Пан баклажан: агротехнічні прийоми та продуктивні сорти для гарного врожаю

Сказано – зроблено

Глобальне потепління дає можливість вирощувати баклажани у відкритому ґрунті на всій території України. У Вінницькій області, де я проживаю, синенькі вдаються на славу, якщо, звичайно, дотримуватися певних правил їх культивування. 

• Висіваю насіння на розсаду в середині березня, за 60 днів до запланованих термінів висадки на грядку.
• Сію насіння на такій відстані одне від одного, щоб не довелося пікірувати – баклажани дуже погано переносять цю процедуру.
• Перед висадкою на постійне місце розсаду обов'язково загартовую і обробляю одним із стимуляторів росту. Тоді рослини краще приживуться.

Під баклажани відводжу добре освітлене, прогріте сонцем і захищене від холодних вітрів місце.

Кращі попередники для цієї культури – ранні зернові, морква, огірки, капуста, бобові. Ніколи не висаджую баклажани поруч з картоплею і помідорами, оскільки у них загальні хвороби і шкідники. 

• У відкритий ґрунт рослини «переселяю» лише тоді, коли земля на глибині 10 см прогріється до температури 15-18 °С. Занадто рання висадка рослин в непрогріту землю призводить до уповільнення їх росту, а також збільшує ризик розвитку захворювань.
• Розсаду баклажанів висаджую з грудкою землі, поглиблюючи в ґрунт тільки до кореневої шийки.

Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні, поливах і підгодівлі. Через 5-7 днів після посадки рослини поливаю. У суху погоду роблю це кілька разів. Воду для поливу підігріваю на сонці. Після дощу або поливу ґрунт між рослинами рихлю на глибину не більше 5 см, в міжряддях – глибше.

Баклажан позитивно відгукується на добрива, тому за сезон проводжу від 3 до 5 підживлень. Перше підживлення проводжу через 2-3 тижні після висадки у відкритий ґрунт. Якщо бачу, що рослини слабо розвиваються, підживлюю  добривами з вмістом азоту, при надлишку зеленої маси – удобрюю калієм. Органічні добрива застосовую помірно, оскільки вони стимулюють ріст стебла, а не плодів.

Замінити добрива можна травою, що забродила. Я використовую настій з кропиви з додаванням золи.

• Листя кропиви подрібнюю і висипаю в пластиковий контейнер, так, щоб зелена маса заповнила більше половини обсягу ємності. Потім наливаю теплу воду, накриваю кришкою і даю настоятися два тижні, щодня помішуючи. Отриманий настій розводжу водою в співвідношенні 1:10. На 10 л зеленого добрива додаю 1 склянку деревної золи. 

У сиру і прохолодну погоду проводжу позакореневе підживлення рослин мікроелементами, а в період цвітіння – для кращого зав'язування плодів – обприскую розчином борної кислоти (1 ч. ложку на 10 л теплої води).

Плоди баклажана прибираю в фазу технічної стиглості, використовуючи ножиці або секатор. Зняті плоди можуть зберігатися в сухому прохолодному приміщенні впродовж місяця.

Вибрані сорти

Щоб урожай баклажанів радував з року в рік, необхідно підібрати відповідні сорти.

Я віддаю перевагу ранньостиглим, перевіреним часом, сортам, таким, як Віра, Віолетта, Вороний, Чернець з подовжено-грушоподібними плодами темно-фіолетового забарвлення, масою 200-300 г. У сортів Віра, Вороний, Чернець плоди зі щільною білою м'якоттю, без гіркоти, сорт Віолетта відрізняється класичним смаком плодів.

Лідер за врожайністю –  ранньостиглий сорт Рожевий фламінго. Рослина сильноросла. Плоди довгі, витягнуті і вузькі з легким вигином, масою 250-450 г, дивовижної краси (бузкові з легким рожевим відтінком). М'якоть ніжна, солодкувата, без гіркоти. Сорт цінується за швидке і тривале плодоутворення.

Грушовидна форма плодів властива сортам Олексіївський, Кулачок і Чорнильна яшма. У сортів Швидкий круглий і Японський карлик округлі темно-фіолетові плоди з білою м'якоттю без гіркоти.

Усіляких похвал заслуговують середньоранні сорти – смугастий Мармуровий, яскраво-бузковий П'ятачок, а також Біла ніч з білосніжними плодами. М'якоть молочно-біла, з приємним смаком. Рослини встигають віддати всі плоди до похолодання.

Баклажани цінують за високі смакові і лікувальні властивості. Вони допомагають боротися з атеросклерозом, стабілізують роботу серця, дуже корисні для людей з проблемами малокрів'я. Баклажани мають в своєму складі жири, вуглеводи і білки, при цьому вони дуже низькокалорійні. Лікарі-дієтологи рекомендують включати страви з баклажанів в меню тим, хто страждає на захворювання печінки і нирок, шлунково-кишкового тракту.

На Сході баклажан називають овочем довголіття. Баклажани смажать, тушкують, запікають, фарширують, маринують, роблять різноманітні заготовки на зиму. Навіть найпростіша страва (баклажани, підсмажені скибочками на сковорідці) за смаком нічим не поступається відбивній з курячої грудки.

Ці чудові овочі заслуговують на те, щоб їх вирощували на своїх ділянках якомога більше городників. 

Сергій Кирилюк 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора