Дзвінка мелодія літа: сорти помідорів на будь-який смак

Помідорне багатоголосся

Люблю експериментувати, щосезону вирощую багато новинок. Нові сорти купую чи вимінюю у колекціонерів. Іноді підбираю сорти помідорів, закохаючись у їхні назви. Так у мене з'явилася «пташина» колекція: Пухнаста блакитна сойка, Чижик, Золота канарка, Снігур, Синичка… Після випробування найдостойніші сорти отримують постійну прописку на городі.

У моєму помідорному господарстві багато індетермінантних сортів. Вони дуже гарні, і у кожного сорту своя «родзинка». При цьому є одне "але". Високорослі помідори вимагають підв'язки до опор. Тому городників при думці про їхнє вирощування часто охоплює жах від того, що город буде утиканий палицями. Та й де ці палиці брати?

Я знайшла рішення: розміщую помідорні кущі здвоєними рядами в шаховому порядку з двома вертикальними стовпами з боків та одним горизонтальним. По можливості накриваю рослини сіткою або агроволокном або сію поруч буряк, салат, базилік, настурцію, календулу, чорнобривці, які в спеку будуть притіняти коріння помідорів.

Сортами не натішуся, один кращий за іншого. 

Екзотика – середньоранній урожайний сорт універсального призначення. У кисті формується 9-11 червоних плодів масою 70-90 г. Плоди дуже смачні. Головна перевага сорту – у спеку листя не скручується. Жовтий Стаффер – середньоранній сорт. Рослина високоросла, потужна, з великим зеленим листям. Плоди товстостінні, з порожнечами, як у перцю, ідеально підходять для фарширування. Вражає урожайністю сорт Orlov Yеllow Giant. Кущ буквально усипаний плодами. М'якоть в міру соковита, має гармонійний томатний смак. Рослину формую в три стебла. Дивовижно виглядають плоди сорту Лотарінгська красуня. 

Жовті гребінці – середньоранній сорт української селекції. Плоди серцеподібні, гладенькі, жовтогарячі, м'ясисті, солодкі, дуже смачні, не схильні до розтріскування. Сорт щедрий на урожай! Гігант Зенза Семі (Італія) — середньостиглий надурожайний сорт, один із найкращих у моїй колекції. Плоди округлі або серцеподібні, великі, червоні, ребристі у плодоніжки, м'ясисті, малонасіннєві. М'якотьш яскрава, солодка, дуже смачна. Одного плода достатньо, щоб приготувати салат на всю сім'ю. Сорт хороший для ринку!

Жодного разу не підвів із урожайністю сорт Аметистова коштовність. Плоди пласкоокруглі, щільні, масою 150-300 г, рожеві з фіолетовими плічками, ніжні та ароматні. Сорт стійкий до температурних коливань та хвороб.

Добре зарекомендували себе сорти Дагестанський, Дядя Стьопа, Жовтий гігант Клода Брауна, Зелена копія, Зубчастий, Серце борова, Скорпіон, Баклажан-помідор. Приємні спогади пов'язані із сортом Грейпфрут. За цей сорт я здобула диплом переможця на святі українського помідора. 

Плоди – біколори у розрізі виглядають як жовто-рожева веселка. Смачні та дуже гарні! Серед найулюбленіших – чарівний сорт Валентинки. Рослина висотою 1,3-1,5 м. Плоди серцеподібні (звідси і назва), великі, масою 150-300 г, червоно-рожеві, м'ясисті. Помідори дуже смачні у свіжому вигляді, підходять для приготування соку, соусів. 

Останнім часом відкрила для себе багато низькорослих сортів із плодами на будь-який смак. Серед них – Таяна, Біруниця, Кечкеметі 549, Кечкеметі Ювілейний, Єлисей, Лимончики, Перцеподібний кріпак, Турбореактивний, Пасхальне яйце, Хлібосольний, Волгоградський, Дівоче серце, Ранет, Промінь, Оксамитовий, Маруся.

В особливій пошані – середньоранній сорт Таяна. Рослина невисока (40-50 см), з ошатним морквяним листям. Плоди яскраво-червоні, масою 100-150 г, смачні. Сорт має стійкість до верхівкової гнилі. Турбореактивний – ультраранній високоврожайний сорт. Плоди масою 60-90 г, смачні, з легкою кислинкою. Сорт стійкий до несприятливих погодних факторів, рослина невибаглива у вирощуванні. Єлисей – урожайний сорт, який плодоносить до заморозків. Плоди невеликі, лежні. Сорт стійкий до посухи. Відмінно підходить для вживання у свіжому вигляді та консервування. Зразок надійності – сорт Перцівка. Плоди дуже смачні у свіжому вигляді та в'ялені. Окраса будь-якого салату – помідори Клондайк. Плоди масою 240 г, у розрізі нагадують квіти, мають гармонійний смак. Рослина невибаглива у догляді, не вимагає підв'язки та пасинкування. 

Дивовижні сорти – Французький ґроновий, Рожевий титан, Пухнаста блакитна сойка.

Люблю помідори чері. Вони мають екзотичний вигляд, радують урожаєм за будь-якої погоди, солодкі на смак навіть наприкінці вересня, коли відчутно холодає. А ще чері зручні у використанні. Завдяки крихітному розміру плоди ідеально підходять для заморожування. Дуже красиво виглядає заморожене асорті з плодів чері різного забарвлення. Взимку додаю їх у яєчню, печені овочі, овочеві супи, піцу.

Всіляких похвал заслуговують сорти Ей Фон Пхукет, Чері Бінг, Тайванська королева, Манікюр, Червоні китайські чері.

Ей Фон Пхукет – високоврожайний сорт коктейльного типу. Рослина високоросла. Плоди щільні рожеві, з жовтою плямою у плодоніжки, дуже смачні. Серед лідерів із урожайності – середньостиглий сорт Манікюр. Рослина високоросла (2 м). Плоди сливовидні, гладенькі, масою 25 г, щільні, м'ясисті, солодкі. Сорт характеризується стійкістю до хвороб.

З улюбленими рослинами не розлучаюся і в холодну пору року. Наприклад, кімнатний сорт Снігурок взимку вирощую на південному підвіконні, а влітку виношу в сад. Влітку кущ буквально усипаний плодами, взимку їх не так багато, але свіжі помідорчики на Різдво завжди є. Ще один кімнатний сорт – Ай Шень Хуань Лінь. Плоди жовті, з тонкою шкіркою, дуже солодкі. 

Підказано життям 

На початку березня висіваю насіння на розсаду в пластикові стаканчики (200 мл) – максимально по три насінини в одну ємність. Як тільки у рослин сформуються дві пари справжнього листя, а стебло досягне 10-12 см у висоту, пікірую сіянці в посуд більше.

Важливий принцип у вирощуванні розсади – помірний полив. Поливаю розсаду, коли поверхня ґрунту в ємності стане сухою. Занадто глибоке та рясне зволоження ґрунту може призвести до розвитку хвороб.

Велику увагу приділяю загартовуванню розсади. Починаю гартувати рослини приблизно через 10 днів після пікірування, коли вони добре приживуться.

Ящики з розсадою переношу у напівтінь від дерев і накриваю тонким агроволокном. На перший раз молоді рослини залишаю на відкритому повітрі близько години, потім з кожним днем ​​час загартовування поступово збільшую. Коли рослини зміцніють, а температура вночі не опускатиметься нижче 10 °С, залишаю їх на ніч під агроволокном та плівкою, а потім укриття прибираю зовсім.

Свіже повітря магічно діє на рослини. Розсада на короткий час перестає рости у висоту і починає розвиватися у горизонтальній площині. Листя збільшується, стебла стають потужними. Загартована розсада переносить будь-які катаклізми погоди: і похолодання, і дощі. 

У квітні розсаду у віці 50 днів висаджую у парник. Щоби захистити рослини від заморозків, накриваю їх агроволокном. 

• Парник у городній справі – перший помічник. Парніков у мене вже кілька. Минулого року спорудила ще один – не вміщувалась розсада. Брус, арматура, рулетка, плівка… Новий парник із підручних матеріалів вийшов на славу! Тепер можна виростити більше розсади, ранніх овочів та продовжити сезон свіжої зелені.

Помідори чуйні на підживлення. При посадці у кожну лунку кладу жменю перепелиного посліду, 1 ст. ложку деревної золи.  Іноді зверху поливаю настоєм хмелю. Готую його так. Бочку на третину наповнюю хмелем, заливаю водою, додаю 1 склянку старого варення і витримую впродовж протягом трьох днів. У хмелі містяться натуральні дріжджові палички, а від цукрози з фруктозою добре розвивається корінь. Потім кожні 10 днів рослини обробляю листом багатокомпонентним хелатним добривом. Всі кущі пасинкую, формую в два-три стебла.

Головний бич помідорів – фітофтора. Ніколи не чекаю перших симптомів хвороби, завжди працюю на випередження. 

• Спостерігаю за здоров'ям листя, обриваю ті, які стикаються з ґрунтом.
• Дотримуюсь сівозміни.
• Наприкінці серпня за помідорами сію гірчицю. До цього моменту нижнє листя та кисті помідорів вже зняті, і гірчиця розвивається чудово.
• На наступний рік на місці помідорів вирощую гарбузи, кабачки, огірки, квасолю, а також багаторічний аспарагус (спаржу).
• Помідори на колишнє місце повертаю за 4 роки.

Багато хто дивується: як на такій маленькій площі мені вдається вирощувати таку кількість плодів. Відкрию секрет.

Я висаджую розсаду помідор не лише на грядках, а й на клумбах, поряд із молодими багаторічниками, які ще не встигли розростись. Виходить два в одному: і площу заощаджую, і квітник виглядає дуже незвично. До того ж, помідорів не буває багато. 

Цей овоч – бажаний інгредієнт у багатьох заготовках. Чері заморожую, з великих м'ясистих плодів роблю заправку для борщу, сливовидні плоди можна солити та в'ялити. У моїй сім'ї свіжі салати з помідорів – основна страва у літній період. До овочів додаю варену зелену сочевицю, домашній сир, куряче м'ясо, смажені баклажани, зелень. Неймовірно смачно та корисно!

Люблю спостерігати і доглядати за рослинами, часу для цього не я шкодую. Так я накопичую безцінний досвід, отримую задоволення від спілкування з природою і, звичайно ж, маю винагороду – добрий урожай овочів.

Ганна Волкова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора