Рослини, стародавні, як світ: різні види папоротей у дизайні саду

Краса та різноманітність папоротей здавна привертали увагу людини, багато їхніх видів увійшли до культури.

Папороті чудово вписуються в навколишній краєвид. Висаджені біля водоймища, серед газону, на схилі, у композиції з кущами, вони створюють неповторний природний колорит. 

Під пологом дерев можна посадити куртинами далекосхідні види папороті: кочедижник червоночерешковий, щитовник світлий, невеликими групами або одиничними посадками – щитовник Буша. Окрасою гірок, кам'янистих стінок або композицій з кущами стануть вудсія ламка і пухирник цибуленосний. Ці види добрі і для змішаних посадок.

Низькорослі папороті краще використовувати на невеликих ділянках як ґрунтопокривні рослини, середньорослі та високорослі – для створення щільних декоративних куртин. 

Диплазіум сибірський – багаторічник висотою 62-65 см, з довгим шнуроподібним слабоблискучим кореневищем. Вайї поодинокі або розміщені по 2-3, широкотрикутні. Черешок довгий, усіяний чорними блискучими ланцетоподібними плівками, що надають молодим вайям особливої привабливості. Вегетує до серпня-вересня. Розмножується спорами та живцюванням кореневищ.

Дуже ефектний при посадках у напівтіні невеликими куртинами та на кам'янистих гірках.

Вудсія ламка – багаторічник висотою 49-60 см, з коротким товстим кореневищем. Ендемік Кавказу, що росте в тріщинах вапняних скель. Пластинка вайї довга, лінійно-ланцетна, з коротким черешком. У культурі вид стійкий і за своїми декоративними якостями значно перевищує природні популяції. Вудсія – одна з найбільш ранніх папоротей. Декоративна  до кінця серпня. Розмножується спорами та поділом куща.

Рекомендується для посадок на кам'янистих гірках, також як ґрунтопокривна рослина. 

Щитовник світлий – далекосхідний вид із вузьким ареалом. Належить до категорії рідкісних. Багаторічник з товстим повзучим кореневищем. Вайї жорсткі, з нижньої сторони сизувато-зелені, одиночні, розміщені густо. У культурі вид стійкий. Старі рослини з допомогою розростання утворюють невеликі декоративні куртини. Вегетує до жовтня. Розмножується спорами та живцюванням кореневищ.

Рекомендується для посадок під пологом дерев та біля водойм.

Пухирник цибуленосний – багаторічник висотою 40-65 см. Ендемік лісів Північної Америки. Вайї довгі, вузьколанцетні. Їхні червоно-фіолетові черешки ефектно виділяються на тлі світлої весняної зелені. Біологічна особливість виду – утворення на листі множини виводкових бруньок, які при дозріванні відокремлюються від материнської рослини і розсіюються, утворюючи самосів. У культурі вид стійкий. Розмножується спорами, легко – виводковими бруньками, рідше – поділом кореневищ. 

Рослини добре виглядають у посадках із кущами. Рекомендуються також посадки невеликими куртинами біля каміння або на кам'янистих гірках.

Щитівник Буша – багаторічник висотою до 100 см, з великим кореневищем. Ендемік Далекого Сходу. Вайї шкірясті, міцні, розміщені лійкоподібно. Зимуючі, але лягають в осінній період. Черешок короткий, густо покритий чорно-бурими плівками. Розмножується переважно спорами, рідше поділом куща.

Рекомендується для посадок у напівтіні невеликими групами. 

Голокучник трироздільний – низькорослий багаторічник заввишки 28-35 см, з тонким повзучим кореневищем і ніжними ніжними світло-зеленими вайями. Утворює невеликі ажурні куртини. За сприятливих погодних умов є декоративним до серпня-вересня. Розмножується спорами та живцюванням кореневищ.

Можна використовувати як ґрунтопокривну рослину, висаджуючи невеликими куртинками серед каменів. Придатний для дрібних садів. 

Страусник звичайний – великоросла багаторічна рослина висотою 100-130 см, з міцним кореневищем і диморфними вайями. Стерильні вайї утворюють велику гарну вирву з незимуючих ніжних трав'янистих вай. Спороносні – меншого розміру та розміщуються в центрі вирви вегетативних вай. Вони розвиваються в невеликій кількості у липні і мають чорнувато-зелене забарвлення, яке при дозріванні змінюється на інтенсивно-коричневе. У такому вигляді зберігаються до наступного року, виділяючись узимку на білому сніговому покриві, а навесні – на тлі молодих світло-зелених вай.

Це один із найбільш декоративних видів, дуже популярний. У культурі вид стійкий. Завдяки активному розвитку підземних пагонів дуже агресивний. При достатньому поливі швидко розростається. Розмножується спорами і досить легко – підземними пагонами. 

Рекомендується для посадок у напівтіні та серед газону. Весною молоді нерозгорнуті вайї їстівні. 

Оноклея чутлива – багаторічник висотою 70-80 см, з довгим повзучим кореневищем. Ендемік Далекого Сходу. Вайї поодинокі, але розміщені густо, тому в масі утворюють щільну, оригінальну за фактурою декоративну куртину. Стерильні та фертильні (спороносні) вайї різні: перші трав'янисті, дельтовидно-трикутні, перисті, не зимують; фертильні – вузьколанцетні, з кулястими згорнутими сегментами вай. Вони темно-бурого кольору та взимку не опадають. Вегетує до жовтня. Розмножується спорами та живцюванням кореневищ. 

Рекомендується висаджувати біля водойм та на кам'янистих гірках.

Фегоптеріс з'єднуючий, або букова папароть лісова, – багаторічник висотою 40-50 см, з довгим повзучим кореневищем. Вайї списоподібно трикутні, м'яко-волосисті, на довгому опушеному черешку. У культурі вид стійкий, добре розростається, але більше за інших страждає від нестачі вологи. Вегетує до вересня. Розмножується спорами та живцюванням кореневищ.

Заслуговує на увагу як елемент альпійських гірок, для посадок біля каміння і як ґрунтопокривна рослина на обмежених ділянках. 

Надія Стеценко 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com