Примхливі красуні: розмножуємо та зберігаємо сучасні сорти жоржин

Завдяки величезній роботі селекціонерів сучасні жоржини стали зовсім іншими, ніж їхні скромні предки.

Вишуканість форм і різноманітність видів вражаючі: від двометрових велетнів з густомахровими великими квітками до рослин маляток з квітками-метеликами, які суцільно вкривають кущі.

І тільки одна властивість рослини залишилася непідвладною  фахівцям – здатність повноцінно зберігатися в зимовий період.

У природніх умовах жоржини зростають там, де ґрунт взимку не промерзає, тому їм не доводиться переносити такий тривалий період спокою, як в наших широтах. Старі стебла відмирають, а на зміну їм з'являється молода поросль, яка прокльовується з бруньок заміщення на кореневій шийці.

У наших умовах вегетація жоржин переривається ранньої осені, як раз тоді, коли вони цвітуть особливо пишно. Пізніше бульби викопують, просушують, і півроку рослині доводиться "боротися за життя" в сирому і темному погребі. 

Невибагливі "бабусині" жоржини якось справлялися з цим випробуванням, але сучасні "породисті красені" виявилися набагато слабкішими. Ось і пішли вчені у світовій селекції іншим шляхом: сучасні сорти жоржини пропонуються покупцеві як однорічна культура. На ринках в красивих упаковках продають дрібні бульбокорені, отримані від вкорінених живців, вирощених в закритому ґрунті за відпрацьованою технологією. 

Рослини, отримані з такого посадкового матеріалу, красиво цвітуть і утворюють бульбокорені, які дуже погано зберігаються взимку.

Щоб "привчити" такий сорт до відтворення з бульбокоренів, його потрібно вирощувати не один сезон, постійно відбираючи добре збережені екземпляри.

Тільки через 3-4 сезона можна отримати сорт з задовільним збереженням бульбокоренів.

Квітникарю, який хоче "прописати" певний сорт на своїй ділянці, можна порадити висаджувати якомога більше екземплярів.

Для цієї мети широко використовується живцювання.

Зовсім необов'язково починати його в лютому. Раннє живцювання при наявності вільних площ можна проводити в стаціонарній теплиці. Однак якщо врахувати, що вирощувати рослини доведеться 3-4 місяці (до початку червня), стає очевидною нерентабельність такого заняття.

Дуже хороші результати дає літнє живцювання. У червні, коли висаджені з бульбокоренів кущі зміцніють і розростуться, можна отримати відмінний матеріал для живцювання, видаляючи зайві стебла або зрізуючи пасинки і верхівки стебел.

• Довжина живця повинна бути не менша за 15-20 см (добре вкорінюються і довші).
• Укорінюють живці у відкритому ґрунті, злегка притіняючи грядку тимчасовим укриттям. За умови гарного забезпечення вологою і безперервного розпушування землі живці укорінюються на 100%.

Дуже важливо не допускати цвітіння рослин, постійно обриваючи бутони.

В результаті утворюються невеликі, але міцні бульбокорені з хорошим відсотком збереження.

Ще кращих результатів можна досягти, якщо зрізані черешки вкорінювати в торф'яних таблетках.

• У центрі набряклої від води таблетки роблять лунку, відповідну діаметру живця, і вставляють в неї рослину.
• Живці, висаджені в торф'яні таблетки, сортують і поміщають в неглибоку тару, постійно підливаючи на дно воду. 
• Надалі рослини тримають в тіні до тих пір, поки через стінки таблеток не проростуть корінці. Зазвичай це відбувається на 10-15-й день.

Ні в якому разі не можна перетримувати живці до утворення довгих коренів, оскільки при висадці в ґрунт вони відімруть.

• Вкорінені жоржини (разом з таблетками) висаджують на спеціальну грядку (за схемою 60х30 см) і вирощують (при цьому видаляють бутони) на високому агрофоні.
• Якщо восени після викопування на бульбах збереглися залишки таблетки, їх не видаляють (так бульби краще зберігаються).

Зимове зберігання бульб – найвідповідальніший період у вирощуванні жоржин.

У відкритому вигляді їх можна зберігати тільки в сухому, прохолодному, не промерзаючому підвалі на дерев'яних, бажано, ґратчастих полицях.

Однак при такому зберіганні добре зимують тільки великі, "вгодовані" бульби, дрібні можуть засохнути.

Дуже корисно перед зберіганням занурити бульби в глиняну бовтанку, додавши на відро бовтанки літрову банку деревної золи або літрову банку свіжого коров'яку.

Можна приготувати бовтанку на відварі чистотілу, полину або розчинити в одному відрі води 50 г мідного купоросу. Бульби, вкриті шаром глини, зберігаються набагато краще.

Можна також підтримувати бульби у гарному стані, якщо помістити їх у великі ящики і пересипати свіжою сухою тирсою. Деякі квітникарі пропонують упаковані таким чином жоржини ґрунтовно полити розчином фунгіциду і підсушити на відкритому повітрі.

Непогано зберігаються бульби в поліетиленових пакетах: бульби укладають пошарово, рясно пересипаючи тирсою або сухим торфом, потім, не зав'язуючи пакети, їх поміщають в сховище. Оптимальна температура зберігання 3-5 ° С.

Однак який би метод зберігання не застосовувався, не можна залишати бульби без нагляду. Їх збереження залежить від дуже багатьох причин.

Тому бульби, навіть добре упаковані, потрібно оглядати щомісяця: підсушувати або зволожувати, видаляти ті, на яких бруньки рушили в ріст або з'явилися підгнилі ділянки.

На початку лютого бульби переносять в світле приміщення, з температурою 8-10 ° С, оглядають, сортують в невеликі пакети і перекладають вологим мохом. Бульбокорені насичуються водою і починають "оживати". Поступово при такій температурі зберігання до квітня у них розвинуться великі, сильні бруньки.

У такому стані вони придатні для посадки у відкритий ґрунт "з головою" (як картопля). Бажано висаджувати жоржини, як тільки відтане ґрунт. Коли остаточно потепліє, рослини самі проклюнуться, а до цього часу відростять корінці.

Після того навіть пізні заморозки їм не страшні – добре укорінений бульбокорінь вижене нове стебло замість підмерзлого. А якщо провести до заморозків високе підгортання, почнуть рости і бічні бруньки на збереженій частині стебла. 

Ніна Босая 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com