Рівень небезпеки – високий: профілактика та лікування інфекційних хвороб курей

Важливою ознакою інфекційних захворювань, що викликаються вірусами та бактеріями, є підвищення температури тіла до 43-44 °С. У ротовій і носовій порожнинах накопичується слиз, птах видає своєрідне "каркання", хрипить або свистить, дихає відкритим ротом. Випорожнення можуть бути рідкими, пінистими, зеленого або білуватого кольору. Іноді захворювання супроводжується підвищеною збудливістю, судомами, хиткою ходою, паралічами тощо.

• При появі подібних ознак про захворювання слід повідомити ветеринарного лікаря.
• Не можна розглядати те, що відбувається, як особисту справу власника птахів.
• Інфекційне захворювання, що з'явилося в одному господарстві, може дуже швидко перекинутися і на сусідні.

У цій статті ми постараємося описати основні інфекційні хвороби курей. 

Пуллороз (бацилярний білий пронос) – захворювання, що гостро протікає у курчат і в прихованій хронічній формі – у дорослих курей. Джерелом зараження є: дорослі особини – носії збудника хвороби, які розповсюджують інфекцію через яйця; курчата, що заразилися від матері ще в яйці; забруднений послідом корм, вода, інвентар, підстилка, а також дикі птахи.

У воді збудник виживає понад 200 діб, у курячому посліді – понад 100 діб, у ґрунті – більше року. Нагрівання до 60 °С знешкоджує мікроб за 30 хвилин, кип'ятіння – через 1 хвилину. 

Основний симптом захворювання – "білий пронос". Курчата втрачають апетит, стають мляві, забиваються в затемнені місця, сидять із напівзаплющеними очима, втягнутою головою і опущеними крилами, часто й важко дихають, періодично пищать, пір'я у них скуйовджене. Більшість курчат гине у перші 10-15 діб життя.

• З лікувально-профілактичною метою молодняку до двотижневого віку вводять з кормами фуразолідон по 3-5 мг на голову або одночасно фуразолідон (3 мг) з біоміцином (1 мг). 

У дорослих птахів хвороба триває місяцями, а часто – все життя. При цьому птах може не виявляти зовнішніх ознак хвороби. Але під час загострення можливий смертельний результат. У хворих птахів з'являється пронос, підвищується спрага, гребінь блідне чи синіє. Птах гине від розриву переродженої печінки та крововиливу в черевну порожнину. 

Сальмонельоз (паратиф) – захворювання домашніх, кімнатних та диких птахів. Воно викликається сальмонелами.

Основне джерело зараження – хворі та перехворілі птахи. Вони можуть нести заражені яйця, при інкубуванні яких ембріони нерідко гинуть, а якщо виводяться пташенята, то вони явно або у прихованій формі хворі. Загибель ембріонів, найчастіше перед виведенням, може сягати 85-90%.

До захворювання на сальмонельоз найбільш сприйнятливі пташенята від п'яти-до тридцятидобового віку. Заражаються вони через травний тракт та органи дихання. Курчата стають млявими, відчувають спрагу. У них хитка хода, сльозогін; випорожнення рідкі, пінисті. Молодняк худне і відстає у рості. Хвороба за гострого перебігу триває 1-4 доби. Смертність може сягати 70% і більше. 

У дорослих птахів захворювання протікає, в основному, у хронічній і рідше – у гострій формі.

Захворювання є небезпечним у тому відношенні, що продукти птахівництва, інфіковані сальмонелою, можуть потрапити в їжу людини.

• Лікування птахів слід проводити під керівництвом ветеринарного лікаря.
• Для дезінфекції підлоги, стін, обладнання використовують 5%-ний розчин хлорного вапна, який вбиває сальмонели за 2-3 хв, 20%-не гашене вапно, 1%-ний розчин формаліну. 

За температури розчину 80 °С знешкодження відбувається через 10-15 хв, а при 60-65 °C – через 1-2 години.

Пастерельоз (холера) – хвороба, що викликається пастерелами. Основне джерело інфекції – хворі птахи та їх виділення. До захворювання сприйнятливі курчата двох-, тримісячного віку та старше. Найчастіше хвороба виникає навесні та восени. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2-4 діб.

Відзначається надгострий, гострий і хронічний перебіг хвороби.

При надгострих спалахах пастерельозу птах, зовні цілком здоровий, раптом гине. Це важлива діагностична ознака цього захворювання. При гострому перебігу хвороби птах сидить насуплений, з дзьоба і носа витікає багато пінистого слизу, можуть з'являтися хрипи. Фекалії сірого, жовтого або зеленого кольору, іноді з домішкою крові. Ясно виражено посиніння гребеня та сережок. Дихання прискорене та утруднене, апетит відсутній, сильна спрага. Птах важко піднімається, допомагаючи крилами; гине найчастіше через 2-3 доби. Смертність іноді сягає 70-80%. При хронічному перебігу хвороби на голові та сережках з'являються тверді припухлості; птах гине рідко.

• З появою перших ознак захворювання слід негайно звернутися до ветлікаря.
• Хворого, слабкого і виснаженого птаха знищують, а тих особин, які виглядають здоровими, але можуть бути заражені, – лікують, дають антибіотики та сульфаніламіди.
• Дезінфекцію приміщення проводять 20%-ним розчином гашеного вапна, 3%-ним креоліну, 1%-ним – хлорного вапна.

Колібактеріоз (колісептицемія) виникає там, де відзначається неповноцінне годування, погані умови утримання, вогкість у пташнику, скупченість, бруд. Ось чому цю хворобу іноді називають "хворобою безгосподарності". Особливо сприйнятливий щодо нього молодняк від 1 до 120-добового віку. 

Збудники колібактеріозу – бактерії – у великій кількості перебувають у кишечнику птахів та їх посліді, а при ослабленні організму вони стають хвороботворними. Захворілий птах швидко худне; його дихання стає прискореним, з'являються хрипи; порушується рух. При гострому перебігу хвороби птах гине. Молодняк, що одужав, погано розвивається.

• Для лікування та профілактики колібактеріозу використовують антибіотики. Збудник хвороби чутливий до 5-10%-ного розчину хлорного вапна, 3%-ного розчину лізолу, 5%-них розчинів фенолу, формаліну.

Псевдочума, чи хвороба Ньюкасла – дуже небезпечне захворювання, у якому гине до 90-100% птахів. Його збудником є вірус, який може перебувати в крові, органах хворого птаха, а також у всіх його виділеннях. Передається хвороба через послід, зі слиною, а також із продуктами забою птахів.

У хворих птахів відзначається загальна слабкість, сонливість. Пір'я скуйовджене, гребінь і сережки багряні або чорні. Повіки закриваються, слизова оболонка очей набухає. Часто спостерігаються набряки голови, шиї та гортані; птах важко дихає, кашляє, хрипить. Птах втрачає здатність рухатися. Смерть настає зазвичай на 2-3 добу після появи перших ознак хвороби.

• Щоб запобігти хворобі, потрібно не допустити "завезення" інфекції ззовні, а також проводити вакцинацію. 

Респіраторні захворювання. До цієї групи належать інфекційний ларинготрахеїт, інфекційний нежить, респіраторний мікоплазмоз, оспа-дифтерит.

Збудниками респіраторних захворювань є віруси або вірусоподібні, що вражають птахів різного віку. Характерними є масовість ураження та такі ознаки, як утруднене дихання, посинення гребеня, пригнічення птахів, припинення прийому корму та ін.

• Лікування та профілактику захворювань мають проводити ветеринарні фахівці.

Нейролімфоматоз (хвороба Марека). Збудник – фільтруючий вірус. Зустрічається очна, вісцеральна та невральна форми. При очній формі змінюється колір райдужної оболонки очей, при вісцеральній – уражаються внутрішні органи, а при невральній – нервова система. Передається хвороба переважно через яйця при інкубації.

Лейкоз – захворювання кровотворної системи. Характеризується захворювання надмірним розростанням сполучної та лімфоїдної тканин, що призводить до формування пухлин у різних органах. Більшість вчених вважає, що збудником лейкозу є особливий вірус. Розвитку лейкозу сприяють погані умови утримання та неповноцінне годування. Зустрічається лейкоз у курей переважно у віці 4-18 місяців.  

Туберкульоз – дуже небезпечне захворювання, яке викликається туберкульозною паличкою. Протікає він птахів зазвичай у хронічній формі. Головне джерело інфекції – хворі кури, заражені туберкульозною паличкою яйця та послід. Особливо швидко піддаються хворобі виснажені та авітамінозні особини.

Ознаки захворювання виявляються не одразу, іноді навіть за кілька місяців після зараження. Кури поступово худнуть, у них розвивається недокрів'я; гребінь і сережки в'ялі та блідо-червоні, оперення тьмяне, скуйовджене. Птах погано чи зовсім не несеться. Клінічна картина туберкульозу залежить від того, які органи (кишківник, печінка, легені) найбільш уражені.

• Всіх хворих і підозрілих птахів знищують. У приміщенні, де знаходилися хворі птахи, проводять прибирання та дезінфекцію згідно з рекомендаціями ветеринарного лікаря.

Ольга Циганюк

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com