Білий та хрусткий: цикорний салат вітлуф для зимової вигонки

Зараз вітлуф широко  використовують для вигонки качанчиків у зимовий час із коренеплодів, вирощених впродовж вегетаційного сезону. 

Спочатку вітлуф впроваджувався повільно, але за останні 50 років набув широкого поширення в країнах Америки, Європи, де служить одним із джерел вітамінної їжі в зимовий час. У Франції вітлуф став промисловою культурою, займає площі понад 40 тис. га. Там вирощують більшість його сортів із найрізноманітнішим забарвленням.

У нашій країні вітлуф не набув широкого поширення. Причини, як завжди, прозаїчні: великі витрати ручної праці при збиранні коренеплодів, відсутність спеціальних сховищ та приміщень для вигонки. На жаль, ця культура поки що не користується особливою популярністю і серед овочівників-аматорів. А, між тим, вона заслуговує на увагу.

У качанчиках вітлуфа міститься велика кількість вітамінів, мінеральних солей та інших біологічно активних речовин. 

Відомо, що листя вітлуфа містить вітаміни групи В, каротин, аскорбінову кислоту і найцінніше – від 14 до 20% інуліну – важливого, особливо для хворих на діабет, полісахариду, що бере участь в обміні речовин.

У цикорному салаті є також глюкозид інтибін, що надає гіркуватого  смаку листям. Саме ця пікантна гіркота покращує діяльність органів травлення, печінки, жовчного міхура та підшлункової залози, що благотворно впливає на кровотворні органи, серцево-судинну систему, на загальний обмін речовин.

Листя багате на калій, який, як відомо, сприяє виведенню солей з організму.

Агротехніка вітлуфа нескладна.

Дуже важливо навесні посіяти насіння в оптимальні терміни, коли ґрунт прогріється до 6-10 °С. Нижча температура викликає цвітіння рослин і веде до зниження якості коренеплодів.

• Насіння вітлуфа дрібне, тому його закладають на 1 см на легких ґрунтах і не глибше 0,5 см на важких у ґрунтах.
• Для посіву найкращими вважаються легкі, багаті на органіку ґрунти.
• Посів проводять суцільно за схемою 40-50 х 30-35 см з подальшим проріджуванням рослин.

З появою сходів розпушують міжряддя, і з утворенням двох справжніх листя проріджують у рядках, залишаючи спочатку відстань між рослинами 5-6 см, потім поступово збільшуючи до 30-35 см.

Одразу до належної площі живлення вітлуф не проріджують, тому що на ранніх етапах розвитку рослини часто ушкоджуються механічно або шкідниками. Тоді посіви можуть бути розріджені.

При проріджуванні видаляють насамперед рослини з притиснутим до землі листям. Помічено, що вони найбільш схильні до цвітушності.

Догляд полягає у своєчасному видаленні бур'янів та розпушуванні ґрунту. У сухе та спекотне літо бажано поливати грядку з вітлуфом хоча б раз на два тижні.

Прибирають коренеплоди пізно восени, за 1-2 тижні до стійких холодів. Під час збирання не можна допускати пошкодження коренеплодів, оскільки вони будуть непридатними для вигонки.

Коренеплоди сортують за розмірами. Дрібними вважаються ті, що мають менше 3 см у діаметрі. При вигонці вони формують лише розетку листя, не качан. Середні коренеплоди (від 3 до 5 см) та великі (понад 5 см) закладають для вигонки окремо.

До вигонки рослини зберігають у буртах чи холодному приміщенні те щоб листя однієї рослини покривало коренеплід іншої. Перед закладанням на вигонку розетку листя зрізають на 1,5 см вище за головку коренеплоду. 

• Для вигонки викопують траншею глибиною до 30 см і вибирають з неї ґрунт. 
• Призначені для вигонки коренеплоди повинні мати однакову довжину, тому довші обрізають.
• Садять коренеплоди рядами вертикально, майже впритул один до одного, так, щоб верхівки були на одному рівні.
• Після закінчення посадки коренеплоди пересипають землею з таким розрахунком, щоб заповнилися всі порожнечі між ними, потім рясно (2-3 прийоми) поливають.
• Коли ґрунт трохи підсохне, коренеплоди засипають зверху шаром землі в 20 см. Можна засипати їх торфом або піском, але при цьому качани будуть рихлішими.
• Чим щільніше укриття, тим щільніше качан.

Ґрунт захищає качани, що формуються, від доступу світла, вони виростають ніжними і містять менше інтибіну.

Найкращим місцем для вигонки є закритий ґрунт або підвал, де можна регулювати умови. Після засипання коренеплодів землею бажано, щоб у траншею не потрапляла вода.

Перші 5-6 днів після посадки температура в сховищі не повинна перевищувати 10 °С, потім її можна підвищити до 14-17 °С, але не вище.

За дотримання цих умов через 3-4 тижні формуються качани.

Як тільки вони почнуть пробиватися крізь шар ґрунту, можна приступати до збирання. Температуру в приміщенні бажано зменшити до 2 °С, щоб продовжити терміни збирання. Якщо такої можливості немає, збирають відразу весь урожай і зберігають його за вказаної вище температури.

Процес збирання нетрудомісткий: рослини витягують ряд за рядом, піднімаючи їх знизу вилами. Качан зрізають разом із частиною коренеплоду.

Залежно від якості закладених для вигонки коренеплодів формуються качани масою від 50 до 300 г.

Щоб продовжити надходження свіжої продукції, доцільно проводити вигонку у кілька термінів, щоразу закладаючи нову партію коренеплодів.

Майя Григоровська

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com