Вздовж межі ділянки жимолость садити не варто. Охочі поласувати першими ягодами збігатимуться з усієї округи і об'їдять весь урожай. Доцільніше обсадити кущами внутрішню алею у садибі, доріжки.
Закривати стіною з жимолості якісь будівлі (сарай, гараж та ін.) теж не слід. Для неї місце вздовж стін не підходить: біля північних жимолості не вистачає світала, а під південними – надлишок непотрібного їй тепла.
Жимолость дуже світлолюбна – в тіні погано росте і не плодоносить, а в напівтіні росте, але плодоносить слабо. Для неї бажано підбирати прохолодні та світлі місця: північні схили, з холодними глинистими ґрунтами, низини, заплави річок та озер.
- Для цієї культури придатні замкнуті улоговини, куди по схилах "стікає" холодне повітря. Всі інші ягідні кущі у таких місцинах під час цвітіння обмерзають, а от жимолость почувається чудово.
- Так само їй підходять ділянки, розміщені на протягах, де взимку здувається сніг, земля оголюється, і рослини обмерзають або вимерзають зовсім. Зате влітку на таких ділянках прохолодно, що і потрібно жимолості.
Ряди жимолості потрібно розташовувати з півдня на північ. При такій орієнтації кущі одержують більше світла, але менше тепла.
Вологість для цієї культури дуже важлива, особливо вологість повітря. Жимолость любить вологе повітря і страждає від сухого. Тому в посушливих регіонах України її слід (по можливості) висаджувати в місцях з більш вологим мікрокліматом – біля річки, водоймища, басейну, колодязя, колонки, поблизу водостоків, поливних газонів.
Що стосується відстані між рослинами, слід враховувати, що у нас (особливо – у аматорів) кущі жимолості виростають набагато потужнішими, ніж на її батьківщині. Так, трирічні рослини вже дають метрові прирости.
Ось чому я рекомендую розміщувати кущі вільно, подалі один від одного: на відстані не менше 2,5 м у несприятливих умовах і 3-5 м і більше – в умовах, близьких до оптимальних.
Рослини жимолості, які мають можливость рости і розвиватися вільно, протягом кількох десятиліть радуватимуть погляд своєю щільно і красиво облистяною кроною і рясним врожаєм.
При тіснішій посадці вони вимагають часткової обрізки, через що калічиться крона і зменшується врожай.
Якщо є необхідність висаджувати жимолость у ряд, розміщувати її потрібно через 3-4 м, чергуючи з кущами смородини. Через 12-15 років, коли смородина постаріє, її рослини можна буде видалити, і жимолость отримає простір для росту ще на 10-15 років.
Зверніть увагу: Дуже ефектним на вигляд є чергування кущів жимолості з іншими ягідниками (червона смородина, аґрус з ягодами різного кольору), але тільки на високих штамбах.
До ґрунтів жимолость невибаглива, може рости на будь-яких: від важких глинистих – до легких пісків або торфовищ, від нейтральних – до кислих, переносить навіть слабозасолені.
Потрібно тільки створити їй умови, близькі до лісових: зробити для коріння хоча б невеликий (10-15 см) прошарок з "штучного лісового" ґрунту і замульчувати листям.
У мене жимолость благополучно росте на трьох зовсім різних ґрунтах: на пагорбі з чистого сухого піску, у заплаві річки на місці колишнього болота і на багатому, липкому чорноземі, який підстилає важка глина.
На всіх ділянках я робив для неї "подушку" із рослинних решток. Брав лісову підстилку і пріле листя, садовий компост, нагрібав опале листя, і все перекопував на глибину 40-50 см.
Коріння у жимолості тонке (3-5 мм), шнуроподібне. Воно утворює густу поверхневу кореневу систему, глибина закладки якої залежить від вологості, повітропроникності та родючості ґрунту.
- На сухому піску основна маса коренів залягає на глибині 15-20 см і лише окреме коріння "спускається" на глибину до 30 см, на липкому чорноземі – 7-10 см, а на сирому і прохолодному ґрунті заплави – 3-5 см (майже на поверхні).
Ось чому для жимолості важлива не глибина ями, а товщина родючого верхнього шару і особливо наявність над корінням достатнього шару мульчі.
- Тому ями рекомендую копати діаметром 1-1,2 м глибиною до 30 см на легких ґрунтах, і всього 15-20 см – на важких та мокрих.
- Ці ями (а точніше, блюдця) необхідно заповнювати лісовим перегноєм або садовим компостом. Непогано додавати золу і гній, причому якомога більше.
Жимолость не боїться надлишку живильних речовин, навпаки дуже чуйна на добрива, і щедро віддячить за них потужним приростом та рясним урожаєм.
Крім правильної підготовки посадкової ями, необхідно добре замульчувати пристовбурні кола – це найголовніша умова успіху. Адже навіть на Львівщині, де літо найчастіше дощове та прохолодне, мульчування листям дуже бажане.
- Я насипаю шар листя товщиною 1-2 см на важких та сирих ґрунтах і 5-8 – на легких сухих.
А вже в спекотних і посушливих регіонах України наявність досить товстого шару мульчі є обов'язковою. І чим сухіший і спекотніший клімат, тим товщим цей шар має бути: до 15-20 см.
Така "шуба" з листя не тільки захищає коріння жимолості від перегріву в спеку і надовго зберігає вологу в ґрунті у посуху, але і створює постійний сприятливий температурно-вологісний режим.
Крім того, вона позбавляє необхідності прополювати жимолость вручну (розпушувати землю пальцями, вишукувати і витягувати по одному кореневищу), адже будь-яке перекопування (навіть невеликими садовими вилами) загрожує пошкодженням коренів.
Віктор Зарахович
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com