Овочі-помічники – смачні та цілющі: спаржа, тетрагонія і земляний мигдаль

Дуже корисна та цікава рослина, яка поки що рідко зустрічається на наших грядках – чуфа, або земляний мигдаль. 

Вражають корисні властивості чуфи, її невибагливість та смакові якості бульб-горішків. Ця рослина – тропічний різновид багаторічної осоки, але в нашому кліматі вирощується як однорічна культура, оскільки не переносить низьких температур. 

Період вегетації чуфи від посадки до врожаю 105-115 днів. Перед посадкою бульби треба замочити у воді на дві доби, змінюючи її за цей час 3-4 рази. Саджають зазвичай бульбочки в лунки за схемою 45х45 см, на глибину 2,5-3 см, по 3-4 бульбочки в одну лунку.

Чуфа, як і звичайна осока, невимоглива до складу ґрунту (не переносить тільки заболочений і засолений), дуже врожайна і не схильна до різних хвороб. Основні шкідники чуфи – дротяники і польові миші, що ушкоджують бульби-горішки. 

Вирощувати чуфу можна як розсадним (у горщиках на підвіконні), так і безрозсадним способом. Її можна висівати, коли температура ґрунту буде вищою за 12 °С.

Якщо ґрунт родючий, багатий на органіку, своєчасно проводиться полив і підгортання куща, то з однієї лунки можна викопати до 1000 бульбочок. Але навіть на мізерних ґрунтах в одному гнізді формується їх близько 300 штук. 

Коли в жовтні на зеленому листі почне з'являтися жовтизна, це сигнал, що смачні горішки вже дозріли. Треба після викопування відмити горіхи від землі, ретельно висушити і зберігати в сухому приміщенні, щоб не зацвілі від вогкості. 

Перед вживанням сухі горішки треба добу потримати у воді – і все! Їх можна їсти просто так, а можна додавати до салатів, випічки, використовувати як будь-які інші горіхи.

З підсмажених і розмелених горішків виходить дуже смачний і цілющий напій оршад, що має тонізуючі та заспокійливі властивості. Горішки чуфи дуже корисні людям з порушенням обміну речовин, а також з підвищеним холестерином і тим, хто страждає на цукровий діабет.

Це цікаво:

Чуфу поряд з амарантом відносять до харчової рослини майбутнього. Розробники майбутніх міжпланетних експедицій та космічних станцій всерйоз розглядають її як один із видів рослинності, яку вирощуватимуть у космосі для потреб екіпажів кораблів, станцій та планетарних баз. 

Є ще дві дуже важливі овочеві культури, які з давніх часів культивуються в багатьох країнах світу, але в нас поки що мало поширені. Завдяки корисним та цілющим якостям вони у багатьох народів присутні в меню майже щодня. Ці овочеві культури містять мінімум калорій, але при цьому дають відчуття ситості, оскільки легко засвоюються і поповнюють організм необхідним набором вітамінів і мінералів, які у традиційних для нас продуктах харчування. 

«Королеву французької кухні» спаржу дуже цінують за те, що вона з'являється чи не першою у весняному меню, коли необхідні вітаміни. До того ж спаржа – справжній делікатес: і за старих часів вважалася їжею для панів, і нині залишається вишуканою стравою.

А готують цей делікатес моментально – достатньо просто відварити у підсоленій воді протягом 5-10 хв (залежно від товщини стебел). Залишається тільки полити спаржу вершковим маслом і насолоджуватися її соковитими солодкими, злегка хрусткими пагонами.

Частину пагонів можна зрізати для їжі, а частину залишають, щоб рослина нормально розвивалася. Спаржу регулярно поливають та мульчують. Молоді пагони заморожують на зиму або маринують в півлітрових банках. Спробуйте спаржу, вона припаде вам до смаку. 

І, нарешті, треба сказати кілька слів про найскромніший овоч – шпинат. За вмістом заліза шпинат займає перше місце серед овочів, багатий на мінеральні солі калію, кальцію, йоду. У ньому міститься багато білка. У їжу вживають розеточне листя до появи квіткової пагони. Шпинат – холодостійка невибаглива зелена культура, яка переносить невеликі заморозки. Сіють шпинат у ранні терміни, в ті ж, що салати та горох. За місяць уже збирають врожай. Іноді звичайний шпинат через дуже високу температуру, суховії та відсутність опадів у весняний період дуже швидко йде у стрілки.

Але в такому випадку його може замінити інша овочева культура – новозеландський шпинат, або тетрагонія. За складом, користю та невибагливістю у догляді він такий самий, як звичайний шпинат. Вирощуючи його розсадою, можна отримувати врожай до листопада.

Цей шпинат дуже добре переносить пересадку і швидко нарощує численні повзучі стебла, які при хорошому догляді та регулярних поливах можуть досягати в довжину до 1 м. В їжу вживають товсті листочки і молоді пагони, що відростають. Після зрізання рослина швидко відновлюється, випускаючи множинні пасинки. 

У шпинату нейтральний смак і немає особливого специфічного запаху, тому використовувати його можна в різних стравах, як у сирому вигляді в салатах, так і в відвареному, тушкованому – як гарнір до м'яса і риби, добавки в борщ і суп. На зиму шпинат можна заморожувати та маринувати.

Сьогодні, як ніколи раніше, треба використовувати будь-яку нагоду, щоб довше залишатися здоровим, працездатним, пом'якшувати удари, які завдають нашому організму сучасною екологією. У нас, городників, на щастя, є така нагода. Як то кажуть, наше здоров'я у наших руках. 

Світлана Внукова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com