Переваги дерев'яного короба такі: не треба ходити по грядці, обробляти її простіше, оскільки площа оброблюваного ґрунту невелика.
- Довжина такої конструкції – 6 м, ширина 0,8-0,9 м, висота – 0,2 м, міжряддя 0,55-0,6 м.
- Якщо грядку мульчувати, то грунт під мульчею буде завжди вологим, оскільки щільний короб не дає волозі вивітрюватися, а за сильних поривів вітру мульча не розлітається по всій ділянці.
- Міжряддя засіяно різнотрав'ям.
Такі умови ідеально підходять для розвитку і рослин, і дощових хробаків, і корисних мікроорганізмів. Тому ґрунт збагачується і відновлюється природним шляхом, без будь-якої «хімії».
У грядках-коробах можна вирощувати будь-які овочеві культури.
При такій ширині масивні рослини (перець, помідори, баклажани, огірки, капуста та ін.) розміщую в шаховому порядку в два ряди, а видовжені (цибуля, буряк, часник, морква та ін.) – легко поміщаються в три.
Загалом відкриваю сезон міні-теплиць 19 та 22 березня.
Як правило, насіння на розсаду висіваю по ширині короба, але перед цим трохи відсуваю мульчу убік (на 5 см). Висіявши насіння, присипаю його шаром родючого ґрунту, а міжряддя (15-20 см) – залишаю під мульчею. Потім над коробом встановлюю п'ять вигнутих металевих прутів (довжина – 2,5 м, діаметр – 6 мм). Між ними натягую мотузки для підтримки покривного матеріалу (агроволокна) і навколо короба копаю неглибоку траншею (ширина 10-15 см, глибина 5-8 см).
Укривний матеріал розміщую на готовій тепличці таким чином, щоб краї його опускалися у викопану траншею на 10-15 см, потім прикопую агроволокно з одного боку і поливаю ґрунт на грядці гарячою водою (температура 70-80 °С).
Все це роблю максимально швидко, і відразу після поливу обтягую тепличку агроволокном (згори ще використовую плівку для теплиць), яке прикопую з усіх боків.
Готувати грядки-короба краще восени, спочатку потрібно зробити теплу грядку, а потім встановити на неї і сам короб.
- Розмічаю грядку (6,0х0,9 м), з цієї площі на штик лопати знімаю родючий шар землі.
- На дно грядки укладаю дрібні гілочки, листя, бадилля та іншу органіку (шар 15-20 см), поливаю ЕМ-розчином (1:100).
- Щільно встановлюю короб і засипаю в нього ґрунт.
Після цього грядку розрівнюю і засіваю сидератами – гірчицею, редькою олійною та ін. Коренева система «зелених добрив» проникає глибоко в ґрунт, розпушуючи і збагачуючи її верхні шари, підвищуючи тим самим їх повітропроникність і вологоємність.
До заморозків сидерати встигають наростити багату зелену масу, яку потім накриваю товстим шаром (15-20 см) мульчі (листя, сіно, солома) і залишаю приховану грядку зимувати.
До самих холодів наші помічники – дощові черв'яки та мікроорганізми – продовжують свою шляхетну справу: збагачують ґрунт гумусом, вентилюють і рихлять його краще за всяку лопату.
Грядки-короби стали справжньою знахідкою, вони допомагають отримувати екологічно безпечну продукцію. Крім того, ці конструкції захищають рослини від несприятливих погодних умов та хімічних забруднень.
Сергій Чуйко
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com