Створи свій врожай: прийоми для підтримки високої продуктивності картоплі в аматорських насадженнях

Картопля в процесі вегетації використовує багато поживних речовин, тому, якщо не відновлювати їх запас у ґрунті, на високий урожай нема чого й сподіватися.

• Для формування центнера бульб рослинам треба взяти з ґрунту 1 кг калію, 0,5 кг азоту та 0,2 кг фосфору. 
• Тому, якщо з однієї сотки зібрали 100 кг бульб, для поповнення запасу поживних речовин у ґрунті необхідно внести на сотку 1,5 кг аміачної селітри, 1,1 кг суперфосфату, 3,6 кг калімагнезії та 3 кг нітрофоски.

Попри це, більшість городників не вносять мінеральні добрива. Одні вважають, що це шкідливо для здоров'я, інші – що не потрібно ніяких добрив, крім гною, і обмежуються тільки ним, причому норма та періодичність внесення у кожного господаря різна.

Я вношу перегній один раз на 2-3 роки – по 500 кг на сотку. Роблю це восени під зяблеву оранку (так само вношу і мінеральні добрива). Якщо внести гній навесні, та ще й свіжий, то збільшиться кількість бур'янів, витягнуться кущі, які надмірно розростатимуться і у вологі роки вилягатимуть. Стане більше дрібних бульб, а м'якоть набуватиме темного кольору під час приготування їжі. Крім того, при весняному внесенні свіжого гною бадилля і бульби більше уражаються хворобами, особливо паршою. Така картопля гниє під час зберігання.

Тому слід вносити органічні добрива у вигляді перегною разом із збалансованими азотом, фосфором і калієм мінеральними добривами.

Не всі, звичайно, ставлять за мету отримати врожай картоплі по 500 кг із сотки, багатьом вистачило б і 200. Але й їх виростити зовсім не легко, та ще використовуючи лише ручну працю.  Але однією з основних причин отримання низьких урожаїв є вирощування картоплі рік у рік на тому самому місці.

Це призводить до зниження ґрунтової родючості, зміни кислотності ґрунту, накопичення в ньому збудників хвороб та шкідників, а в кінцевому результаті – до зниження врожайності.

Я раджу розділити город на дві частини і одну з них відвести під картоплю, а іншу під пшеницю, жито чи ячмінь, щорічно міняючи їх місцями. 

Є городи, які навесні затоплюються талими водами. Звичайно ж, орати їх доводиться лише після сходу води. Але дехто свідомо практикує лише весняну оранку, навіть коли є всі умови зробити це восени.

• Основні переваги оранки на зяб: можливість якісно та своєчасно закласти добрива в ґрунт з осені та зробити їх більш доступними для живлення рослин, накопичити та зберегти зимову вологу, рано посадити бульби, що сприяє збільшенню врожаю.
• Причому орати треба якомога раніше, найкраще наприкінці серпня.

Неприпустимо відкладати оранку на пізню осінь, коли ґрунт перезволожений і не вдається створити пухкий орний шар. Крім цього, утворюються важкі брили, які навіть навесні нелегко обробити.

Глибина оранки теж впливає на врожайність, оптимальна - 25-27 см. Звичайно ж, на ділянках з дрібнішим орним шаром доводиться орати дрібніше, щоб не вивернути на поверхню чорнозему шар піску чи глини.

Важливу роль відіграють терміни посадки. Багато хто садить картоплю в середині травня, мотивуючи це тим, що ґрунт добре прогрівся, пройшла загроза заморозків. Але це велика помилка – садити картоплю потрібно якомога раніше, щоб ефективно використовувати запаси вологи до настання літньої спеки та посухи.

Терміни посадки збігаються з посівом ранніх ярих культур – у цей час починають розпускатися бруньки на березі, а ґрунт на глибині 10 см встигне прогрітися до 5-8 °С. Я роблю це з 10 до 15 квітня (іноді до 25-28 квітня, якщо весна пізня).  Спочатку саджаю ранні сорти, а потім середні та пізні.

День запізнення призводить до втрати вологи у ґрунті та недобору врожаю в середньому на 1-1,5 ц/га.

Щодо заморозків, то їх боятися не треба, я на своєму досвіді переконався, що навіть при повному відмиранні листя через 10-12 днів кущі знову починають інтенсивно відростати, з успіхом вегетуючи далі.

Велику увагу приділяю зберіганню та підготовці насіннєвих бульб. Зберігаю їх у льоху в ящиках, кожен сорт окремо. Спостерігаю, щоб температура була в межах 2-3 °С. Вологість (вона має бути 90-95%) регулюю провітрюванням льоху, не допускаючи появи на стелі крапель.

За таких умов бульби не проростають, а це дуже важливо, адже якщо ми обламаємо проростки хоча б раз, то цим зменшимо врожай на 10-15%, а то й більше. Якщо це зробити 2-3 рази, то врожай знизиться наполовину, а деякі сорти навіть після одноразового обламування проростків можуть зовсім не дати сходів.

Першого березня вношу ящики в будинок, перебираю бульби та ставлю у теплому темному місці, де температура 20 °С. Через 2 тижні розкладаю бульби, які вже почали проростати, прямо на підлозі в один шар у світлому приміщенні з такою самою температурою повітря (у літній кухні, на веранді тощо) і ще 2 тижні їх пророщую. За цей час утворюються міцні, товсті проростки зеленого кольору завдовжки близько 2 см.

Ранні сорти ще на 10 днів закладаю для вологого пророщування в тирсу. Для цього беру будь-які ємності (ванночки, пластмасові тази, ящики) на дно насипаю шар вологої тирси товщиною 3-4 см, а на них розкладаю бульби в один шар. Так в одну ємність укладаю до 5 шарів бульб. За 7-10 днів добре розвивається коріння та бульби готові до посадки. Під час пророщування бажано обробити їх марганцівкою та потейтином (стимулятор росту спеціально для картоплі).

Розмір бульб – не більше курячого яйця, їх не потрібно різати і тому інфекція не зможе потрапити з хворої бульби на здорові.

Саджаю бульби рядами із шириною міжрядь 50 см і відстанню в ряду 40 см. Таким чином, на 1 сотці у мене росте 500 кущів картоплі.  Ряди направляю з півночі на південь, завдяки чому створюється оптимальний режим освітлення та живлення рослин.

• Якщо восени не вдалося внести добрива, у кожну ямку сиплю склянку попелу зі стебел соняшника, кукурудзи або соломи злакових та по чайній ложці аміачної селітри та суперфосфату. 
• Такий спосіб внесення набагато економніший, ніж звичайне розкидання добрив по поверхні, коли ми підживлюємо не тільки картоплю, а й бур'яни.
• Бажано добрива в лунці присипати тонким шаром землі, щоб коріння пророщених бульб не стикалися з добривами під час посадки
• Хочу зазначити, що неприпустимо вносити навесні та влітку калійні добрива, які мають у своєму складі хлор (хлористий калій, калійна сіль тощо) вирощені бульби матимуть запах хлору. Ці добрива потрібно вносити тільки восени.

Дуже простий прийом підвищити врожайність картоплі – це садити кожен сорт окремо. Для цього не потрібні жодні додаткові витрати, а врожай підвищується мінімум на 10%.

Догляд за картоплею досить трудомісткий. Він полягає у створенні пухкого шару ґрунту, підгортанні кущів, боротьбі з хворобами, шкідниками та бур'янами.

На присадибних ділянках застосування гербіцидів небажане. Тому доводиться 2-3 рази робити ручне прополювання.

Я роблю це тричі: вперше через тиждень після появи сходів, потім через 2 тижні після першого та ще раз – знову через 2 тижні. Якщо ґрунт вологий, то одночасно роблю підгортання кущів.

Завдяки підгортанню створюються умови для утворення додаткової кількості бульб. Небажано робити підгортання, коли ґрунт сухий і стоїть спека, температура вища за 30 °С. Можна скоротити одне прополювання, якщо через 3-4 дні після посадки заборонувати ділянку легкими боронами або граблями, знищивши при цьому бур'яни у фазі сходів. 

Багато турбот та клопоту завдає боротьба з колорадським жуком. Без хімічного захисту обійтися важко. Збирати вручну можна лише дорослих жуків, а їх личинок зібрати не під силу нікому. Якщо струсити личинки на землю, вони незабаром знову заповзають на стебла і листя.

• Тому при масовій появі личинок обробляю їх децисом (або карате). Чайну ложку препарату розчиняю в 10 л води і за допомогою ранцевого обприскувача обробляю ділянку 3 сотки за одну заправку.
• Не варто обприскувати рано-вранці, коли ще тримається роса. Найкраще робити це з 10 до 12 години дня, коли ще не дуже спекотно, а роси вже немає.
• Бажано послухати прогноз погоди, щоб обприскування не збіглося з дощем.
• У робочий розчин я додаю ще стимулятор росту потейтин та фунгіцид проти фітофторозу.
• Дуже корисно додати на 10 л робочого розчину 1 г борної кислоти, 5 г мідного купоросу та 1 г марганцевокислого калію (бор, мідь та марганець – важливі елементи живлення).

Спостерігаючи багато років за ростом більше як 60 сортів картоплі, дійшов висновку, що колорадський жук сильніше пошкоджує: ранні низькорослі та сорти, що мають світло-зелене неопушене і гладеньке листя, а також усі хворі та недорозвинені кущі, незалежно від сорту. Охоче жук поїдає молоді сходи і ще не огрубілі листя, тому рання посадка заздалегідь пророщеними бульбами дозволяє до масової появи личинок мати вже потужні кущі, яким жук не такий страшний, як сходам. Зауважив, що жук менше пошкоджує сорти пізнішого терміну дозрівання, які мають високий, добре розвинений кущ з темно-зеленим опушеним листям. 

Щодо вимог картоплі до води, то ранні сорти більше бояться посухи, ніж пізніші. Пам'ятаю рік, коли мої ранні сорти Пріор, Резі, Укома, Сірко до кінця травня мали чудові перспективи на врожай. Але як тільки вичерпалися запаси вологи в ґрунті, вони буквально "згоріли" за кілька днів, не встигнувши розцвісти, і сформували невелику кількість бульб. Поруч із ними росло ще кілька десятків сортів пізніших – вони дали відмінний урожай.

Поливу я не роблю. Картопля найбільше потребує вологи в період формування бульб – це збігається з початком цвітіння. Зазвичай до цього часу зимових запасів вологи вистачає, особливо якщо строки посадки ранні.

• У кого є можливість поливати насадження, той повинен запам'ятати, що краще полити картоплю один раз, але так, щоб волога дійшла до коріння, ніж 10 разів, намочивши 2-3 сантиметри ґрунту – бур'яни ростимуть рясно, а для картоплі користі майже ніякої. 

Слід відзначити, що перезволожений ґрунт негативно впливає на ріст та розвиток картоплі. Особливо це проявляється у дощове літо. Першою ознакою того, що ґрунт перезволожений і рослинам не вистачає повітря в ґрунті, є поява на бульбах маленьких білих цяток.

Якщо не розпушити ґрунт своєчасно, то можна втратити більшу частину врожаю або навіть весь урожай. Таке можее трапитись у дуже дощове літо.

• Дуже важливо під час догляду виривати та прибирати з ділянки усі хворі рослини, а також нетипові для даного сорту, щоб у насіннєвий матеріал не потрапили бульби з таких кущів.

Я беру на насіння бульби тільки зі здорових, високоврожайних типових для цього сорту кущів. Якщо ж брати все підряд із усіх кущів, то через 3-5 років сорт вироджується.

Збирати врожай починаю, коли загрубіє шкірка на бульбах. Мало хто це робить, а я за 7-10 днів до збирання намагаюся скосити бадилля – це дає можливість зменшити зараження бульб збудниками хвороб через стебла. Більш міцною буде шкірка на бульбах, тому вони менше механічно пошкоджуються під час прибирання.

Відібрані на насіння бульби розміром із куряче яйце та вагою близько 50 г два тижні витримую у тіні дерев для прозеленювання. Не можна це робити під прямим сонячним промінням – бульби можуть запектися. Після цього ще місяць тримаю їх у сараї, потім перебираю (за цей час усі хворі бульби стають помітнішими) і заношу в ящиках у льох, де зберігаю до пророщування. 

Сорт – дуже важливий фактор отримання високих урожаїв. Є багато шанувальників та противників у різних сортів - як вітчизняних, так і зарубіжних. Для мене походження сорту не має особливого значення - головне, щоб він був хорошим, адже з поганим сортом тільки дарма час втратиш. 

Бажано мати у господарстві 3-4 сорти різних термінів дозрівання.

Щоб відібрати їх, потрібно у себе на городі випробувати 10-15 сортів, а потім залишити найбільш підходящі.

Я випробував понад 60 різних сортів, із них понад 30 голландських. Серед сортів іноземної селекції є багато прекрасних, хоч і не всі вони підходять для наших умов (маю на увазі умови, які ми для них створюємо на городі, а також природно-кліматичні та фітосанітарні).

Хочу підкреслити, можливо, і всупереч думці, що хороший сорт можна вирощувати до 10 років і більше, не доводячи його до виродження. Для цього потрібно щороку створювати для нього оптимальні умови, про які я розповів.

Якщо ж з різних причин витримати їх не вдається, то необхідно раз на 3 роки робити сортооновлення або сортозаміну, для чого в науково-дослідних та досвідчених господарствах та установах можна придбати елітне насіння районованих сортів. 

Володимир Петренко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com