"Руда" хвороба: захист плодових культур від іржі

Як і більшість грибів, іржа груші та яблуні розвивається на кількох видах рослин.

Так, основний цикл розвитку іржі груші проходить на козацькому та деяких інших видах ялівцю, а іржі яблуні – на звичайному ялівцю. В обох випадках іржа вражає гілки ялівцю, тканини розростаються і з часом з'являються вирости, на яких навесні утворюються базидіоспори. Вітром їх переносить на рослини насіннєвих порід, де вони вражають листя, молоді пагони, а іноді й плоди.

Розвитку первинної інфекції та емісії базидіоспор сприяє волога весняна погода. Після дощу, при підсиханні, базидії відокремлюються від виростів вітром і розносяться на відстань 40-50 км.

На заражених рослинах ялівцю хвороба набуває хронічного характеру, вони є постійним резерватом і джерелом інфекції для насіннєвих порід.

У середині літа на нижній стороні зараженого листя утворюються групи соскоподібних (у груші) і ниткоподібних (у яблуні) виростів – ецидій, що розвиваються зіркоподібно. На виростах утворюються ецидіоспори, здатні заражати ялівець. При сильному ураженні іржею листя яблуні та груші передчасно опадає, що не проходить для дерев безслідно.

Безлистяні рослини слабшають, знижується їхня зимостійкість, плоди дрібнішають, втрачають масу.

Стійкість груші до збудника іржі залежить від сортименту.

Високий рівень ураження хворобою відзначений на сортах Бере Боск, Бере Арданпон, Кюре, Диканька зимова, Улюблениця Клаппа, середній Бере Лігеля, Бере Гарді, Бере Жиффар, Вільямс, Іллінка, Скороспілка з Треву.

Відносну стійкість виявляють сорти Наназірі, Суніані, Цукрова, Гулабі, Гордзала та Саїло.

Щоб виключити попадання інфекції іржі на грушу, яблуню і айву, необхідно видалити кущі ялівцю, що ростуть поблизу садів. У парках та заповідниках, де ялівець вирощують як декоративну культуру, необхідно навесні вирізати та спалювати уражені гілки, щоб не допустити поширення базидіоспор. 

Густі вітрозахисні смуги навколо садів зменшують ймовірність зараження іржею.

З метою оздоровлення насіннєвих порід у насадженнях проводять комплекс превентивних заходів.

• Пізньої осені збирають і спалюють все опале листя груш, яблунь, айви, а також прирости з явними ознаками ураження іржею.
• Після листопада дерева рясно обприскують розчином сечовини (700 г на 10 л води).
• До розпускання бруньок обрізають сильно уражені пагони та скелетні гілки відповідно на 5 і 10 см нижче місця ураження.
• Уражені хворобою пагони лікують, зачищаючи рани до здорової деревини та дезінфікуючи їх 5%-ним розчином мідного купоросу з наступним замазуванням садовим варом. 

Для покращення та прискорення загоєння рани обробляють гетероауксином (0,5 г на 10 л води), а вже потім замазують садовим варом.

Для лікування хворих на іржу дерев їх обприскують мідь- і сірковмісними фунгіцидами або препаратами з групи дитіокарбаматів.

Першу обробку роблять до цвітіння перед початком розсіювання базидіоспор ("перельота" з ялівцю на грушу, айву, яблуню), використовуючи 1%-ну бордоську рідину або її замінники (купроксат, 34,5% л.с., чемпіон, 77% с.п., блу бордо*, 77% п.р.); препарати на основі сірки – кумулюс ДФ, 80% в.г.*, тіовіт джет, 80% в.г.; групи дитіокарбаматів – полірам ДФ, 70% в.г.* (препарати з індексом рекомендовані для застосування у промислових насадженнях).

Одразу після цвітіння груші, у період масового розсіювання спор, дерева повторно обприскують одним із вищезгаданих фунгіцидів. Через 2 тижні проводять третю обробку.

Слід зазначити, що стійкі до парші сорти груш також обприскують, якщо вони є нестійкими до іржі. У разі проведення хімічних обробок проти парші необхідність обприскування проти іржі відпадає. 

Ігор Шевчук 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com