Дугласія – нове диво-дерево для Нового року?

Три «рекордсмена» серед найвищих порід дерев у світі – евкаліпт, секвоя та дугласія (або псевдотсуга). Але лише дугласія може рости в Україні. Це вічнозелене хвойне дерево із родини соснових здатне жити до 1000 років і досягати максимальної висоти 100 м!

Найчастіше ці гігантські дерева нагадують звичні ялинки з гілками, що злегка поникають.

Голки псевдотсуги схожі на ялицеві, але більш вузькі та сизуваті. А фірмовий «знак» дерева – витончені шишки з невеликими «хвостиками» під дерев'яними лусочками. У деяких видів дугласії – з фіолетовим відтінком: гарне видовище.

Дерево-гігант

Природне місце існування дугласії - Китай, Японія і тихоокеанське узбережжя Північної Америки. Про це дерево розповідають дивовижні історії. Наприклад, 1895 року на заході Канади спиляли дугласію заввишки 127 метрів! Діаметр цього дерева-гіганта біля кореня сягав 7,5 метрів.

У 1910 році неподалік Сноквалмського водоспаду в Північній Америці впала дугласія, що стала мостом через глибоку ущелину. Її ширина складала 3,5 метри. Верхню поверхню стовбура вирівняли і ним через прірву проїжджали кінні екіпажі.

Ще більший стовбур у 1930-х звалився на полотно Північно-Тихоокеанської залізниці в США. Рух поїздів зупинився. Дерево хотіли розпиляти, але підрахували, що на роботу піде п'ять днів. Довелося швидко підривати динамітом.

Серед сучасних дугласій найвищим екземпляром вважається 100-метрове дерево, яке росте в місті Райдервуд (штат Вашингтон).

Називають "хвойним дубом"

Окрім висоти дугласія вражає своєю можливістю виживати після лісових пожеж та різних катаклізмів.

Зазвичай діаметр стовбура дорослої дугласії становить 4,5 м. Поверхня дерева вкрита сірою гладкою корою, яка з віком стає буро-сірою і тріскається. Цілі пластини кори поступово відшаровуються і під ними можна побачити товсту коркову тканину.

Завдяки такій особливості кори Дуглас виживає всупереч обставинам!

А ще деревина цього унікального дерева вражає своїм рожево-червоним кольором та красивою текстурою, тому успішно використовується для виготовлення меблів. За високу якість та міцність деревини дугласію прозвали хвойним дубом.

Зростає вдвічі швидше

Перша плантація дугласії в Україні з'явилася понад десять років тому – у Мощаницькому лісництві Цуманського лісгоспу Волинської області. Зростають дерева-новачки на площі 2,2 га і в гущі інших порід їх легко помітити. Вони почуваються у волинських лісах добре, навіть перегнали в рості  сусідів-ровесників – сосну та ялинку.

Як зазначають лісники, дерево це невибагливе і росте майже вдвічі швидше за своїх хвойних побратимів.

Якщо у віці технічної стиглості (60-70 років) дугласія дає до 800 кубометрів деревини з гектара, то сосна в літньому віці (80-100 років) - 250-300.

Фахівці сподіваються, що вже через 5-10 років дугласія дасть перше насіння, а це означає, що у нашому фітоценозі дерево стійке.

Окраса будь-якої ділянки

Дугласію можна посадити і на присадибній ділянці - якщо дозволяє клімат. Як декоративна рослина вона легко конкурує зі звичними соснами, ялицями та ялинками. Цю монументальну рослину з густою смарагдовою або блакитною кроною можна зробити центром ділянки.

А можна перетворити на живопліт. Хоча крона дугласії приваблива сама по собі, її можна обрізати і надавати будь-яку форму - аж до зелених скульптур. Навіть маленьке деревце нормально переносить формуюче обрізування.

Як відзначають ландшафтні дизайнери, міць і розкіш крони дугласії набагато перевершують ялинку або ялицю. Примітно, що в міру зростання густа конусоподібна форма дерева змінюється і стає округлою приблизно у віці 50 років.

Ботаніки налічують близько 18 видів цього дерева.

У Європі вирощується і приживається лише псевдотсуга Мензіса чи Менциза. Це дерево віддає перевагу добре дренованому і суглинистому грунту, може миритися з підзолистими і карбонатними грунтами, а ось піски і важку глину не любить.

Вирощувати розкішну псевдотсугу набагато цікавіше, ніж повільно зростаючу. Вже на другий рік садівник побачить невелике деревце, що сформувалося. Приблизний приріст на рік становитиме 40-50 см.

Доросла рослина може витримувати навіть сильні морози, а ось молоді саджанці на зиму краще захистити.

В'ячеслав СИГАЛОВСЬКИЙ
Фото zakupator.com