Фаворити квітника: рослини, що заслуговують на увагу

Геліотроп перуанський сьогодні не надто поширений.

Це красень висотою 30-40 см з ароматними фіолетово-синіми суцвіттями і тисненим темно-зеленим листям.

Я висадила його в квіткові ящики разом з петунією. Оскільки геліотроп за розміром більший ніж петунія, посадила його в центрі композиції, а петунії – по краях. Холодний відтінок пелюсток сорту Дедді Блу добре гармоніював з темно-фіолетовими суцвіттями геліотропа.

Ця запашна група радувала постійним цвітінням і ванільним ароматом до самих холодів.

Регулярно видаляючи відцвілі щитки і підгодовуючи всю компанію раз в тиждень монофосфатом калію, я милувалася своєю синьо-фіолетово-лавандовою клумбою до середини жовтня.

Гарний геліотроп, що й казати!

В тон йому, крім петунії, як це зробила я, можна додати лобелію Сапфір, лобулярію, нірембергію, низькорослі білі айстри, еустому.

Всіх варіантів не злічити, головне – щоб вам подобалося. 

Іпомопсіс – це соліст клумби.

Його яскраво-червоні зірочки в досить великому суцвітті-колосі не можна не помітити!

У висоту він може досягати 1 м. У мене був 70-сантиметровий «рекордсмен», але в більш м'якому і помірному кліматі відсутні 30 см він може заповнити без проблем.

Іпомопсіс складе гідну компанію дельфініуму (друга хвиля цвітіння), люпину, високим астрам. А як добре він виглядає «в обіймах» спаржі!

Їх пір'яста ажурна зелень чудово поєднується, створюючи повітряну ширяючу композицію.

А якщо додати в «компанію» декоративне просо, то, на мою думку, поєднання стане ще ефектнішим. 

Цвіте іпомопсіс в другій половині літа, несподівано яскраво спалахуючи на клумбі, коли основне буйство фарб вже позаду. Іпомопсіс ще і жаростійкий, а це неоціненна якість в наших краях, де 30 °С – далеко не межа спекотної температури. 

І нарешті санвіталія – ​​невибаглива і довгоквітуча рослинка, яку я відкрила в новій якості. Раніше я її вирощувала як грунтопокривну. Акуратні округлі кущики висотою до 25 см все літо і осінь усипані маленькими жовтими «соняшниками», а потрібна їм лише підгодовля 2-3 рази на місяць. 

Одного сезону я висадила її в ящик разом з чорної петунією. Ця композиція викликала справжній фурор.

Петунія Блекберрі переливалася чорно-вишневим оксамитом, дивуючи своєю стійкістю і тривалим цвітінням. А санвіталія, утворивши граціозний сріблясто-зелений каскад з дрібних листочків, сяяла яскраво-жовтими зірочками, підкреслюючи містичну загадковість петунії.

Батоги санвіталії, що зростає в контейнері, досягають 35 см в довжину – прекрасний варіант для підвісних кошиків і кашпо.

Санвіталія до того ж надзвичайно стійка і невибаглива. Витриваліші за неї, напевно, тільки кактуси в пустелі.

А наскільки прекрасна санвіталія «в обіймах» гацанії! Два сонечка – велике і мале – прикрашають квітник до перших заморозків. А відважна гацанія і після перших заморозків може продовжити цвітіння: вона витримує до -2...-3 °С. 

Хочу спробувати зробити композицію з санвіталії, білої лобулярії та рожевої еустоми. Думаю, це буде ніжне довгоквітуче тріо.

Варіантів може бути багато: наприклад, геліотроп і пенстемон, еустома і материнка, іпомопсіс та іссоп, еустома і катарантус – ефектних пар не перелічити. Одні порадують ідеальним поєднанням, інші виявляться не настільки ефектними, як замислювалося, але здивують щедрим і рясним цвітінням.

Виростити будь-який з моїх фаворитів не важко.

• Висіваю насіння в чистий легкий субстрат на глибину близько 0,2 см.
• Температура для пророщування насіння санвіталії 20-23 °С, геліотропа та іпомопсіса – 23- 26 ° С.
• Прискорити проростання і підвищити відсоток схожості насіння можна, якщо обробити його стимулятором росту емістим (не раз перевірено).

Санвіталія може зацвісти вже в россадному стаканчику, не чекаючи висадки в ґрунт, інші зацвітуть пізніше.

Щиро бажаю всім квітникарям радості і задоволення від улюбленої справи. Пробуйте, сійте, вирощуйте, милуйтеся самі, даруйте красу і радість іншим. 

Любов Гасенко

© Журнал "Огородник"

ФОТО: pixabay.com