Найкращі бульби: оновлення сортів у практиці аматорського картоплярства

Ви, напевно, помічали, що бульби, злегка пошкоджені в сховищі гризунами, починають проростати в першу чергу, – так бульба прокидається від сну і починає боротьбу за продовження роду.

Особливо ефективне різання картоплі після проростання бруньок (оптимальний термін – за 3 дні до посадки).

У цей час у бульбах, що вже прокинулися, ранові реакції протікають особливо бурхливо.

Фізіолого-морфологічні процеси, що відбуваються в бульбах при їх різанні, дуже складні. Крім зміни характеру дихання, створення ранової перидерми на зрізах, що є надійним механічним та біохімічним заслоном на шляху проникнення інфекції, у самих бульбах починають створюватися необхідні для боротьби з різними хворобами новоутворення – аскорбінова кислота, антибіотичні речовини, суберин, цукри.

Не економія посадкового матеріалу, не доступність поділу бульб на частки як способ прискореного розмноження картоплі, не переважання великих бульб у врожаї, отриманому від часток, а, в першу чергу, природне оздоровлення сорту спонукає досвідчених картоплярів на нудне різання насіннєвих бульб з року в рік.

Які резерви бульби в боротьбі з накопичуваною інфекцією? Досвід доводить: великі, але не безмежні. 

Одного року я провів експеримент. Відокремив від партії еліти сорту Агрія 15 кг пророщених бульб і почав їх різати на частки в 25-30 г, із двома-трьома вічками. Потім я вчинив з ними так, як чинити не можна, але як роблять багато городників, тобто розклав їх для просушування в приміщенні, що не опалюється і погано провітрюється.

Через 5 днів, висаджуючи підготовлені таким чином часточки, дуже замутився через побачене: ранові реакції при температурі нижче 15 °С проходили мляво, і зрізи багатьох часток вкрилися пліснявою, стали загнивати.

Але чого не вдієш заради науки! Я висадив усі часточки (і вцілілі, і підгнилі) у ґрунт, поруч посадив контрльну ділянку цілих бульб і продовжив спостереження. Сходи на піддослідній ділянці з'явилися на кілька днів раніше, ніж на контрольній, але були помітно зріджені: найбільш уражені гниллю частки загинули. 

А далі почалися дива: рослини на піддослідній ділянці через 2 тижні практично нічим не відрізнялися від посаджених цілими здоровими бульбами (саме стільки – до 15 діб – протікають ранові реакції в бульбах картоплі), а потім стали значно випереджати контроль у своєму розвитку.

Я викопав кілька кущиків і уважно оглянув посадкові шматочки: від плісняви та гнилі не залишилося і сліду, на зрізах утворилася потужна захисна оболонка, коренева система була чудово розвиненою.

Тут потрібно підкреслити, що обидві ділянки були добре оброблені і удобрені, посадкові бульби і сходи обприскувалися стимулятором росту і розчином мікродобрив, а надалі – необхідними засобами захисту.

• Наприкінці літа підбив підсумки цього експерименту: з 15 кг посадкового матеріалу я отримав урожай у 350 кг, коефіцієнт розмноження становив 1:23, а врожайність (у перекладі на 1 сотку) становила 1050 кг.
• У врожаї переважали великі бульби, часто зустрічалися гіганти, вага яких сягала 1 кг.
• Контрольна ділянка за всіма показниками поступалася експериментальній.

Не маючи строгих наукових даних, все ж таки висловлю припущення про те, що ранові реакції, які протікають у різаних бульбах, борються не тільки з грибною та бактеріальною інфекцією, а й супроводжуються імунними реакціями, що вступають у боротьбу з вірусними захворюваннями.

Одночасно з описаним експериментом провів ще один дослід: на двох сусідніх ділянках висадив бульби еліти сорту Світанок київський, оновлені біотехнологічним способом у науковому інституті та частки бульб (вагою у 25-30 г) того ж сорту 22-ї репродукції.

Останні бульби надіслав на моє прохання досвідчений картопляр О. Ф. Стадник, який придбав посадковий матеріал цього сорту в рік його реєстрації, і надалі з року в рік різав посадкові бульби цієї лінії.

Так от, урожай дух сусідніх ділянок – 1-ї та 23-ї репродукції – практично не відрізнявся! Це могло свідчити лише про одне – відсутність вірусних захворювань і пов'язаного з ними виродження в надісланих бульбах, а також про справедливість зробленого О. Ф. Стадником відкриття. 

Проте різання картоплі – не панацея. Воно ефективне, якщо в бульбах не встигла накопичитися критична кількість вірусної та іншої інфекції. Тому починати різати потрібно здорові бульби високих репродукцій і продовжувати різання щороку, знову використовуючи найкращі з вирощених бульб для різання та посадки на насіння.

Ще кращі результати досягаються (я переконався в цьому на досвіді попередніх років), якщо після появи сходів паростки відокремити від посадкових часток і висадити їх знову, а залишки материнських бульб з вірусною інфекцією, що накопичилася в них, викинути.

Ці 2 напрямки в аматорському сортооновленні – підтримка природних імунних реакцій і обмеження потрапляння накопиченої вірусної інфекції в посадку нового покоління – є, на мій погляд, найбільш ефективними.

До першого напрямку окрім різання бульб слід віднести ретельний відбір для посадки здорового насіннєвого матеріалу, особливо того, який був отриманий при вирощуванні або зберіганні картоплі в екстремальних умовах.

Як відомо, при вирощуванні будь-якого виду рослини час від часу відбуваються мутації, в результаті яких у даного виду з'являються властивості, не притаманні предкам цієї рослини, які, проте, будуть передаватися майбутнім поколінням. 

Проводити природну селекцію – відбирати для посадки всі бульби від рослини, яка виявила потрібні нам властивості в несприятливих умовах, – задача кожного городника. Так, відібравши для посадки бульби у рослини, що дала дивовижний урожай у посушливому та неврожайному році, ми програмуємо посухостійкість та імунітет до вірусних захворювань у майбутніх репродукцій цього сорту; обравши з вогнища загнивання в льоху непошкоджені гниллю бульб – стійкість до грибних та бактеріальних захворювань тощо.

Є відомості про те, що відбираючи з покоління в покоління бульби від рослин, які найменш уражуються колорадським жуком, можна отримати сортотип, який без будь-якої трансгенної модифікації виробить неїстівні для "смугастого шкідника" речовини. Ті кілька сортів, які внаслідок їх масового вирощування і постійного відбору виявилися здатними виробляти нові і нові імунні речовини проти нових видів і штамів захворювань, наприклад, Синьоочка та Американка, – стали справжніми довгожителями. Картоплярі вирощують ці сорти десятиліттями без лабораторного сортооновлення, вони багаторазово переживають хвилі падіння та наростання врожайності. 

Якщо ж говорити про другий напрямок у аматорському сортозбереженні – обмеження передачі накопиченої в материнській бульбі інфекції до рослини майбутнього врожаю, то тут також є доступні пересічному картопляреві методи.

Омолоджує сорт розмноження його "дітками" – маленькими бульбочками, якими іноді обростають старі бульби в льоху і в яких через їх водянистість вірусна інфекція ніби розріджується.

На жаль, чомусь до "діток" багато городників ставляться зневажливо, найчастіше їх просто викидають або згодовують тваринам. Даремно... Адже "дітки" – дуже цінний, омолоджений матеріал. Багаторічний досвід використання деякими картоплеводами бульб-"діток" у якості садивного матеріалу і отримані при цьому високі врожаї дають підстави стверджувати, що в цих “крихітках” міститься велика потенційна сила майбутньої рослини.

• Навесні, на початку підготовки насіннєвої картоплі до яровизації, вибирають здорові на вигляд бульби і розкладають їх в один шар (рідко) на вологій і холодній земляній підлозі овочесховища або льоху.
• При цьому головна умова – повна темрява, тому що навіть при найслабшому освітленні бульби можуть утворити довгі паростки, а молодих бульб-"діток" не дати.
• Бульби залишають у "спокої" до кінця вересня, а потім починають відокремлювати від столонів молоді бульбочки.
• При цьому з бульбочками потрібно обходитися делікатно, щоб не пошкодити їх дуже ніжну молоду шкірку. 
• Бульби розкладають для "дозрівання" та озеленення в один шар у притіненому місці (краще в приміщенні) і витримують у такому режимі впродовж 2-3 тижнів.
• Потім озеленені бульбочки переглядають, видаляють дефектні, укладають у дерев'яну тару і поміщають в овочесховище, присипавши їх меленою крейдою.

Агротехніка вирощування картоплі з бульбочок-"діток" не відрізняється від традиційної, проте посадка має бути менш глибокою (3-6 см), а догляд – ретельнішим. 

Далі знезаразити, зменшити вміст у посадкових бульбах грибної, бактеріальної та нематодної інфекції і таким чином продовжити їх активне відтворення допомагає миття бульб перед закладанням на зберігання, обробка їх поживно-дезінфікуючим розчином перед пророщуванням (протруєння насіннєвого матеріалу пестицидами недопустиме в аматорських умовах).

Особливо ефективна "домашня термотерапія" . Для останнього "нехитрого" способу боротьби з інфекцією посадкові бульби, витягнуті зі сховища, потрібно одразу ж піддати інтенсивному термостресу – прогріванню в досить теплій воді. Для цієї процедури краще використовувати пластмасові чи дерев'яні ємності. Температура "ванни" – 40-43 °С, час прогрівання – 20 хвилин.

За нижчої температури частина інфекції не гине, за температури 45-50 °С відмирають проростаючі поростки (пізніше, як і при обламуванні паростків, сусідні бруньки тих же вічок дають нові проростки), а при температурі 55 °С гинуть всі бруньки і бульба вже ніколи не проросте. 

Для підтримки температури в межах 40 °С воду спочатку подають вищої температури – до 50 °С (бульби картоплі мають велику теплоємність), а потім, контролюючи процес термометром, кілька разів змінюють остиглу воду на теплішу.

Звільнені від інфекції та оздоровлені таким чином бульби дають потужні рослини та високий урожай здорових бульб, які доцільно хоча б частково залишити на насіння, використовуючи і надалі один прийом сортооновлення чи комбінацію з кількох.

Інші способи, що обмежують надходження інфекції від материнської рослини, пов'язані з відділенням молодих паростків, у яких концентрація вірусів ще незначна.

Я частіше використовую для оновлення сортів етіоловані паростки. Це ефективний метод, у чому я неодноразово переконувався. Наприклад, таким способом я оновив місцевий сорт Руднянка, очевидно, клоновий нащадок відомої Американки (Рання рожева).

Товарні властивості сорту неперевершені – подовжені світло-рожеві бульби з дуже тонкою чистою шкіркою та гарним смаком. Цей сорт, під кожним кущем якого десятки років тому старожили знаходили по 30 і більше бульб-красенів, поступово став вироджуватися і поступатися місцем у посадках новомодним сортам.

Я вирішив оновити цей чудовий сорт і обламав, а потім обробив гетероауксином і вкоренив у торф'яних горщиках найкращі етіоловані ("з погребу") паростки. 

Висаджені у відкритий ґрунт, ці паростки перетворилися на найпотужніші рослини дивовижної форми – від одного товстого стовбура відходили численні міцні бічні пагони, які лягали на всі боки і в свою чергу дали вертикальні пагони з добрим десятком суцвіть. Вегетація тривала до кінця серпня, а коли я став збирати врожай, то виявив під кожною рослиною до 1,5 кг бульб. Весь отриманий оздоровлений матеріал я залишив на насіння і розмноження шляхом різання бульб, етіолованими паростками або іншими методами сортооновлення. 

Костянтин Давидовський 

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com