Найкращі квіти – це помідори: досвід вирощування улюблених сортів від наших читачів

Костянтин Брюховецький: "Найкращі квіти – це помідори" 

Більшу частину свого життя я був «людиною асфальту». А після виходу на пенсію поміняв квартиру в багатоповерхівці на невеликий будиночок із присадибною ділянкою. До такого кроку мене підштовхнув мій добрий знайомий. Спочатку він дав мені 5-річну підшивку вашого журналу, яку я з великим інтересом перечитав кілька разів. Там було все необхідне для початківців у садовій та городній справі. І ось, через кілька років, у мене є свої овочі, ягоди, зелень, ростуть молоді саджанці дерев, виноград... 

Це чудово – бачити результати своєї праці, насолоджуватися смаком вирощених самостійно плодів, не кажучи вже про користь свіжозібраних овочів та фруктів.

Весь цей час моїм першим порадником та помічником був «Городник». Саме завдяки йому мені вдалося рекультивувати свою невелику ділянку землі та перетворити її на родючий та квітучий сад.

Я дізнався про терміни проведення різних агроприйомів, внесення добрив та підживлення, засоби захисту рослин і отримав багато іншої корисної інформації. 

За роки, які займаюсь городництвом, дійшов висновку, що найкращі квіти – це помідори. Тим більше, що знайшов, на мій погляд, оптимальні для нашої степової зони три сорти помідорів – Рожевий гігант, Волове серце, Де Барао Помаранчевий. Вони невибагливі у вирощуванні, чудово плодоносять. Плоди мають чудовий смак, стійкі до хвороб.

Користуючись рекомендаціями «Городника», обрав собі оптимальний метод вирощування помідорів – розсадний.

• У лютому-березні, згідно з Місячним календарем, сію розсаду в касети, потім пікірую, підгодовую, плекаю. 
• Після того, як минули весняні заморозки, висаджую рослини одразу у відкритий ґрунт.
• До початку цвітіння обробляю розчином вапна та 2%-ного мідного купоросу від фітофторозу, підживлюю розчином курячого посліду 2–3 рази за сезон.
• Високорослий Рожевий гігант підв'язую, на початку серпня прищипую верхівки.

Мої улюбленці мене не підводять. Отримую такий урожай, що вистачає і собі, і друзям. 

Володимир Назаров: "Заки – важкоатлети"  

Щороку я висаджую до 40 сортів помідорів – від чері до "важкоатлетів". Кожен сорт має притаманний лише йому колір, смак, аромат, і навіть свою засмагу. 

Хочу розповісти про улюблені сорти – Великий Зак жовтий та Великий Зак червоний.

Свого часу у «Городнику» у рубриці «Бюро добрих послуг» прочитав оголошення. Написав та отримав каталог із більш ніж 1000 сортами помідорів. Кілька вечорів вивчав їх, у результаті вибір упав на Заки, про що не шкодую.

Зізнаюся, перші роки не вдавалося досягти успіхів. Але нарешті отримав бажаний результат – плоди-гіганти масою 600-1200 р. 

Догляд за помідорами цих сортів був такий самий, як і за рештою. Раз на тиждень поливав. Весною удобрював перегноєм і лісовою землею, жодної хімії не використовував. Трохи обривав нижнє листя і, звичайно, підв'язував кущі до кілків.

При хорошому догляді Заки плодоносять до двох місяців. 

У результаті отримав відмінний сік, чудові салати, апетитні соління. Ці смачні помідори ще й дуже гарні на вигляд, екзотичні. Серце радіє, коли бачиш ці важкі плоди. 

До речі, у каталозі написано, що в США вдавалося виростити плоди помідорів моїх улюблених сортів масою до 3-4 кг. Тож прагнути є до чого. 

Ольга Сарієва: "Такий поважний Вельможа" 

Майже десять років вирощую сорт Вельможа. Це найбільш скоростиглий серед великоплідних у моїй колекції помідорів. 

Висота рослини у відкритому ґрунті – 1,0-1,2 м. Плоди дуже великі, яскраво-малинові, масою до 1 кг, з ніжною "кавуновою" м'якоттю, в них дуже мало насіння. Мають прекрасний помідорний смак, в якому всього достатньо: і кислоти, і цукру.

Стиглі помідори викладаю в ящики в один ряд. Вони можуть зберігатися до 10 днів і з часом стають ще смачнішими.  Зазвичай я роблю з них сік – густий, яскраво-червоний, дуже смачний.

Як виростити розсаду, всі городники знають, тож зупинюся на деяких інших своїх секретах.

• Щоб отримати стиглі плоди наприкінці червня, сію їх у середині березня у відкритий ґрунт.
• Висаджую розсаду в глибокі (на багнет лопати) лунки або канавки, на дно яких кидаю жменю перегною, змішую із землею і заливаю водою.
• Коли вода вбереться, висаджую рослини і знову поливаю.
• Такі лунки та канавки легко вкрити, якщо несподівано різко похолодає, – достатньо накинути на них плівку чи біле агроволокно.
• По мірі росту помідорів лунки та канавки із рослинами засипаю землею з міжрядь. Завдяки цьому у помідорного куща утворюється багато коренів, що сприяє гарному врожаю.
• Коли рослини підростуть і лунки зрівняються з міжряддями, ґрунт між ними мульчую соломою, сіном або скошеноюпідсохлою травою (шар 15 см), щоб довше зберігалася волога.
• Стебла підв'язую, не пасинкую – велика кількість листя захищає плоди від сонячних опіків.

Насолоджуватися смаком улюблених плодів можу й узимку, бо знайшла оптимальний спосіб їх консервувати.

Оскільки вони дуже великі і в банку не влізе навіть найменший, ріжу плоди на 4-8 частин. В цьому випадку беру стиглі, свіжозібрані помідори, мию, ріжу, укладаю в банки з кропом, часником, листям петрушки, заливаю окропом і залишаю на 30 хв. Потім воду зливаю, додаю до неї 1 ст. ложку солі, 3 ст. ложки цукру та 0,5 ч. ложки лимонної кислоти (на 1 л). Коли вода закипить, заливаю у банки та закриваю кришками. Це дуже смачно!

Якими б не були красивими та смачними помідори інших сортів, моє серце на боці Вельможі. Всім раджу спробувати.  

© Журнал "Городник" 

ФОТО: Констянтин Брюховецький