Квітка пристрасті: досвід вирощування пасифлори
Відвідуючи квіткові виставки, я завжди знаходжу там щось нове. Ще зовсім недавно про таку різноманітність посадкового матеріалу можна було лише мріяти, а тепер для квітникарів настав золотий час – вибір величезний: сотні видів, сортів та гібридів, щорічно з'являються різноманітні "цікавинки". Однією з нових рослин для мене стала пасифлора. Щоправда, на пакетику не було вказано її виду, зате написано, що рослина однорічна. Це мене зацікавило...
Насіння висадив на початку квітня в невеликі вазони з легкою родючою ґрунтосумішшю і поставив на сонячне місце. Сходи з'явилися тижнів за два, по мірі росту я підживлював їх розчином гумісолу.
- У відкритий ґрунт висадив розсаду 20 травня, встановивши попередньо трельяж із тонкого шпагату (висота 2 м, комірки 10х10 см).
Розвивалися рослини швидко і вже до кінця червня повністю заплели весь трельяж. Листя у пасифлори виявилося темно-зеленим, блискучим, за формою воно нагадує листя плюща, але крупніше.
У липні розцвіли перші невеликі (діаметр до 4 см) поодинокі біло-зелені квітки з синьо-фіолетовою короною всередині оцвітини, що складається з витончених хвилястих ниток, у центрі якої височіли зав'язь з трьома приймочками і п'ять тичинок з великими пильовиками.
Така незвичайна будова квітки (вона не схожа на жодну з відомих квіток) породила безліч легенд.
Наприклад, іспанські місіонери ототожнювали корону оцвітини з терновим вінцем Христа, що йде на розп'яття, а тичинки і маточку – зі знаряддями тортур – "пристрастями господніми". Звідси і народилася латинська назва цієї рослини "пасифлора", що в перекладі означає "страстоцвіт".
Мені вдалося визначити вид пасифлори лише у вересні, коли з'явилися плоди – зелені, схожі на сливу ягоди із сизо-зеленим нальотом. Це виявилася витончена пасифлора (Pasiiflora gracilis) родини страстоцвітих (Passifloraceae), що в природніх умовах росте в лісах Бразилії.
Плоди дозрівали в будинку, на підвіконні, тому що я зібрав їх перед заморозками ще зеленими. До кінця жовтня вони набули бордово-червоного відтінку, а з кінчиків плодів, що розкрилися, висипалося зріле насіння.
Дивно, що листя пасифлори навіть при -5 °С не постраждалл і ще впродовж трьох тижнів залишалося зеленим, хоча решта однорічних ліан на ділянці загинула.
Пасифлору витончену з успіхом можна використовувати для озеленення балконів та присадибних ділянок.
А моєю наступною новинкою буде пасифлора блакитна – багаторічний вид із великими, ще незвичайнішими квітами. Рослина ця складна в культурі, але заради того, щоб помилуватися її прекрасним цвітінням, варто попрацювати.
Олег Соколов
© Журнал "Городник"
ФОТО: pixabay.com
Глянець