Простий спосіб: розмноження персика вкоріненням зелених живців в аматорських умовах

Однак цей спосіб має дві істотні недоліки. По-перше, час, витрачений на вирощування підщепи, збільшує як терміни для  розмноження культури, так і виробничі площі, що відводяться під розплідник. І по-друге, при несумісності підщепи та прищепи їх тканини не зростаються. 

Вказаних недоліків можна уникнути, розмножуючи персики зеленим живцюванням. 

Укорінення зелених живців  

Живцювання – вегетативний спосіб розмноження рослин укоріненням черешка. Зелені живці персика, що є частиною пагона, укорінюють у захищеному ґрунті із застосуванням туманоутворюючих установок та регуляторів росту. Такі персики називаються кореневласними (черешковими).

Фахівці стверджують, що виростити кореневласні саджанці персика можна лише в умовах садівницьких установ, пересічному садоводу не під силу створити умови, необхідні для вкорінення зелених живців.

Розмножувати персики зеленим живцюванням у садах, на дачних та присадибних ділянках садоводам-аматорам допоможе найпростіший пристрій. 

• Будь-яку ємність з отвором у дні встановлюють у глибокий піддон (1).
• Насипають у неї субстрат, що складається з рослинного компосту та городньої землі (незначна домішка), а зверху – шар прожареного крупнозернистого піску.
• Висаджують живець персика і накривають літровою банкою.
• Співвідношення максимального діаметра ємності до діаметру скляної літрової банки – 1,75, що сприяє створенню оптимального повітряного режиму навколо зони укорінюваного зеленого черешка персика.

Ось і весь пристрій.

А тепер докладніше про деталі.  

На рідину (воду) діє атмосферний тиск (Ратм), який згідно із законом Паскаля, передається в усіх напрямках рівномірно.

Вода через отвір у ємності (2) по капілярах двошарового субстрату (3) піднімається до поверхні (А), звідки випаровується у скляну банку (4) та частково в атмосферу.

Через різницю температур навколишнього середовища та субстрату пар конденсується і осідає на внутрішні стінки скляної літрової банки і на листя укорюніваного черешка персика (5), утворюючи на листі найтоншу стабільну водяну плівку і підтримуючи високу вологість повітря під банкою. 

Дотримуйтесь важливих умов   

Зелене живцювання персика засноване на біологічній особливості рослин – регенерації, тобто здатності окремих частин або органів відновлювати ріст та функції організму.

Зелені живці у процесі регенерації з тканин пагона  утворюють придаткове (адвентивне) коріння. 

Регенерація придаткового коріння залежить від багатьох факторів, які необхідно брати до уваги. Інакше вкорінення не вдасться. 

• Зелені живці слід нарізати з молодих високопродуктивних плодоносних зимостійких персикових дерев. 
• Потрібно вибирати сорти, стійкі до хвороб та шкідників. 
• Терміни виконання операції – перші дві декади червня, залежно від погодних умов.
• Оптимальний час заготівлі зелених живців персика – ранок, до сходу сонця.
• Для живцювання слід брати пагони з нижньої частини крони персикового дерева, вони мають кращу регенеративну здатність.
• Добре укорінюються зелені живці, взяті з верхньої та середньої частини пагона поточного року або нижньої частини минулорічного пагона.
• Укорінюються облистяні живці тільки на світлі.
• Зменшення площі листя знижує відсоток укорінення живців, тому на живці має бути максимально велика кількість здорового листя.
• Зелений черешок персика довжиною не більше 60 мм зрізують гострим лезом.
• Зріз роблять перпендикулярно вісі черешка, він має бути гладким, без зазубрин.

Посадка живців  

Зрізані зелені живці рано-вранці з крапельками роси на листі або в похмуру погоду після дощу мають невисоку водоутримуючу здатність і знаходяться в так званому тургорному стані.

Висаджують живці персика в підготовлений субстрат без зволікання, оскільки при втраті тургору зелене живцювання стає неможливим. 

Субстрат – це середовище, в яке міститься нижня (базальна) частина черешка, на якій утворюються корені. Глибина посадки персика має бути така, щоб живець утримувався у вертикальному положенні.

У верхньому шарі субстрату відбувається укорінення, а нижньому – подальший розвиток кореневої системи.

Світло, тепло та вологість – необхідні умови для укорінення зеленого черешка персика.

Міні-тепличку з живцем розміщують на підвіконні, в перші 2-3 тижні захищають його від потрапляння прямих сонячних променів. Оскільки укорінення відбувається у перші дві декади червня, рослина отримує достатньо світла та тепла. 

Температура субстрату може коливатись протягом доби в межах 18-25 °С.

Вологість повітря та субстрату під банкою надзвичайно важливі для коренеутворення та подальшого розвитку кореневої системи.

Вона забезпечується підтримкою рівня води у піддоні на позначці 20 мм від дна до початку утворення зачатків коріння. Воду бажано брати із природних джерел. 

Крім того, живець персика потрібно щодня провітрювати, знімаючи банку на кілька секунд. Цей прийом дозволяє привчити рослину до подальшого самостійного життя.

З моменту появи коренів кількість води в піддоні має бути зменшена, але вона завжди повинна бути в ньому.

Коріння утворюється за два-три тижні від початку живцювання, залежно від погодних умов. 

Після цього зелений черешок персика разом із ємністю висаджують у ґрунт (на всю його висоту) на затіненій ділянці саду. У суху спекотну погоду вдень прикривають черешок банкою. Поливають залежно від стану ґрунту.

Через місяць зелений черешок персика висаджують із грудкою субстрату на постійне місце в сад. Ґрунт має бути родючим, тому місце для посадки готують заздалегідь, вносять органіку.

Догляд за живцями у відкритому ґрунті 

• Оскільки кореневласні рослини дуже маленькі, роблять огорожу, щоб випадково не пошкодити їх.
• У рік укорінення черешок персика не дає великого приросту, коренева система не встигає проникнути глибоко в ґрунт, тому рослина потребує регулярних поливів у суху спекотну погоду.
• Впродовж літа та восени необхідно виполювати бур'яни, розпушувати ґрунт, вносити органічні добрива (в діаметрі до 1 м навколо живця персика).
• З настанням вересневих заморозків живець персика оберігають від морозу, накривши його літровою або трилітровою скляною банкою (залежно від висоти), а в жовтні – додатково мішковиною.
• З приходом зими живець персика ізолюють від зовнішнього середовища, укривши його землею (шар товщиною 20 см) і додатково зверху соломою або іншими органічними покривними матеріалами.
• З настанням весни після розморожування ґрунту в саду персик звільняють від укривних матеріалів.

Як бачите, такий спосіб укорінення дуже простий. Він дозволяє вкорінювати живці персика в умовах дачної ділянки без застосування дорогої туманоутворюючої установки та препаратів для стимуляції росту коренів, що потребують точного дозування. До того ж, розмноження персиків у контейнерах дозволяє транспортувати їх на далекі відстані без пошкодження кореневої системи. 

Володимир Сизоненко 

© Журнал "Огородник"

ФОТО:pixabay.com