Корисні «шкідливі» яблука: особливості агротехники баклажану

Якщо ж оцінити баклажани з позиції сучасних знань, то з плодів цієї овочевої культури не лише готують масу смачних страв, а й лікують ними багато хвороб. 

Баклажани рекомендують людям похилого віку із серцево-судинними захворюваннями, особливо при набряках, пов'язаними з ослабленням роботи серця. Баклажани корисні при подагрі, оскільки вони сприяють виведенню солей із сечею. Вживання їх в їжу знижує вміст холестерину у крові. 

Особливо широко у нас поширені баклажани в південних областях, де їх лагідно називають "синенькими".

Незважаючи на те, що там вони дають високий урожай, ця культура вважається дуже важкою у вирощуванні.

• По-перше, вона вимагає багато тепла, світла та тривалого часу вирощування – від появи сходів до формування плодів минає 180-190 днів.
• По-друге, найголовнішою бідою баклажану є колорадський жук.

До середини серпня, коли у баклажану  настає пік наростання плодів, бадилля картоплі або засихає, або його скошують, щоб зменшити засилля жука, а також позбутися фітофтори. І полчища шкідників спрямовуються на не такі вже й численні грядки баклажану. А, згідно з санітарними вимогами, обробку баклажану хімікатами треба припиняти за 20 днів до збирання. 

Але баклажанова ікра, соте, фондю, хрусткі шматочки плодів, плоди солоні та мариновані та безліч інших страв варті того, щоб задовольнити всі примхи цієї досить вибагливої ​​культури та захистити її нешкідливими засобами від зазіхань шкідника. 

Індійський гість

Батьківщиною цієї культури є тропічні райони південно-східної Азії, зокрема Індія, де й досі знаходять її диких родичів. 

Як культурна рослина баклажан відомий понад 1500 років. У Китаї його вирощували як лікарську рослину. 

Сучасна назва "баклажан" має також індійське походження. 

Найімовірніший шлях проникнення баклажану в Україну – з Малої Азії через Болгарію. Спочатку його вирощували в межах сучасних Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Завезли його сюди городники-болгари, які на початку минулого століття тримали городи у заплавах річок та постачали у міста овочеву продукцію, у тому числі й баклажани. Ще в 40-50-х роках в Україні вирощували сорти баклажану, що вказували на їхнє болгарське походження: Болгарський напівдовгий, Болгарський 87, Болгарський 14. 

Дуже вимогливий  

Баклажан – мабуть, найніжніший з усіх овочів, що вирощуються в нашій країні. Основний фактор, що визначає його успішне вирощування – тепло. Оптимальна температура для проростання насіння – 25-26 °С тепла, для росту рослин – 22-24 °С. При 10 °С насіння не проростає. Після висадки розсади у відкритий ґрунт, якщо температура опускається нижче 15 °С, рослини погано приживаються, а квітки опадають.

Баклажан пред'являє високі вимоги до тепла впродовж усієї вегетації. І в той же час, якщо температура повітря перевищує 28 °С, може відбуватися масове опадання квіток і зав'язей.

Вимогливий баклажан і до вологості. Навіть короткочасне пересихання ґрунту може призвести до обсипання бутонів, квіток, зав'язей і навіть нижнього листя. Причиною обпадання квіток і зав'язей може бути і затінення рослин, а також щільний ґрунт, в який не надходить повітря, через що гинуть корені.

Під плівкою

У Поліссі та північних областях України стійкі врожаї баклажану можна отримати лише під плівкою, оскільки у відкритому ґрунті через нестачу тепла плоди не кожного року встигають дозріти.

Баклажан добре росте і дає високий урожай лише на високородючих, багатих на органіку, добре аерованих ґрунтах. 

• Ґрунтову суміш для теплиць готують з перегною (5-6 частин), торфу (1 частина) та дернової землі (3-4 частини).

Це найбільш поширене співвідношення компонентів. 

Ґрунтову суміш можна приготувати з підручних матеріалів, використовуючи тирсу, пісок, солом'яну різку. Вони значно покращують повітряний режим ґрунту. Однак без високих доз органічних добрив хороший урожай отримати складно.

• Ґрунтову суміш збагачують мінеральними добривами, особливо фосфорно-калійними: на 1 м² вносять по 3-4 кг суперфосфату, 1-1,5 кг калійної солі та 4-5 кг золи.
• Для нейтралізації кислотності торфу та дернової землі додають 3-4 кг вапна. 

Шар насипного ґрунту має бути не менше 12-16 см. Перед посадкою розсади ґрунт рихлять, вирівнюють, намічають ряди. 

Ранньостиглі сорти розміщують за схемою 60х30 см (між рядами 60 см і між рослинами в ряду 30 см), середньостиглі – за схемою 60х40-45 см або 70х40 см.

Добре себе зарекомендувала дворядкова стрічкова схема 70+40-30-40 см (тобто відстань між стрічками – 70 см, між рядками в стрічці – 40 см, а між рослинами – в 30-40 см).

Ранньостиглі сорти рекомендовано вирощувати в плівкових тунелях, середньостиглі – в плівкових теплицях. У опалювані  теплиці розсаду висаджують у середині - кінці квітня, а в неопалювані – 10-15 травня, коли грунт прогріється до 15 °С. 

Перед посадкою роблять лунки, кожну наливають по 2-3 л води. У "бруд" горщики з розсадою занурюють на 3-4 см нижче поверхні ґрунту, потім з боків їх щільно обтискають ґрунтом, а зверху насипають шаром 3-4 см суху землю. Після посадки розпушують міжряддя.

Догляд за рослинами полягає у підтримці постійної температури повітря, вологості повітря та ґрунту, підживленнях, захисті від заморозків, шкідників та хвороб. 

Температура повітря в сонячні дні не повинна перевищувати 24-28 °С, а вночі – опускатися нижче 12 °С. Поливають баклажан регулярно, не допускаючи підсихання ґрунту. Однак і перезволоження ґрунту та повітря неприпустимі. Після поливу теплицю провітрюють. 

Баклажан – самозапильна культура. У теплиці іноді погано зав'язуються плоди. У цьому випадку необхідно проводити штучне запилення квіток (як у помідорів), струшуючи їх.

Коли рослини досягають висоти 25-30 см, у них видаляють верхівкові точки росту. Це прискорює формування 3-4 бічних пагонів. На рослині залишають 5-6 рівномірно розташованих зав'язей. Квітки, що знову утворюються, теж обривають. Це сприяє швидкому росту залишених на рослині плодів, збільшує врожай.

Коли плоди досягають 15-20 см у довжину і набувають інтенсивного фіолетового забарвлення, їх зрізають гострим ножем. У деяких сортів на чашолистках утворюються великі гострі шипи. При збиранні треба бути уважним, щоб не поранитись.  

Володимир Давидов, Тетяна Комарова

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com