Звична їжа предків: основи агротехніки при вирощуванні бобів

Дуже показні на вигляд 

Боби (Vicia faba L.) мають пряме несланке стебло, розгалужене у основи, голе, чотиригранне або кругле, висотою від 20 до 180 см. Листя складне, закінчується вістрям, голе, еліптичне, внизу однопарне, з середини стебла – двопарне, супротивне, вгорі – трьох-чотирьохпарне, чергується, цільнокрає, іноді слабохвилясте або зубчасте, довжина 5-8 см, ширина 3-5 см, сизо-зелене та зелене, рідше сіро-зелене. Прилистки напівстрілоподібні, великі, зубчасті. 

Квітки великі – від 2 до 3,5 см, у коротких кистях довжиною 2-12 см, білі, з темно-коричневою плямою на крилах та коричневими поздовжніми смугами на вітрилі. Зустрічаються також квіти суто білі, жовті, коричневі, червоні і строкаті.  Вітрило виїмчасте, з вістрям нагорі, човник зверху відкритий, тісно з'єднаний з крилами. Чашечка гола, блідо-зелена або забарвлена антоціаном, трубчаста. Стовпчик зігнутий під прямим кутом. Рильце округле, опушене. 

Від розкриття до в'янення квітки проходить лише дві доби. Тому для кращого запилення бобових насаджень бажано поставити поруч із ними пасіку.

Розкриваються квітки після полудня.

Цвітіння починається із нижніх вузлів. Порядковий номер першого плодоносного вузла залежить від скоростиглості сорту – чим скоростигліший сорт, тим нижче вузол. 

Китиці на нижній частині генеративної сфери несуть більше квіток, ніж ті, що розташовані вище.

Плоди довжиною від 4 до 30 см, сидять по 1-4 у листовому вузлі і містять по 3-4 насінини. Стулки плодів у молодому віці зелені, м'ясисті, зрілі – темно-бурі, шкірясті, голі або бархатисті, м'які. 

Насіння різниться за розміром і забарвленням –  чорне, зелене, фіолетове, лимонно-жовте, біле, пурпурове і строкате. Дуже поширене сіро-бежеве забарвлення.

• За розміром насіння боби поділяють на дрібнонасіннєві (маса 1 000 насінин складає 200-500 г), середньонасіннєві (500-700 г) та  великонасіннєві (700 г). 

У бобів добре розвинений стрижневий корінь, що йде далеко вглиб підорних горизонтів – до 1,5 м і глибше, завдяки чому він знаходить і засвоює необхідні речовини з найбідніших і неродючих ґрунтових шарів.

До речі, таким же чином рослина одночасно видобуває собі воду, якої дуже потребують всі представники родини, але особливо овочеві боби. Тому й рекомендується садити їх у ранні терміни, поки земля сповнена вологи. 

Збагачують ґрунт азотом 

Боби – рослини довгого дня. В умовах короткого дня їх цвітіння та плодоношення сильно затримуються. 

Віддають перевагу середнім і важким родючим ґрунтам, глинистим і суглинистим з нейтральною реакцією, удобреним гноєм. На легкому ґрунті вони дрібнішають. Боби овочеві дуже вимогливі до наявності вологи у ґрунті. 

Найкращі попередники – картопля, кукурудза, буряк та огірки.

Ця культура здатна збагачувати ґрунт азотом завдяки бактеріям, що поселяються на її коренях, які здатні засвоювати  атмосферний азот. 

Тому при сівбі не слід вносити під бобові азотні добрива, хіба що на зовсім бідних ґрунтах.

Боби – холодостійка, маловимоглива до тепла культура. Насіння, що зберігає схожість 10-15 років, починає проростати при 3-4 °C (оптимальна температура – близько 20 °С). Сходи витримують заморозки до -4-6 °С. Оптимальна температура для нормального росту та розвитку – 20-22 °С. 

Для отримання гарного врожаю насіння бобів необхідно, щоб за вегетаційний період випало щонайменше 150 мм опадів. В іншому випадку під час цвітіння та плодоношення їх доведеться рясно поливати. Боби вимогливі до зволоження, але не переносять застою води. 

Рядки овочевих бобів, покритих строкатими "метеликами" запашних квіток, випромінюють чудовий аромат і приваблюють комах-запилювачів.

Але ці зелені богатирі з міцним стеблом, які здатні у рості подолати півтораметрову відмітку, не лише ранні медоноси. Їхні 4-5-рядні куліси, розміщені з північного боку, надійно захищають від вітру посадки теплолюбних овочів (огірки, помідори), значно покращуючи їм мікроклімат.

Поставивши такий заслін з усіх боків, крім південного, для посадок гарбузових або пасльонових культур, можна отримати справжній "зелений парник".

Особливості вирощування 

• Восени під перекопування вносять гній (3-4 кг/м²) і суперфосфат (50-50г/м²), навесні, поки земля ще не розмерзлася, – 15-20 г хлористого калію і 10-15 г аміачної селітри на 1 м².
• Висівають боби по можливості в ранні терміни.
• Насіння перед посівом сортують, відбирають велике, пружне, без видимого ураження хворобами та шкідниками.
• Для підвищення схожості його намочують на 2-5 годин у холодній воді, а потім на 5 хв у гарячій (50 °С).
• Сіють на глибину 4 см на важких ґрунтах, 6-8 см – на легких.
• Спосіб посіву – рядовий з міжряддями 45-60 см або стрічковий (відстань між стрічками – 60 см, між рядами у стрічці 20-30 см).
• Насіння висівають на відстані 10-15 см одне від одного.
• Глибина загортання 6-8 см.
• Сходи з'являються через 3-5 діб. До появи сходів ґрунт розпушують граблями. 

Догляд за посівами бобів полягає в розпушуванні та прополюванні міжрядь.

Розпушують міжряддя на глибину 8-12 см, одночасно знищуючи бур'яни. При повторному розпушуванні рослини підгортають. У першій половині вегетації при розпушуванні вносять добрива (10-15 г суперфосфату, 10 г амонію сульфату, 15-20 г хлористого калію на 1 м²). При змиканні листя в рядках розпушування припиняють. 

Щоб скоротити терміни вегетації рослин та забезпечити дружне дозрівання бобів, у період масового цвітіння проводять карбування – видаляють верхівку головного стебла. До речі, цей прийом допомагає боротися з різними видами попелиці (бобова, горохова, люцернова).

У народі вважається, що запах бобової зелені та коріння відлякує дротяника, тому при посадці картоплі в лунки нерідко кладуть зерна бобів.  

Холодна волога погода чи посуха у період вегетації сприяють появі хвороб. Найпоширеніші – іржа, борошниста роса, пероноспороз. При сильному поширенні хвороби потрібно обприскувати рослини 1%-ною бордоською рідиною (0,4-0,5 г на 1 м²), суспензією колоїдної сірки (0,4-0,5 г на 1 м²) або обпилювати меленою сіркою (1, 5-2,0 м на 1 м²). 

Технічно зрілі боби забирають у кілька прийомів, через кожні 5-10 днів, коли стулки у них ще соковиті, ніжні, а зерна досягають молочної стиглості і мають діаметр не більше 1 см. Першими прибирають боби, розташовані в нижній частині стебла. Їх виламують, насіння звільняють від стулок і використовують у їжу. 

Для зимового споживання і насіння боби прибирають у фазі фізіологічної стиглості, коли 75-90% бобів почорніють. 

Рослини прибирають повністю, зв'язують у снопи і розвішують корінням вгору під навісом або на горищах для просушки та дозрівання на 7-10 днів. Зрілі стулки бобів грубі, жорсткі, сухі, темно-бурі, легко розтріскуються, насіння набуває властивого сорту забарвлення. Після просушування боби обмолочують. Насіння зберігають в cyхом приміщенні. 

Ольга Корабльова 

© Журнал "Огородник"

ФОТО: pixabay.com