Невибаглива, з цілющими плодами: мушмула германська у садибі

Свого часу мушмула була одним із найцінніших об'єктів вивчення академіка М. Ф. Кащенка, який займався інтродукцією (введенням у культуру в нових умовах) різних плодових, технічних та лікарських рослин в акліматизаційному саду у Києві. Ще в сімдесятих роках багато рідкісних видів рослин знаходилися в найпродуктивнішому періоді. Рясно плодоносили і дерева мушмули, розкішні та ошатні будь-якої пори року. 

Вивченням та запровадженням у культуру мушмули займався Владислав Олешко у ботанічному саду на Волині. Роботу розпочинали з нуля. Справа в тому, що в Поліссі та Лісостепу мушмулою практично ніхто не займався. Проте вже перші обстеження садів та лісгоспів показали, що у західних регіонах України цю рослину люблять та знають. 

Вдалося знайти 30-40-річні рослини, щеплені на глодах, і рослини-сіянці дуже поважного віку, які того ж рясно плодоносили.

В Україні мушмула культивується здебільшого у ботанічних садах. Але її можна зустріти на присадибних ділянках Мукачева, Ужгорода. Тут місцеве населення вирощує низку культурних форм, щеплених на глоду. Вирощують її і у Кам'янці-Подільському, Житомирі, Умані, Києві, Чернівцях, Луцьку, Полтаві, Харкові, Дніпрі.

Чим цінна мушмула германська? Використовують її як плодову, технічну, лікарську та декоративну рослину.

Свіжі плоди містять 10-11% цукрів (головним чином фруктозу та глюкозу), 1,1-1,2% органічних кислот (яблучна, лимонна, бурштинова), біологічно активні речовини (катехіни, флавоноли), а також дубильні, барвники, ароматичні та багато інших речовин.

Плоди спочатку дуже терпкі, але після лежання або проморожування – солодкі та приємні на смак. Їдять їх сирими, моченими, солоними, сушеними. Можна також переробляти та готувати повидло, варення, желе, мармелад, компоти, сироп, квас, вино. Плоди дозрівають до морозів, але нерідко їх збирають навесні. Все тому, що восени вони не опадають.

Свіжі плоди та компоти – чудові дієтичні продукти, що покращують травлення та зміцнюють кишечник.

До того ж плоди містять антибактеріальні дубильні речовини. У народній медицині Кавказу незрілі плоди та насіння використовують при шлунково-кишкових захворюваннях, а настій з листя – для зміцнення ясен та лікування зубів.

• Для тривалого зберігання плоди консервують у герметично закупореній тарі в цукровому сиропі (на 1 кг свіжих підготовлених плодів беруть 500 г цукру та 500 г води), стерилізують при температурі 100 °С 20-30 хв.

Ефірні олії з квіток мушмули застосовують у парфумерній промисловості.

Мушмула – чудовий медонос і гарна декоративна порода для солітерних посадок та живоплотів.

Вона добре переносить стрижку, але швидко відростає. Дуже зимостійка, засухо- та газостійка рослина. Може використовуватись для озеленення промислових районів міст України.

Мушмула – дерево до 3-6 м заввишки і до 20 см у діаметрі, часто росте як багатоствольний кущ; пагони коричневі, у диких форм гілки з колючками, листя – ціле, еліптичне, знизу вкрите білими волосками.

Квітки великі, поодинокі, білі. Плоди яблукоподібні, кулясті, груше- і еліпсоподібні – у диких форм діаметром 2-3 см, у культурних – до 7 см, з коричневою м'якоттю та дуже твердими борозенчастими кісточками. Насіння (кісточки) дуже велике і становлять 20% від маси плода. Зрілі плоди – жовті, гладкі, соковиті, солодкувато-кислі, дуже смачні.

Урожай із одного дерева може досягати 15-20 кг.

До ґрунтових умов мушмула невимоглива – росте як на легких піщаних, так і на багатих потужних та середніх лісових ґрунтах. Вона розвиває вертикальну кореневу систему. Горизонтальне коріння поширюється в радіусі до 6 м.

• По відношенню до світла виділено два різновиди мушмули: одна – світлолюбна, сформувалася в процесі культивування, друга –- лісова, що росте в умовах притінення.

Мушмула дуже чуйна на поливи, добрива та тепло: дає стабільні врожаї смачних соковитих плодів. Достатньо зимостійка. В умовах України практично не підмерзає.

Вегетація рослин починається зазвичай в останній декаді квітня. На середину кінця травня вегетативні бруньки розпускаються, і дерево покривається листям. А наприкінці травня – на початку червня, коли мине небезпека пошкодження квіток весняними заморозками, зацвітає. Періодичності плодоношення мушмула не має.

Початок дозрівання плодів припадає на початок жовтня. 

Сортів мушмули небагато. Вони переважно іноземного походження. Але існує достатня кількість відібраних форм із великими смачними плодами. Кращі сорти: Велетенська – з великими плодами, гарного смаку; Ноттінгемська – з невеликими круглими плодами, м'якоть з приємною легкою кислинкою, сорт скоростиглий; Королівська – зі смачними плодами середньої величини, дуже врожайна; Беззерниста – з невеликими круглими плодами, ніжною, смачною м'якоттю без кам'янистих клітин.

Хороші азербайджанські сорти: Кара-Азгіл, Гобак-Азгіл, Ханський – всі вони з плодами гарного смаку.

Відомі міжродові гібриди мушмули з глодом і горобиною.

Культурні сорти та форми мушмули розмножують вегетативно – щепленням (окуліруванням). На легких і сухих ґрунтах у якості підщепи використовують глід. На сируватих та неглибоких – айву. І тільки на високородючих ґрунтах підщепою може служити груша. Щеплення на горобині вдаються гірше.

Добре розмножується мушмула і насінням, яке потребує попередньої стратифікації впродовж 18 місяців. Посів у грядки розплідника роблять навесні на глибину 2-3 см.

Площа живлення під час посадки на постійне місце, як правило, 4х4, 4х5 м. Підготовка посадкових ям звичайна.  Догляд за рослинами у передплодоносний період полягає у поливі, особливо у перший рік після посадки. 

Спеціального формування рослина не потребує. Дерева, що вступили в плодоношення, вимагають періодичної (з інтервалом у 2-3 роки) обрізки для збільшення однорічного приросту і відповідно – плодоношення.

Світлана Клименко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com