющу рослину древні греки і мали рацію.
Ефірні олії, що містяться в листі рослини, обумовлюють його дезінфікуючу та протигрибкову дію. Дубильні речовини мають в'яжучу, протизапальну і кровоспинну властивість. У народній медицині України широко використовують настій листя при різних простудних хворобах, бронхітах, плевритах, гастритах, колітах, рясних нічних потовиділеннях, водянці, задишці.
Шавлія визнана офіцинальною (лікарською) рослиною в Болгарії, Польщі, Німеччині, Франції. В індійській медицині її використовують як ароматичний, в'яжучий і тонічний засіб. Австрійські дослідники виявили в листі шавлії речовину, що діє як естрогенний (фолікулярний) гормон.
Проте є протипоказання. Препарати з шавлії не рекомендують застосовувати під час вагітності та при гострих запальних процесах у нирках.
Використання в їжу
Шавлію лікарську можна використовувати і як приправу в їжу. У невеликих кількостях її додають до салатів, щоб надати їм пікантності. Подрібнене листя широко використовують при засолюванні риби та овочів, що забезпечує приємний аромат і кращу безпеку продукції.
Використання у побуті
Шавлія – дуже ефектна рослина. Її можна використовувати для створення декоративних композицій та бордюрів.
До того ж це чудовий медонос. У меду, отриманого з шавлії, темно-золотистий колір і дуже приємний аромат, він відноситься до вишуканих і цілющих сортів. Таку корисну та красиву рослину потрібно обов'язково вирощувати на присадибній ділянці.
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com