Про айву японську: особливості вирощування хеномелеса як декоративної та плодової культури

З передгір'я острова Хондо

Хеномелес японський – невисокий кущ, який походить зі Східної Азії, з сухих глинистих передгір'їв на японських островах Хондо і Консю, де він росте в дикому вигляді. Використовується хеномелес як декоративна, рідше – як плодова рослина. 

Вперше в Україні звернув на хеномелес як на перспективну плодову рослину академік М. Ф. Кащенко – включив цю рослину до найцікавіших малопоширених об'єктів для акліматизації. У 1937 році була закладена перша промислова плантація хеномелесу на площі 5 га. Ароматні вітамінні плоди його використовувалися для кондитерської та лікеро-горілчаної промисловості. Тут вирощувалась велика кількість посадкового матеріалу для аматорів та господарств, проводилася селекційна робота.

Як промислову культуру хеномелес у великих масштабах інтенсивно почали вирощувати в Латвії, переконавшись у тому, що рослина скороплідна, а плоди багаті на біологічно активні речовини, особливо на вітамін С.

Дійсно, навіть у березні-квітні скибочки хеномелесу, законсервовані 1:1 з цукром, містять стільки ж вітаміну С, як і лимони. 

Мені доводилося бачити промислову плантацію хеномелесу у Смілтені. Її площа тоді становила 40 га – найбільша плантація хеномелесу у світі! Картина великого рожевого квітучого поля надзвичайно живописна.

Чим корисні плоди хеномелеса?

Наші дослідження складу плодів різних селекційних форм свідчать про велику різноманітність за цією ознакою.

Плоди містять 200-360 мг%, а в окремі роки – до 450 мг% аскорбінової кислоти (це в 5-10 разів більше, ніж у цитрусових плодах). За вмістом пектину – від 1,5 до 3,5% – хеномелес займає одне з перших місць серед плодово-ягідних культур.

До складу плодів входить 2,5-4,5% органічних кислот. Є в них і каротин, м'якоті до 20, а в шкірці - до 60 мг%.

• Завдяки високій кислотності та сильному аромату хеномелес по праву вважається чудовою сировиною для джемів, компотів, фруктових салатів, сиропів, натуральних соків, вин. У вина з хеномелесу чудовий букет і красивий золотисто-бурштиновий колір.
• З плодів і вичавків одержують технічну лимонну кислоту та міцний оцет. 
• Використовуються плоди і з лікувальною метою. Настій із сухих плодів застосовують при зниженій кислотності шлунка. 

Кущ із прекрасними квітами 

Росте айва японська кущем від 1 до 3 м заввишки, з гілками, що поникають до землі, і корою буро-сірого кольору. Молоді пагони вкриті короткими гострими та твердими колючками. Листя шкірясте, овальне, з тупою або дещо загостреною верхівкою, 3-5 см завдовжки і 1,5-3 см завширшки. 

Квіткові бруньки розпускаються в середині квітня, через тиждень-півтори на тлі не зовсім ще розгорнутого листя з'являються бутони. А наприкінці квітня - на початку травня хеномелес зацвітає.

На пагонах з'являється безліч яскраво-червоних, рожевих, помаранчевих квіток. Розмір їх досить постійний – 3,5-4 см у діаметрі. У різних форм квітки відрізняються за кольором, формою пелюсток, ступенем махровості.

На рослині одночасно утворюється 200-300 і більше квіток. У період повного масового цвітіння, що триває 20-25 днів, кущі дуже декоративні. Їхні ряди виглядають як яскраві шовкові стрічки.

Перехресне запилення здійснюється бджолами та іншими комахами. Хеномелес – чудовий медонос.

Айва японська – самобезплідна рослина. Тому для одержання врожаю на ділянці потрібно висаджувати не менше двох кущів.

Невибаглива рослина 

Хеномелес може рости на будь-яких ґрунтах, з різним хімічним складом, навіть на дуже кислих. Однак віддає перевагу  слабо- і середньокислим ґрунтам. Завдяки потужній кореневій системі, що йде на 1,5 м углиб, може бути чудовим засобом для зміцнення терас і берегів.

Рослина дуже посухостійка, тому що може використовувати воду з глибоких шарів ґрунту. Вже в однорічного сіянця корінь у кілька разів довший за стебло. Тому навіть у дуже посушливі роки, коли інші рослини вимагають багаторазових поливів, хеномелес може обмежитися одним. Хеномелес також досить зимостійкий, навіть у суворі зими пошкоджуються лише однорічні пагони.

Особливо вимоглива ця рослина до світла. У тіні ріст уповільнюється, кущі погано цвітуть, утворюють мало плодів. Висаджений на сонці хеномелес щорічно рясно плодоносить.

• Розпускання вегетативних бруньок спостерігається при середньодобовій температурі 7-10 °C в IIII декаді квітня, цвітіння при температурі 12-14 °C – в кінці квітня - на початку травня.

Дозрівання плодів за умов Києва відзначено з першої декади вересня протягом місяця. Тривалість вегетаційного періоду – 220 днів. Плоди, навіть після повного дозрівання, добре утримуються на гілках до морозів, а підморожені – впродовж усієї зими.

Стиглі плоди – щільні, із сильним приємним запахом. Зібрані плоди хеномелесу після двотижневого зберігання стають м'якими, забарвлюються в золотисто-жовтий колір і набувають ще сильнішого аромату. У холодному приміщенні можуть зберігатися до наступного літа. Під час зберігання збільшується цукристість плодів, зменшується кількість дубильних речовин та аскорбінової кислоти.

Хеномелес – дуже скороплідна та врожайна рослина. У плодоношення він вступає з 3-4 року і дає хороші врожаї (в середньому 5-7 кг з куща).

Відділ акліматизації плодових рослин Центрального ботанічного саду НААН України проводила з хеномелесом велику селекційну роботу. В результаті багаторічної селекції було виведено продуктивні форми з великою різноманітністю ознак: різною величиною, формою, забарвленням плода, термінами дозрівання тощо. Є неошиплені форми.

Плоди можуть мати груше-, яблуко, яйцеподібну форму. Вони бувають жовто-зеленими, жовтими, яскраво-жовтими з рум'янцем, навіть жовто-рожевими, часто з крапками.

Середня маса плода у різних форм хеномелесу – 60-90 г, максимальна маса окремих плодів сягає 150-170 г.

Як його виростити 

Хеномелес, як уже зазначалося, – рослина невимоглива, але краще росте і формує врожай на родючих, легких ґрунтах і потребує гарного освітлення.

• Ґрунт під посадку готують так само, як для ягідних кущів. 
• Висаджувати рослини краще навесні, у хорошу теплу погоду. 
• Для посадки на постійне місце беруть 1-2-річні сіянці або однорічні саджанці з добре розвиненою кореневою системою.
• Відстань між рослинами в ряду має бути 1-2 м, а між рядами – 2-2,5 м. Сіянці можна висаджувати густіше, з відстанню в ряду 0,5-0,6 м.

На присадибній ділянці хеномелес можна висаджувати біля будиночка на сонці, він служитиме окрасою ділянки і даватиме  вітамінні плоди. Можна знайти й інше місце – наприклад, поряд з ягідними культурами, щоб він не затінювався, або в якомусь іншому куточку екзотичних плодових або декоративних рослин.

У період повного плодоношення дуже важливо поливати (у засушливу погоду) і підживлювати рослини, особливо на бідних ґрунтах.

• Бажано вносити в пристовбурні кола навесні перегній, інші органічні добрива, восени – гній. З цією ж метою можна використовувати компост.

У суху спекотну погоду пристовбурні кола потрібно замульчувати. Для цього можна використовувати перегній, солому, бур'яни, що залишилися після прополювання.

При такому догляді хеномелес добре росте, утворює велику кількість плодових бруньок, плодоносить.

Підходить для живоплоту 

Для створення живоплоту рослини потрібно висадити на відстані 0,5-0,6 м одна від одної. Розростаючись, вони утворюють щільну живу стіну, яка захищає від шуму, газів, пилу: шкірясте блискуче листя хеномелесу поглинає пил і газ. 

Хеномелес чудово виглядає на зеленому килимі трави і в солітерних посадках.

• Особливо гарний він у штамбовій формі.
• Щоб сформувати його таким чином, потрібно видалити всі пагони, залишивши один, найрівніший.
• Потім треба підв'язати його до вертикальної опори та прищипнути верхівку для утворення крони бажаної форми.
• Подальший догляд полягає лише у регулярному видаленні численної прикореневої порослі.

Плодоносять рослини щорічно до 12-15 років, але за тривалої експлуатації треба обов'язково обрізати рослини.

У молодому віці необхідна формувальна обрізка для утворення крони з 7-12 сильних гілок різного віку. У цьому вся основа продуктивності рослин. Надалі при формуванні та обрізці потрібно стежити за тим, щоб гілки були рівномірно розміщені та добре освітлені. Слабкі, сухі гілки потрібно видаляти.

Добре сформований кущ хеномелесу повинен мати 7-12 різновікових скелетних гілок, у тому числі: 3-5 однорічних, 3-4 дворічних, 3-4 трирічних. Гілки старші за п'ять років вирізають.

І ще про один напрямок використання хеномелесу. Багато садівників захоплюються вирощуванням карликових дерев та кущів у японському стилі – бонсай. Хеномелес японський якнайкраще підходить для цієї культури, завдяки природному розгалуженню і химерним звивинам своїх пагонів, а також рясному цвітінню. 

Світлана Клименко

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com