Кожний часник знає свій строк: особливості вирощування ярих та озимих сортів

Обидва підвиди часнику дуже чутливі до зміни природних умов. Зміна ґрунтово-кліматичних умов вирощування, при перевезенні насіннєвого матеріалу з одного району в інший, може призвести до виродження сорту вже через кілька років.

Тому виробничі сорти часнику одержують шляхом покращуючого відбору з місцевих форм, що відрізняються тривалістю періоду вегетації. 

Овочівники України за цією ознакою виділяють ще три “сорти” часнику: ярий, озимий та “дворучка”. 

Ярі – це сорти, які при весняній посадці встигають до кінця літа сформувати нормальні товарні цибулини, що характеризуються тривалим періодом спокою.

Озимими вважають сорти, які при весняній посадці формують низький урожай, а при оптимальних термінах осінньої посадки досить високий: вони вимагають більш тривалого періоду розвитку; їх цибулини мають порівняно короткий період спокою та рідко зберігаються довше, ніж до весни.

"Дворучками" (за деякою аналогією із зерновими культурами) називають сорти, здатні розвиватися як за ярим, так і за  озимим типом.

Слід враховувати, що серед нестрілкуючих сортів часнику є і ярі, і озимі, і "дворучки", тоді як серед стрілкуючих – тільки озимі. Проте в побуті нестрілкуючі сорти ми зазвичай називаємо ярими, а стрілкуючі – озимими. 

В умовах України частіше обробляють озимий часник, але багато городників, особливо в південних районах, віддають перевагу ярому: він більш морозо- і посухостійкий. На жаль, урожайність ярого часнику, навіть при вирощуванні високопродуктивних сортів у найбільш сприятливих умовах, рідко перевищує 40-60 кг із сотки, а ось озимий дає із сотки 80-100 кг.

З цибулинних культур часник – найбільш холодостійка рослина. Оптимальна температура для його нормального росту та розвитку – 12-18 °С. Зубки починають проростати вже за нормальної температури 3-5 °С. При температурі вище 25 °С ріст рослин сповільнюється, а формування цибулин припиняється зовсім.

Щоб вегетація проходила за оптимальної температури, часник треба висівати під зиму або напровесні.

• Озимі форми нестрілкуючого часнику висаджують зубками під зиму, як стрілкуючі.
• Ярі форми в умовах України здатні формувати вищий урожай при ранньовесняній посадці. 
• "Дворучки" однаково придатні для обробітку як за ярим, так і за озимим типом. 

Отже, ярий часник належить до нестрілкуючого підвиду, а це означає, що він втратив здатність до генеративного розмноження та утворення потомства і навряд чи зможе стати озимим, втім, як і озимий нестрілкуючий – ярим. Це може статися, якщо вихідний сорт є "дворучкою", у якої здатність до такого переходу закладена генетично.

Як показує практика, неможливо також, маніпулюючи будь-якими технологічними прийомами, у тому числі змінюючи терміни посадки, отримати стрілкуючий часник з нестрілкуючого. 

Будучи рослиною короткого дня, часник сильно реагує на його тривалість – знижуються або підвищуються темпи вегетативного росту та формування цибулин.

Слід зазначити, що стрілкування у часнику – це неповноцінний генеративний розвиток, тобто воно не закінчується утворенням справжнього ботанічного насіння (чорнушки), як це має місце у цибулі та інших рослин цієї родини.

Щоб отримати високий урожай часнику гарної якості, важливо пам'ятати, що рослина дуже вимоглива до світла, тому розміщувати її треба на відкритому, добре освітленому місці.

До вологості ґрунту та повітря часник пред'являє “скромні” вимоги, але при надлишку вологи у ґрунті та холодній погоді може загнивати. Коріння у нього струноподібне і практично відсутні мичкуваті корінці, за допомогою яких рослини могли б легко всмоктувати їжу та вологу. 

Часник дуже чуйний на внесення повного мінерального добрива. Підживлюють рослини на початку утворення цибулин – вносять 1,5 кг аміачної селітри, 3 кг суперфосфату та 1 кг калійної солі на 1 сотку (на ділянках, не схильних до засолення).

Якщо часник висаджують восени, грядки перед глибоким перекопуванням ґрунту при необхідності попередньо поливають. 

Дуже корисно чергувати вирощування стрілкуючого часнику з зубків та бульбочок, оскільки бульбочки утворюються з якісно іншої тканини – від генеративних органів. 

При посадці під зиму дуже важливо захистити часник від вимерзання, а при весняній – висадити якомога раніше на самому початку польових робіт. 

• Найкраща площа живлення для ярих сортів часнику – 20 х 8-10 см, для озимих – 35-45 х 8 см.
• Глибина загортання зубків при весняній посадці – 4-5 см, при осінній – 6-7 см.

Посадка зубків на більшу глибину призводить до зниження врожаю, а дрібна – погіршує товарні якості цибулин.

На ділянці, де проведено озиму посадку часнику, навесні всі зубки, що опинилися на поверхні, необхідно заглибити у ґрунт. Легке підгортання часнику на початку утворення стрілок підвищує врожай та його якість. Підгортання можна проводити одночасно з прополкою і розпушуванням ґрунту в рядках.

Стрілкуючі сорти можуть виявитися або ранньостиглими, або середньостиглими. Ранньостиглі при висадженні 1-15 жовтня швидко формують кореневу систему і за сприятливих умов дають сходи ще восени. Середньостиглі сорти кореневу систему формують повільно, тому проростання їх восени можливе лише при поєднанні таких умов, як ранні терміни посадки, достатня вологість та помірна температура; у решті випадків сходи з'являються лише навесні.

При висадці під зиму ярих нестрілкуючих сортів зубки повинні вкоренитися, а ось їх проростання – небажане. Якщо це все ж таки сталося, посіви необхідно добре вкрити ґрунтом, торфом, соломою, шаром перегною, бадиллям, листям або іншим придатним для цієї мети матеріалом, а згодом зверху насипати товстий шар снігу.

В умовах суворої зими посіви озимого часнику також накривають, щоб захистити їх від вимерзання.

З висаджених під зиму зубців озимого часнику, що слабо вкорінилися, виходять рослини з цибулинами поганої якості. У зв'язку з дисбалансом хімічних речовин вони можуть виявитися непридатними для консервування та зберігання. Цілком зрозуміло, що такий матеріал не можна використовувати як посадковий. 

Оксана Павлось 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com