Варта пошани: вирощуємо високовітамінну цілющу культуру – обліпиху крушиновидну

Пізніше ситуація змінилася. Довгий час обліпиху не вирощували, або цінували лише її декоративні властивості. І, нарешті, у XX столітті почалося друге життя цієї цінної високовітамінної рослини. Спочатку обліпиху вирощували лише на присадибних ділянках. Але поступово вона почала завойовувати популярність і як промислова культура.

Обліпиха відноситься до родини лохових. З трьох існуючих видів найвідомішою і найціннішою є обліпиха крушиновидна. 

Провесною мало кого привабить цей дикий чагарник висотою до 3,5 м або дерево (до 6-10 м). Та й на початку літа зверне на себе увагу хіба що довгим листям з незвичайним сріблястим забарвленням. У саду це багатостовбурне дерево 3-5-метрової висоти, з розлогою кроною, яка охоплює 4-8 м по колу. На початку сезону воно теж не викликає особливого захвату. Навіть у пору цвітіння (кінець квітня - початок травня) погляд не затримується на їнепоказних жовто-зелених квітках обліпихи.

Зате з кінця літа і до пізньої осені довгі річні пагони цієї рослини суцільно обліплені (звідси назва) жовтими, помаранчево-жовтими або помаранчево-червоними плодами кулястої, яйцеподібної або циліндричної форми. У цей час обліпиха – справжня окраса ділянки.

Маса плодів у культурних сортів обліпихи досягає 0,5-0,9 г. Вони соковиті, ароматні, кисло-солодкого та солодкого з приємною кислинкою смаку.

Рослини обліпихи роздільностатеві, дводомні (це означає, що на одній рослині розвиваються квітки лише жіночі або лише чоловічі). У ранньому віці вони майже не відрізняються одна від одної. Зате, як тільки починають утворюватися квіткові бруньки, визначити стать рослин не важко навіть до початку вегетації. У чоловічих рослин вони в 2-4 рази більші за жіночі і вкриті 7-9 і великою кількістю лусочок. Бруньки на жіночих особинах мають назовні всього 2-4 лусочки.

Є у обліпихи ще одна характерна особливість – на її коренях утворюються кореневі бульбашки, які іноді недосвідчені садоводи вважають за прояв захворювання коренів. Це не так. За допомогою цих бульбочок, в яких знаходяться азотфіксуючі бактерії, рослина засвоює атмосферний азот і збагачує їм ґрунт.

Коренева система обліпихи пристосована до рясного зволоження і навіть тимчасового затоплення проточними водами. Тому в природі ця рослина найчастіше зустрічається у заплавах річок. Однак обліпиха не переносить надмірно засолених та стоячих ґрунтових вод.

Обліпиха – рослина світлолюбна. При сильному загущенні вона слабо гілкується, витягується і, як наслідок, слабо плодоносить. Морозостійкість обліпихи варта подиву. Вона витримує морози до 40-45 °С. Квітки навіть провесною не пошкоджуються морозами.

А от ґрунти обліпиха любить легкі, дреновані і досить родючі, з нейтральною та слабокислою реакцією (рН 6,5-7,0). На чорноземах вона сильно розростається та знижує врожайність. 

Плоди обліпихи використовують у свіжому та замороженому вигляді. З них отримують пектин, олію обліпихи, соки, пюре. Готують з них і варення, пастилу, повидло, джеми та лікери.

Використовують обліпиху і для виготовлення полівітамінної продукції (концентратів, екстрактів, сиропів), а також жиророзчинного харчового барвника для маргарину та вершкового масла.

Обліпиха – полівітамінна та лікарська рослина. Плоди її містять 24-66% цукрів. Це глюкоза, фруктоза, сахароза та інші. До складу плодів обліпихи входить 1,1-4,6% органічних кислот (в основному яблучна, щавлева, бурштинова та винна), від 50 до 450 мг/100 г вітаміну С. У ягодах та насінні містяться ще й вітаміни групи В (В1, В2, В6), Р і провітамін А – каротин, а також вітамін Е, що рідко зустрічається в рослинах. А який набір мікроелементів! Тут і залізо, і бор, і марганець.

Одним із найважливіших показників якості плодів є вміст олії. У м'якоті плодів більшості форм і сортів міститься до 5-6%, а в окремих – до 9%, у насінні – до 12,5% олії обліпихи, яка є концентратом біологічно активних речовин з високими профілактичними та лікувальними властивостями.

Це густа рідина червоно-жовтогарячого кольору з характерним смаком і запахом. Вона містить 110-250 мг% каротину та каротиноїдів, 110-330 мг% вітаміну Е (сума токоферолів), вітаміни Р, К, F, а також гліцериди олеїнової, лінолевої, пальметинової та стеаринової кислот, фосфоліпіди та інші біологічно активні речовини.

Олію обліпихи застосовують зовнішньо для лікування опіків, пролежнів, променевих уражень шкіри, виразок, що погано гояться, тріщин, хвороб очей, вуха, горла. Використовують її для інгаляцій при хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Ця олія знаходить застосування і в гінекології. А при променевій терапії раку стравоходу та виразкової хвороби шлунка олію обліпихи призначають внутрішньо.

Олія обліпихи, сік, екстракт, водна витяжка – полівітамінні засоби при гіповітамінозах, для профілактики та лікування передчасного старіння та дистрофії м'язів; протисклеротичні – такі, що впливають на ліпоїдний обмін і знижують вміст холестерину в сироватці крові. Допомагають вони при ішемічній хворобі серця, нормалізують кров'яний тиск, лікують від гастритів, застосовуються при протипухлинній профілактиці.

У народній медицині використовують також листя, насіння та кору рослин обліпихи. Відвари та настої з листя застосовують при ревматизмі, подагрі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Відвар із насіння діє як проносне. Спиртовий екстракт з кори має протипухлинні властивості.

У народній косметиці відвар з плодів та гілок, а також сік плодів використовують для внутрішнього та зовнішнього використання при випаданні волосся та облисінні.

Обліпиху використовують в зеленому будівництві для створення живоплотів, її також вирощують в полезахисних насадженнях, вона служить для боротьби з ерозією ґрунту, збагачує його зв'язаним азотом. 

Як бачите, важко назвати іншу рослину, яка б мала такий широкий спектр застосування.

Садоводи-аматори можуть вирощувати обліпиху практично на будь-яких ґрунтах. Для цього потрібно проводити відповідне їх поліпшення (облаштування дренажу, внесення піску та органічних добрив на важких ґрунтах, вапнування кислих ґрунтів тощо). 

• Висаджують обліпиху за схемою 4 х 2-3 м.
• Посадочні ями потрібно копати глибиною 40-50 см і 50-60 см.
• На важких ґрунтах у них додають пісок, щебінь або інший мінеральний матеріал для кращої аерації. 
• У кожну яму разом із родючим ґрунтом бажано внести 250-300 г нітрофоски або 2-3 кг перегною.

Для більшості ґрунтово-кліматичних зон України найкращим терміном посадки є ранньовесняний, до розпускання листя. 

•  На легких ґрунтах кореневу шийку саджанців заглиблюють на 5-12 см. Тоді у рослин сформується двоярусна коренева система.

Для нормального запилення обліпихи на 8-10 жіночих рослин достатньо посадити одну чоловічу. 

На присадибній ділянці посадки обліпихи можуть мати форму кола або напівкола з чоловічим екземпляром посередині. У цьому випадку запилення буде добрим.

На дачних ділянках можна обійтися без чоловічих екземплярів. Для нормального запилення достатньо прищепити в крону жіночих рослин один-два живці з чоловічих. Найкращий час для щеплення – від початку розпускання бруньок у рослин-підщеп і до закінчення їх цвітіння. Щеплення роблять на однорічні пагони способом покращеного копулювання. 

Після посадки обліпиху практично не обрізають. Догляд за рослинами полягає в систематичному знищенні бур'янів, розпушуванні ґрунту та поливах. Оскільки коренева система у обліпихи розташована неглибоко, розпушування ґрунту під корінням проводиться на глибину 4-5 см, а в міжряддях – на 8-10 см. 

Обрізка обліпихи полягає у вирізці сухих пагонів та кореневої порослі. У 6-8-річному віці обліпиха потребує омолоджування. Для цього вирізають старі гілки на трирічну деревину, залишаючі бічну гілку.

Продуктивний період обліпихи триває 10-12 років. При хорошому догляді може продовжитись до 20 років.

Іван Надточій

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com