Квітучий острівець у саду: декоративні види лофанта у садибі

Лофант барбері (Agastache barberi) родом із південно-західних регіонів США. Цілком природно, що його одомашнені нащадки (культурні сорти) віддають перевагу теплому сонячному клімату.

На відміну від диких родичів, садові сорти цієї рослини переносять несильні заморозки і там, де м'які зими, можуть рости у відкритому ґрунті цілий рік.

Побачивши лофант барбері хоча б раз, ви вже ніколи не забудете пишні оранжеві султани його суцвіть. Незважаючи на сліпучо-яскраве забарвлення квіток, він чудово поєднується з іншими рослинами. Скромне сірувато-зелене листя з липня до жовтня підкреслює декоративність квіток, які рясно покривають пагони рослини, що досягають 60 см заввишки.

Цей лофант розмножують лише вегетативним способом – стебловими живцями або поділом куща.

Лофант мексиканський (Agastache mexicana) завезений із півночі Мексики. Хоча рослина ця південна, проте непогано росте в середній смузі. Декоративним ефектом вирізняються окультурені сорти. Розростаючисьза літо, у серпні-вересні вони стають справжньою окрасою саду. На досить високих стеблах висотою до 75 см розвиваються кармінно-червоні або яскраво-рожеві квітки, що контрастно виділяються на тлі ніжно-зеленого листя.

При посадці цієї рослини потрібно враховувати, що своєю яскравою красою вона може затьмарювати інших мешканців квітників. До того ж мексиканський лофант сильно кущиться, утворюючи куртину, і розселяється на великій території. 

Щоправда, він не заполонить увесь садок, оскільки більшість молодих рослин гине взимку під час морозів.

Навесні на місці торішніх посадок лофанта часто проростає насіння, що дозріло минулого сезону і опало на землю. 

Лофант зморшкуватий (Agastache rugosa) родом із Північної Америки. Цю популярну у європейських садівників багаторічну рослину вважають недостатньо холодостійкою і тому часто рекомендують культивувати як однорічник. У середній смузі цей вид лофанта цілком успішно зимує.

Самосів помірний, хоча іноді лофант зморшкуватий бур'яніє, тому його часто садять у великі контейнери.

Зелені частини рослини (стебла, що досягають 1 м у висоту) пахнуть лакрицею, а листя має слабкий смак анісу, їх додають у зелені салати.

• Вид відрізняється скромною декоративністю, тому представляє інтерес, перш за все, як пряно-смакова, медоносна та лікарська рослина.

В останні роки виведено культурні сорти лофанта зморшкуватого з пурпурово-синіми квітками. Вони дуже декоративні, рослини вирощують як однорічники. Посіявши насіння восени або провесною і забезпечивши проросткам додаткове штучне освітлення, можна домогтися рясного цвітіння молодих рослин вже в кінці весни. Штучне підсвічування необхідне, тому що для формування квіток лофант зморшкуватий потребує світлового дня тривалістю не менше 12 годин. Молоді кущики будуть цвісти з травня до настання зими.

Найбільший успіх має сорт Honey Bee Blue. При висоті пагонів до 70 см кущ зберігає компактну форму. Стебла густо вкриті листям, що виділяє запах перцевої м'яти та анісу. Рослини – хороші медоноси, їх дрібні сині або блакитні квітки, зібрані в китиці завдовжки близько 10 см, приваблюють комах. Цей сорт більш зимостійкий, ніж вихідний вид, до того ж чудово розмножується самосівом. 

А ще є сорти вітчизняної селекції – Синій велетень і Лелека. Сорти призначені для використання у харчовій, консервній та лікеро-горілчаній галузях народного господарства, а також у фармацевтиці, озелененні та ландшафтному будівництві.

Олексій Сухарєв 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора