Проблеми цибулевого поля: особливості успішного вирощування ріпчастої цибулі

Агротехніка цибулі, при всій її простоті, таїть в собі безліч секретів, а цибуля – досить примхлива і вимоглива рослина.

Вона чудово росте лише там, де їй подобається. З урахуванням її "уподобання" сформувалися особливі "цибулеві" зони (наприклад, Золочівський і Радехівський райони Львівської або Павлоградський – Дніпропетровської області).

Є в Україні і такі ґрунти (дерново-підзолисті, болотяні, змиті схили), на яких цибуля категорично відмовляється рости, і всі зусилля городника виявляються марними. 

Причини багатьох невдач криються в біологічних особливостях цієї дивовижної (адже цибулина – не що інше, як сильно розрослі основи листя) дво-, іноді трирічної рослини, яка в перший рік після посіву утворює товарну цибулину або сіянку і лише в наступні роки стрілкує, цвіте і формує насіння.

Природно, впродовж такого тривалого періоду життя рослина пред'являє різні вимоги до умов вирощування (температури, повітряної і ґрунтової вологи, довжини дня, кислотності ґрунту). 

Особливі вимоги у цибулі до ґрунту: він має бути структурованим, багатим на поживні речовини, а головне – нейтральним (рН 6,4-7,5). 

Кислі ґрунти зовсім непридатні для обробітку цибулі (найбільше страждають молоді незміцнілі рослини). Тому якщо немає можливості нейтралізувати ґрунт, краще не ризикувати і не витрачати час і сили, висіваючи насіння, а виростити в оптимальних умовах розсаду і у фазі 3-4 листя висадити її на грядку.

Але, на жаль, чомусь городники нехтують розсадним способом. Він найменш популярний із усіх способів вирощування цибулі. Цибулю ріпчасту найчастіше вирощують сіянкою та насінням (чорнушкою).

Насіння дрібне, містить велику кількість ефірних олій і покрите твердою оболонкою, яка перешкоджає проникненню води до зародків. Тому період посів-сходи у цибулі розтягнутий, може тривати 20-25 днів. Коренева система у сіянців дуже слабка, ростуть вони повільно і потребують особливого догляду. У цей критичний для рослин момент завищені дози добрив і часті поливи на тлі забур'яненості ділянки приносять більше шкоди, ніж користі.

Скоротити терміни проростання насіння та прискорити появу сходів дозволяє дуже ефективний агроприйом – напівпарова обробка ґрунту. 

Весь комплекс робіт проводять восени для того, щоб ранньою весною, як тільки дозріє ґрунт, ще раз добре розпушити його граблями (ніяких перекопувань, розпушування сапкою, цим ви тільки пересушите ґрунт!), зробити неглибокі борозенки (1,5-2,0 см) ) і висівати в них насіння. Після посіву достатньо присипати насіння ґрунтом і прикатати. Поливати посіви не потрібно, інакше утворюється щільна кірка, яка ускладнить появу сходів.

Така підготовка ґрунту дозволяє сіяти цибулю-чорнушку і під зиму.

• Посів слід проводити перед настанням стійких холодів та промерзанням ґрунту.
• Глибина загортання насіння – не більше 1,5 см.
• Прикочувати в борозенках їх не потрібно – сніг ущільнить, а тала вода поглибить посіви. 
• Потрібно присипати рядки невеликим шаром піску, щоб напровесні вони чітко позначилися і можна було провести ще один обов'язковий агроприйом — заборонувати грядку поперек рядків.

Регулярні поливи, підживлення та розпушування потрібні рослинам після утворення 3-4 листків, тобто коли вони починають інтенсивно рости. За місяць до збирання цибулі поливи припиняють. У цей час дуже важливо, щоби була сонячна погода. Якщо сонце не підсушить цибулини і вегетація не припиниться, їхня лежкість буде поганою.

Дещо інша технологія вирощування цибулі сіянкою. Зумовлена вона пізнішим терміном посадки.

Визначають його за народними прикметами: як тільки з навколишніх ставків почне долинати кумкання жаб – ґрунт уже досить добре прогрівся. Сіянка, посаджена у цей час (перевірено не одним поколінням городників!), менше стрілкує, а цибулини виростають здоровими та добре зберігаються.

І знову ж таки, не турбуйте зайвий раз ґрунт. Навіть якщо грядка під цибулю восени не була добре підготовлена, не перекопуйте її повторно. Ґрунт можна пересушити, і цибулинки не отримають потрібної кількості вологи, у результаті знизиться польова схожість.

Що стосується якості цибулі, вирощеної з сіянки, то тут доречно підкреслити характерну особливість: цибулини дозрівають добре, а ось лежкість не дуже хороша. 

Буває, що причина невдач у незнанні сортів і невмінні зробити правильний вибір. Сортимент цибулі дійсно багатий.

Всі сорти згруповані в три сортотипи – гострі, напівгострі та солодкі. 

В умовах України добре ростуть лише сорти довгого дня, тож далеко не всі зарубіжні новинки можуть виправдати ваші сподівання. Спроби розвести короткоденні тропічні та субтропічні сорти та гібриди, завезені з Китаю, Індії, Близького Сходу, Південної Кореї та ще бозна-звідки, приречені на невдачу. Продуктивні у себе на батьківщині рослини утворюють в наших умовах лише 2-4 листки і невелику цибулинку, і з таким більш ніж скромним результатом дуже швидко закінчують вегетацію і йдуть у спокій.

Простежується і така закономірність: чим солодша цибуля, тим довший у неї вегетаційний період, тим гірше вона вдається прямим посівом насіння в ґрунт, особливо в північних районах, для яких найбільш придатні вітчизняні сорти Алмадон, Донецька золотиста, Рубін, Буран, Грандина, Стригунівська носівська, Сквирська, Веселка, Глобус, Золотиста, Ткаченківська, Харківська 82.

Великий попит у городників, фермерів має сорт цибулі Луганська, який завдяки округло-овальній формі цибулин мириться із загущеністю і при цьому формує високий урожай. 

Але особливий інтерес представляє вітчизняний солодкий сорт – Ялтинська місцева, з пласкими, червоно-фіолетовими, соковитими та солодкими цибулинами. Ця салатна цибуля дійсно цілюща, її вживають в їжу тільки у свіжому вигляді. У північних областях України її, а також напівгострі сорти (Райдуга, Глобус, Грандіна, Лілія, Рубін, Халцедон) доцільно вирощувати розсадою.

З 1 м² посівної площі можна отримати до 2 тис. сіянців та засадити ними поле площею 50 м².

Вирощування цибулі розсадою дозволяє захистити рослини від ураження цибулевою мухою, яйцекладка у якої за термінами збігається з цвітінням вишні, черешні, терну. Боротися з цим шкідником складно (препаратів проти цибулевої мухи, дозволених для продажу населенню, немає), тому дуже важливо своєчасно виконувати профілактичні заходи – відлякувати шкідника в період яйцекладки від посадок цибулі тютюновим пилом, нафталіном.

• Ефективний засіб –  обприскування рослин у вечірній час відваром листя бузини чорної: 1 кг дрібно нарізаного листя і пагонів (свіжих або сухих) заливають 10 л води, кип'ятять 30 хв, охолоджують, додають 40 г мила для кращого прилипання.
• Першу обробку проводять на початку цвітіння терну, наступні – через кожні 7 днів.

З цією ж метою рекомендується поєднувати посіви цибулі та моркви, чергуючи їх через три ряди.

В останні роки відчутну шкоду посадкам цибулі завдають трипси (західний каліфорнійський трипс оголошений в Україні карантинним об'єктом) — дрібні комахи, які проколюють листя та висмоктують із рослин сік. Листя покривається світлими плямами і втрачає товарний вигляд. При сильному поширенні шкідників урожайність цибулі суттєво знижується. 

Допомагають у боротьбі з трипсами часті обприскування (не полив!) рослин холодною водою, а також відлякування шкідників тютюновим пилом.

Особливу увагу слід приділити захисту рослин від поширеного грибного захворювання – несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу), яка стала справжнім лихом для тих, хто займається вирощуванням цибулі. Хвороба більше вражає рослини цибулі в холодне та дощове літо, коли створюються сприятливі умови для її розвитку.

Проти цього захворювання слід використовувати мідьвмісні препарати – хлорокис міді, арцерид, чергуючи їх із ридомілом. 

Зеновій Сич 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com