Фактори скороплідності: як прискорити вступ культурних порід до плодоношення

Насамперед слід зазначити, що різні породи плодових вступають у плодоношення у різні терміни.

Так, найбільш скороплідні (перше плодоношення на 2-3-й рік після посадки) – персик і великоплідна (гібридна) алича. Вишня, черешня, слива та абрикос починають плодоносити на 3-5-й рік. 

Сорти яблуні та груші за скороплідністю можна розділити на три групи. 

Скороплідні сорти яблуні, що вступають у плодоношення на 3-5-й рік (на насіннєвих підщепах): літні – Папірівка, Мелба, Катя, Квінті, Редфрі; осінні – Алкмене, Делічія, Целесте, Делікатес, Чемпіон; зимові – Джонатан, Голден Делішес, Зимове лимонне, Кальвіль донецький, Шафран краснокутський, Едера, Радогость, Арлет, Пінова та ін. Скороплідні сорти груші - Бере Діль, Бере Лігеля, Таврійська, Говерла, Золотоворітська, Стрийська, Молдавська літня та ін. 

Більшість сортів яблуні та груші – середньоплідні (починають плодоносити на 6-8-й рік). 

Класичні пізньоплідні сорти, що вступають у плодоношення на 9-12-й рік (на насіннєвих підщепах): яблуні – Кандиль синап, Сари синап, Боскопська красуня; груші – Іллінка, Бере Арданпон. 

Скороплідність сортів зерняткових порід дуже сильно залежить від виду підщепи: чим слабкіша підщепа, тим швидше починає плодоносити щеплене на ній дерево.

Скороплодні породи та сорти, як правило, менш довговічні. І, навпаки, рослини, які пізно вступають у плодоношення, зазвичай мають більш тривалий продуктивний період. 

Надмірне азотне живлення та сильна обрізка дерев у молодому віці відтягують початок плодоношення.

До речі, обрізати дерева зерняткових (2-річні та старші) можна і після початку сокоруху – аж до кінця травня. Оскільки частина ростових та пластичних речовин, які на той час переміщуються у верхню зону гілок, видаляється під час обрізки, ростові процеси послаблюються. Відповідно стимулюються генеративні процеси. 

При обрізці слід віддавати перевагу проріджуванню, а не укорочуванню, особливо у яблуні та груші.

Зайві гілки, які не використовуються для формування крони, доцільно відгинати до горизонтального або навіть пониклого положення, а не вирізати на кільце або сильно вкорочувати. Робити це потрібно перед цвітінням, прив'язуючи їх шпагатом до штамба або нижче розташованих гілок. Через місяць шпагат можна зняти – відігнуті гілки залишаться у заданому положенні. Молоді пагони, що ростуть, також можна нахиляти – в липні-серпні, коли деревина у них визріє. 

Відгинаючи гілки, потрібно стежити, щоб не утворилася дуга, на вершині якої надалі можуть вирости вовчки.

Відгинанням гілок досягається, з одного боку, ослаблення їх росту, а з іншого – прискорюється закладка генеративних бруньок, і дерево швидше "перемикається" з росту на плодоношення.

Пагони, які з різних причин неможливо або недоцільно відгинати (наприклад, вовчки, конкуренти), можна пінцювати. 

Пінцювання – це видалення трав'янистої верхівки пагонів, що ростуть, з метою обмеження їх росту. Після пінцювання зупиняється поступальний ріст пагонів, але збільшується розмір листя, що залишилося, і стимулюється проростання бічних пагонів з пазушних бруньок. Пагони, що виросли, бажано прищипувати в кінці вегетації, оскільки через затяжний ріст деревина на них часто не встигає визріти до зими. Пінцюють також провідники бічних гілок, якщо вони переростають центральний провідник.

Пагони, які не підходять для відгинання або пінцювання (вовчки, конкуренти, що ростуть всередину крони, вертикальні пагони на основних гілках), доцільно виламувати на початку їх росту. Цим досягається економія поживних речовин та води, що використовуються для розвитку таких приростів, а також скорочується обсяг весняної обрізки, що дуже важливо для прискорення плодоношення.

Що ж робити, якщо посаджене вами дерево (яблуня або груша) не хоче вступати в плодоношення або хоча б цвісти через 5-7 років після посадки, але при цьому інтенсивно росте і виглядає цілком здоровим?

Чи можна змусити такого ледаря "трудитися"?

Найрадикальніший спосіб прискорення плодоношення дерева –  кільцювання. 

Суть цього прийому полягає в тому, що біля основи скелетних або напівскелетних гілок, рідше – на штамбі, вирізають смужку кори шириною до 1 см.

• Кору видаляють суцільним кільцем, по спіралі, або двома напівкільцями з відстанню між ними 5-7 см (у першому випадку досягається максимальний ефект).

Проводять кільцювання на початку вегетації рослини. Рану замазують садовим варом та обв'язують плівкою. Обв'язку знімають через 1-1,5 місяці. 

При кільцюванні відтік асимілятів (продуктів фотосинтезу) з кільцьованої гілки або всієї надземної частини дерева (при кільцюванні штамбу) на якийсь час затримується. Це послаблює ріст гілки (дерева) та сприяє закладенню квіткових бруньок. 

Увага! Кільцювання можна застосовувати тільки на молодих сильнорослих деревах яблуні та груші.

Подібний до кільцювання ефект досягається при використанні так званого плодового поясу.

Його виготовляють із смужки м'якої жерсті. Пояс (ширина 2-5 см) повинен бути трохи довшим за коло гілки або штамба, на які його припускають встановити. Кріплять пояс за допомогою дроту. По краях стрічки попередньо роблять трикутні вирізи, щоб у процесі потовщення гілки бляха не врізалася в кору. По мірі утворення напливу пояс трохи послаблюють.

Перевага плодового пояса перед кільцюванням полягає у тому, що його будь-якої миті можна зняти (наприклад, коли пережата поясом гілка сильно пригнічується). Не рекомендується залишати плодовий пояс на дереві довше, ніж одну вегетацію. 

Вадим Пелехатий 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com