Свято для серця: чи варто вирощувати рослини, що містять цілющі отрути

Рослини, що містять серцеві глікозиди (цілющі отрути), відомі давно. У народів різних країн вони багато століть застосовувалися під час лікування серцевих та інших захворювань. 

Так, стародавні єгиптяни та римляни вживали морську цибулю як серцевий та сечогінний засіб, греки користувалися жовтушником. А деякі африканські та азіатські племена з рослин, що містять серцеві глікозиди, виготовляли стріли та списи. Наперстянка як народний лікарський засіб була відома в Англії ще в ХІ ст.

У вологих тропічних лісах Східної та Західної Африки зустрічається ліана з цікавими квітками, пелюстки яких витягнуті в довгі (до 1 м) звисаючі шнури з перекрученими кінцями. Звідси, від грецьких слів "скручена стрічка" і "квітка", походить назва рослини – строфант. 

Місцеве населення з давніх-давен використовувало цю рослину для отримання отрути, якою обробляли стріли.

Дуже цікавою є історія відкриття лікарських властивостей строфанта. Англійський доктор Кірк збирав у місцевого населення в Африці зразки таких отрут і весь час возив їх із собою у сумці. У цій же сумці знаходилося його туалетне приладдя. Якось, користуючись зубною щіткою, він відчув суттєву зміну пульсу. Повторні досліди дали той самий ефект.

Повідомлення Кірка про сильну дію незначної кількості отрути зі строфанта і самі зразки, привезені ним до Європи, привернули увагу лікарів та хіміків.

Незабаром строфантин, виділений із насіння строфанта, широко увійшов до медичної практики, і тепер є препаратом швидкої допомоги. Пояснюється це тим, що дія строфантину проявляється через 1-3 хв після внутрішньовенного введення. 

Тропічна ліана строфант у нас не росте. Але в Україні дуже популярна ранньовесняна декоративна рослина – горицвіт весняний (адоніс весняний). На схилах пагорбів, на лісових галявинах і узліссях наче золото блищать квіти горицвіту.

Це старовинний народний лікарський засіб. Ще XVI ст. його траву застосовували в народній медицині при різних серцевих та ниркових захворюваннях, при судомах, для лікування водянки. У наш час ця отруйна рослина використовується в медицині при серцевій недостатності, а також як прекрасний заспокійливий засіб при безсонні, епілепсії.

На жаль, природні запаси цієї рослини невеликі. Більше того, вона потребує охорони.

Цінні серцеві глікозиди містять також ніжні перлинно-білі квітки конвалії травневої. Однак велика кількість цих квітів, поставлених у спальні, може спричинити головний біль. 

Багато народів шанували конвалію як символ весни. Найбільшою любов’ю користується вона у Франції. Перша травнева неділя щорічно відзначається французами як свято конвалії. У свято ними оздоблювали вікна, каміни, столи. Хлопці вставляли конвалії в петлиці піджаків, дівчата приколювали букети до сукні, танцювали, обмінюючись букетами, – своєрідне освідчення. Дрібно потовчені сухі квітки і листя конвалії використовували при нежиті, додаючи в нюхальний тютюн.

Здавна і понині широко застосовується в медицині настоянка конвалії з листя та квіток, яку призначають при неврозах серця. З цієї дивовижної рослини останніми роками також виділили серцеві глікозиди. За своєю активністю вони перевершують інші серцеві глікозиди, їх використовують самостійно та у поєднанні з іншими препаратами при порушеннях серцевої діяльності.

Препарати конвалії "лілії долин, що квітне в травні" (дослівний переклад її латинської назви), застосовують як кардіотоніки при гострій та хронічній серцевій недостатності, параксизмальній тахікардії, а також як протизапальне при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки. 

Повсюдно у нас зустрічається скромний жовтушник сіроватий (або ж. розлогий) з дрібними лимонно-жовтими квітками.

Цілющі властивості та токсичність цієї рослини були відомі ще у Стародавньому Римі. Її використовували як сечогінний і серцевий засіб, при водянці. Стародавні греки застосовували траву жовтушника при лікуванні ексудативного плевриту та інших легеневих захворювань. У середні віки жовтушник використовували для лікування серцево-судинних захворювань.

За фармакологічною дією препарати з жовтушника, отримані останніми роками, близькі до строфантину, їх застосовують при хронічній недостатності кровообігу, ревматичних вадах серця, кардіосклерозі, стенокардії, вегетативних неврозах.

Цікаво, що жовтушник, крім глікозидів серцевої дії, містить такі важливі мікроелементи, як мідь, селен, срібло та золото. Завдяки цим мікроелементам жовтушник є регулятором обміну речовин. Його успішно застосовували у клініці для лікування важких форм діатезу.

Наперстянки (пурпурова, великоквіткова, шерстиста іржава) у природі та в культурі відомі давно як декоративні та лікарські рослини. Усі вони містять глікозиди, переважно у листі. В Ірландії здавна застосовували листя наперстянки шерстистої як лікарську сировину. 

Глікозиди наперстянок – цінний засіб, що регулює діяльність серця (підсилює скорочення серця та уповільнює ритм), він також зменшує набряклість. Його призначають при хронічній серцевій недостатності, гострій слабкості серця.

Однак застосовувати препарати з глікозидами наперстянок потрібно обережно через кумулятивні властивості, погане виведення з організму. До того ж, вони можуть мати побічні дії.

Любов Дудченко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com