Лимонний колір здоров'я: захист цитрусових від черні та меланозу

Меланоз 

Вперше захворювання цитрусових меланозом було виявлено у 1892 р. у Флориді (США). В даний час хвороба поширилася майже повсюдно, особливо шкідлива у вологих районах Північної та Центральної Америки, Японії, Китаї, Новій Зеландії та Південній Африці.

Уражаються коренева шийка, штамб, гілки, пагони, листя та плоди всіх цитрусових. На органах вісі рослини (кореневій шийці, штамбі, гілках першого і наступного порядків) хвороба проявляється у відмиранні кори, що супроводжується рясним камедетечінням. Деревина, що загнила, стає білою. За кілька років на рослині, яка хворіє на меланоз, утворюються ракові рани, гинуть гілки або рослина повністю. 

На уражених зелених пагонах, і навіть колючках з'являються окремі вдавлені крапки, оточені хлоротичною облямівкою. По мірі розвитку хвороби вони стають опуклими, змінюють забарвлення (від жовто-коричневого і червонувато-коричневого до темно-бурого або чорного) і форму (зливаються в дуги, кільця), їх поверхня починає блищати. Плями можуть зливатися, покриваючи уражені ділянки суцільною шорсткою кіркою. На уражених ділянках утворюються глибокі поздовжні, рідше поперечні тріщини, що іноді досягають камбію. Патоген, проникаючи у глибокі частини кори та деревини, викликає усихання пагонів, що супроводжується гумозними явищами. На молодих вегетуючих листках (в основному на верхній стороні) спочатку з'являються дрібні (0,1-3,0 мм в діаметрі), округлі, вдавлені плями темно-зеленого кольору, які згодом наповнюються камеддю і стають опуклими. По мірі розвитку хвороби поверхня плям починає блищати, послідовно змінюючи забарвлення з жовтувато-коричневого на червонувато-коричневе і навіть чорне з широкою світлою облямівкою. При сильному ураженні значна частина листя втрачає природне забарвлення і по мірі їхнього старіння світла облямівка стає зеленою. Надалі плями підсихають і тверднуть (якщо гриб проникає глибоко в тканину листа, плями залишаються втиснутими). При поверхневому ураженні меланозні плями на напівогрубілому листі зазвичай опуклі. Окремі плями зливаються, утворюючи кільця, дуги та різні візерунки. У початковій стадії розвитку хвороби через нерівномірне розростання здорової та ураженої тканини листові пластинки деформуються. При важкій формі меланозу листя зазвичай опадає ще до втрати ним тургора, а облистяні верхівки пагонів – відмирають. Тканини листа в уражених місцях глибоко просочуються камеддю, згодом відмирають і утворюється типова коричнева плямистість, так званий опік.

Плоди уражаються, починаючи з їх формування і до досягнення ними близько 3/4 своєї величини. Спочатку на них з'являються дрібні, опуклі, жовті, бурі або червонувато-коричневі плями різної густини. Надалі вони набувають чорно-бурого забарвлення. За формою вони бувають округлі, кільцеподібні, утворюють суцільні смуги від місця прикріплення плодоніжки до верхівки плода або різні візерунки, що можуть покривати всю поверхню плода. Зі збільшенням розміру плоду суцільні плями розтріскуються. На початку формування плоди легко уражаються, але з ростом їх маси стійкість до хвороби підвищується, дозрілі плоди стають несприйнятливими до меланозу. Сильно уражені плоди набувають потворного вигляду і швидко обсипаються. Слабоуражені – дозрівають, але втрачають товарність.

Збудник хвороби – сумчастий гриб Diaporthe citri (Eaw.) Wolf. В результаті ферментативної діяльності гриба на цитрусових відбувається рясне камедеутворення. Камедь жовтувато-прозора, після висихання – склоподібно-крихка, під час дощу набухає, стає желеподібною і змивається. На ураженій корі внаслідок гідролізу пектинових речовин, що цементують клітини, в першу чергу руйнується луб, і камедь вільно витікає по краях некротичної ділянки. Після обрізки та видалення уражених частин кори та деревини впродовж кількох тижнів відбувається закінчення камедетечі. 

Гриб проникає глибоко в деревину та викликає відмирання серцевини. Колір відмерлих тканин кори і деревини спочатку червонувата, потім стає коричневою і, нарешті, білою, подекуди на білому тлі видно чорні, замкнені кільця.

На листі лимона Мейєра, штучно зараженого збудником меланозу, через 20-36 годин з'являються ознаки хвороби у вигляді окремих дрібних (0,2-1 мкм) вдавлених водянисто-зелених крапок. Через три доби вони стають опуклими і набувають світло-коричневого забарвлення, на п'яту добу суцільно уражаються листя і пагони, а на шосту відбувається деформація верхівкового молодого листя (воно згинається, зморщується, пузириться). Через десять днів сильно уражене листя опадає.

Після інокуляції плодів лимона Мейєра і Новогрузинського найбільш сильне ураження спостерігається на зверненій вниз боці плода, біля плодоніжки, по краях чашолистків, у місцях зіткнення з іншими плодами і головним чином тих частинах плода, де затримуються краплі води. Через 15-20 днів після зараження темно-коричневі, частіше чорні крапки, цятки, кільця і ​​різні візерункові лінії добре видно на зеленому тлі плодів. Форма утворених плям (кільцеподібна, овальна, візерункова) залежить від форми крапель води. Оптимальна температура для розвитку гриба – 23-24 °С, мінімальна – 3 °С та максимальна – 38 °С.

Слід зазначити, що збудник меланозу – сильний антагоніст збудників фітофторозу цитрусових, і тому пригнічує його  розвиток на штамбі та гілках.

Шкідливість хвороби полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листя, відмиранні окремих частин рослин, що знижує кількість та якість урожаю. Часто відбувається загибель плодоносних дерев.

Недобір урожаю цитрусових від меланозу може перевищувати 40%. 

Захисні заходи. Полягають у дотриманні санітарно-профілактичних та агротехнічних заходів, таких як посадка саджанців на свідомо сприятливих ґрунтах, регулярні поливи, обрізка та видалення засохлих пагонів та гілок, ураженої кори з обов'язковою дезінфекцією та покриттям місць зрізу садовим варом. Профілактичні захисні обробки дерев фунгіцидами проводять у наступні терміни: першу–- до початку вегетації, після обрізки та очищення дерев від засохлих частин; другу –  після зав'язування плодів (через 10-20 днів після закінчення цвітіння); третю – через 20-30 днів після другої. Проти меланозу ефективне застосування бордоської рідини та її замінників. 

Чернь 

Чернь утворює на листі, гілках та плодах чорний наліт. При інтенсивному розвитку хвороби на листі проявляється суцільна плівка, що іноді покриває всю листову пластинку. Листя поступово жовтіє, відмирає та опадає.

Хворобу викликають різні гриби – Capnodium citri Penz., Limacinia batumensis Woron., Dimerina palibini Woron., Aithaloderma colchicum Woron. та ін. Вони поселяються на виділеннях попелиці та щитівок. Деякі гриби можуть успішно розвиватися не тільки на листі, але і на інших частинах цитрусових, що мають на своїй поверхні органічний пил (пилок рослин, ґрунтовий пил тощо). Чернь негативно впливає на інтенсивність асиміляції рослин і викликає передчасне опадання листя. При масовому розвитку хвороби послаблюється загальний стан дерев, різко погіршуються товарні якості плодів та знижується врожайність. 

Захисні заходи. Проти черні важливий своєчасний захист цитрусових від попелиці та щитівок. Застосування фунгіцидів проти фітофторозу, антракнозу та інших хвороб також стримує розвиток черні. 

Юрій Калюжний 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com