Скромний красень: цілющі властивості вересу звичайного

Цвіте, коли пахне 

Верес звичайний типовий для української флори. У народі його називають вересень, вересил, вересовець-трава, верест, верис, мінчір. Наукова назва – Calluna vulgaris походить від грецького calluna – чистий, чистити (ймовірно, через використання вересу на півночі Європи для виготовлення мітел) і латинського – vulgaris, що в перекладі означає "звичайний".

На численних гілочках цього вічнозеленого куща родини вересових (висота від 30 см до 1 м) в чотири ряди, як черепиця, ростуть ледь помітні (трохи більше 2 мм) лінійно-ланцетні листочки. Кожен із них живе не більше двох років.

Верхівки квітучих гілочок у липні-вересні густо вкриті невеликими (до 0,5 см) лілово-рожевими суцвіттями. 

Оцвітина (чашечка і віночок) забарвлена однаково, і навіть коли опадають пелюстки, суха чашка зберігає вигляд квітки, але аромат вже відсутній.

Верес невибагливий. Він селиться на бідних піщаних ґрунтах, де майже не має конкурентів, бо волога влітку там у дефіциті.

Визнаний фармацевтами Європи

У вітчизняній науковій медицині ця рослина поки не знайшла належного визнання як лікарську, але в інших країнах Європи (наприклад, у Німеччині) вона включена до фармакопеї.

Хімічний склад вересу вивчений ще недостатньо. Відомо лише, що він містить флавонові глікозиди, арбутин, дубильні речовини, ериколін, органічні кислоти, каротин, кверцетин, сапоніни, смоли та ін.  Вважають, що наявністю арбутину обумовлена сечогінна та протизапальна дія рослини. Крім того, верес відомий і як в'яжучий засіб.

Для виготовлення ліків, які приймають внутрішньо і зовнішньо, використовують верхівки квітучих гілочок (краще свіжозібрані).

• При проносі ефективний настій із вересу: 30 г квітучих верхівок на 1 л окропу, кип'ятити 2 хв, настояти 10 хв, приймати протягом доби.
• При нефриті (запалення нирок) – відвар: 30 г квітучих гілочок вересу на 1 л води, кип'ятити 15 хв, протягом дня випивати 4 чашки.
• У разі появи крові в сечі п'ють відвар із квіток та листя, по можливості свіжих, але можна і сухих (40 г на 1 л води, кип'ятити 10 хв, приймати впродовж доби).
• При подагрі, поліартриті з вересу роблять ванни для ніг і рук, сидячі ванни для всього тіла (тривалість не довше 20 хв, температура не вище 32 °С, оскільки гарячі ванни швидко призводять до втоми).

Для загальної ванни для дорослих знадобиться 500 г вересу, а для підлітків, якщо немає протипоказань – 250 г.  Спочатку готують настій або відвар рослини в 3-4 л води, потім виливають його в теплу воду і приймають ванну.

• При ревматизмі використовують настій із суміші трав (по 30 г вересу, жарнівця вінікового і вузьколистої лаванди трохи більше години настоюють у окропі і потім розводять у теплій воді для ванни).

Конкурент брусничного листа 

У народній медицині вересом користуються давно. Найчастіше при нирково-кам'яній хворобі та інших недугах сечової системи. Як сечогінний засіб верес ефективніший, ніж широко вживана брусниця. Фахівці відзначають особливо добрі результати застосування вересу при гнійному циститі. Допомагає він і при водянці, а також має протиалергічну дію.

• У всіх випадках готують водний відвар верхівок вересу: 30 г гілочок з квітками на 2 л окропу, кип'ятити 10 хв, приймати не більше півсклянки за 1 раз.

Відвар вересу добре допомагає і при застуді. Відварену траву прикладають до пошкоджених місць при вивихах, пухлинах, переломах. Дрібним порошком з квіток вересу присипають рани, що гнояться, опіки і уражені екземою місця.

Спиртову настоянку з вересу використовують при туберкульозі.

Користуються вереском і при лікуванні катарів шлунка, особливо з підвищеною кислотністю, але краще в суміші з іншими травами: золототисячником, звіробою, м'ятою та корою жостеру ламкого.

Квітучі верхівки вересу зрізають у другій половині серпня - на початку вересня. Сушать у затінених місцях на повітрі. Зберігають у сухому місці.

Григорій Смик 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com