Ягоди успіху: як розпочати бізнес з вирощування великоплідної суниці

Коротко про технології 

На сьогоднішній день суницю вирощують екстенсивним або інтенсивним способом у відкритому ґрунті, теплицях, плівкових тунелях – як у промислових насадженнях, так і в аматорських посадках.

Вибір технології залежить від цілей та можливостей кожного садовода.

Найпоширеніша в Україні серед аматорів екстенсивна технологія застосовується масово, оскільки найдоступніша та найдешевша. Вона передбачає розміщення рослин за схемою 90 х 25 см та полив дощуванням. Урожайність суниці, вирощеної за такою технологією, становить 10-12 т з 1 га, а собівартість 1 кг ягід найнижча. 

Інтенсивна технологія широко використовується у розвинених країнах при промисловому вирощуванні суниці. Врожайність – 25-30 т з 1 га передбачає валовий збір ягід, але і собівартість 1 кг дуже висока через додаткові витрати, які необхідні для дотримання технології (вирощування рослин на грядах, мульчування міжрядь плівкою, обов'язкове краплинне зрошення, використання безвірусної розсади фріго, культивування цінних високопродуктивних сортів). 

Агротехніка суниці за інтенсивною технологією передбачає отримання ягід високої якості, щоб доходи від їхньої реалізації перекривали значні витрати на вирощування. 

Однак найвигідніший у комерційному відношенні спосіб – вирощування суниці у теплиці. У закритому ґрунті щільність посадок, а отже, і врожайність з одиниці площі вища, а залежність від погодних умов практично дорівнює нулю. Сонячне світло і тепло можна замінити штучним підсвічуванням і підігрівом. 

Щоправда, при вирощуванні суниці у теплиці вкладення набагато вищі, ніж при вирощуванні у відкритому ґрунті, але рентабельність тепличного господарства перевищує 100%, а витрати окупаються за один сезон. 

Елементи однієї технології можна успішно використовувати для поліпшення результатів іншої. 

Наприклад, останнім часом під час вирощування суниці за екстенсивною технологією почали застосовувати деякі елементи інтенсивної – краплинне зрошення, мульчування міжрядь плівкою, соломою, використання високопродуктивних сортів. При цьому врожайність збільшується до 12-15 т із першого га, але і собівартість також значно зростає.

А для прискорення дозрівання ягід суницю у відкритому ґрунті вирощують під плівковими тунелями на пластикових чи залізних каркасах. Спорудження тунелів також потребує коштів, але ягоди надранніх сортів, що швидко дозріли, можна реалізувати на ринку першими і за максимально високою ціною. 

Звичайно, щоб отримати хороший урожай суниці, однієї агротехніки недостатньо. Потрібно знати, до яких сортів її застосувати.

Вибираємо сорти

Урожайність, смак та розмір ягід залежать, в першу чергу, від параметрів сорту, передбачених селекціонерами, а вже потім від рівня агротехніки та технології, що застосовується. Світовий сортимент суниці складає близько 1000 сортів і щороку з'являються нові. Як же орієнтуватися в такому розмаїтті, які сорти вибрати, щоб отримати ранній урожай ягоди з високими смаковими якостями?

З економічної точки зору найбільш цінні ті ягоди, що надходять на ринок першими в сезоні.

Тому для комерційного вирощування ідеально підходять надранні та ранні сорти з великими солодкими ягодами, наприклад, популярні у всьому світі Хоней, Ельсанта, Клері та інші.

При виборі сортів суниці не варто захоплюватися і одразу садити багато різних, щоб не заплутатися. Спочатку доцільно ознайомитися практично з 2-3-ма популярними сортами з привабливими характеристиками. 

Також не треба гнатися за модними та дорогими сортами. Багато новинок мають високу транспортабельність, вирівняність і привабливий товарний вид ягід на шкоду врожайності та смаковим якостям.

Тому перш ніж витратити чималі гроші на посадковий матеріал нових невідомих вам сортів, не завадить поцікавитися їх характеристиками. 

Розмножуємо самі

Основна стаття витрат при закладанні ягідної плантації – купівля посадкового матеріалу. На цьому можна суттєво заощадити, якщо навчитися вирощувати розсаду суниці самостійно.

При створенні маточника потрібно спочатку підрахувати, скільки рослин потрібно посадити, щоб отримати певну кількість розсади. Один материнський кущ може дати близько 40 розеток, отже, 20-25 кущів дадуть приблизно 1000 розеток одного сорту. 

Цієї кількості достатньо, щоб закласти плантацію на 2 сотках за екстенсивною, традиційною схемою посадки (90 х 25 см).

• Рослини суниці розміщують у ряду на відстані 30-40 см одна від одної, в міжряддях залишають щонайменше 50 см з обох боків – цей простір надалі знадобиться розміщення вусів.
• Перед посадкою коріння саджанця до сердечка занурюють у глиняну бовтанку з коров'яком, розведену до консистенції рідкої сметани, це стимулює ріст кореневої системи.
• Під кожну рослину можна внести 2-3 жмені перегною, змішаного з деревною золою.
• При посадці стежать за тим, щоб коріння рослин не загиналося вгору, а точка росту (сердечко) не була засипана землею.
• Після посадки рослини поливають, але так, щоб коріння при цьому не вимилося, а сердечко не запливло ґрунтом. Ґрунт у рядах мульчують.
• Посадки поливають, ґрунт після кожного поливу або дощу розпушують, знищують бур'яни.

Квітконоси видаляють без жодного жалю, тому що їх розвиток суттєво знижує вихід основної продукції – розеток.

По мірі  того, як утворюються вуса, їх розкладають у міжряддях. Вони з'являються наприкінці червня – на початку липня, і в цей же час на них закладаються квіткові бруньки.

Щоб надалі отримати здорові, врожайні рослини, на цьому етапі материнську плантацію необхідно ретельно доглядати.

У цей період стежать за тим, щоб великі бур'яни (вони виділяють шкідливі речовини і конкурують з культурними рослинами за поживні речовини, вологу і світло) не закривали своїм листям молоді розетки.

У посушливу погоду маточник щодня поливають вечорами, а також час від часу підживлюють азотним добривом, щоб допомогти кущикам закласти квіткові бруньки для подальшого врожаю та прискорити початок закладання квіткових бруньок на вусах.

Нижнє, червоне листя обривають для освітлення посадок, але листяну масу в жодному разі не скошують, інакше рослини замість створення квіткових бруньок перемикаються на формування «гички».

За хорошого догляду за молодими маточниками розсаду отримують уже у третій декаді липня.

Придатною для посадки на постійне місце вважається розсада, що сформувала коріння довжиною 6-8 см, не менше двох-трьох зелених листків на коротких черешках, з розвиненою брунькою  верхівки.

Слабу розсаду з одним-двома листочками відокремлюють від маткових рослин і висаджують для дорощування на окрему скопану і удобрену грядку. Після того, як рослини зміцніють, їх викопують із грудкою землі та переносять на місце постійної «прописки».

Не всі розетки, утворені на одному вусі, добре вкорінюються. В результаті велика кількість незакоріненої розсади (іноді добра половина) виявляється забракованою. 

Особливо прикро, коли це трапляється із рослинами нових, дуже цінних і дорогих сортів. Але не слід вважати, що ці розетки непридатні. Якщо у вас є всього кілька сортових рослин, а потрібно закласти велику плантацію, можна брати всі розетки, включаючи найменші із зародками коріння, і садити їх на грядку, але обов'язково під саморобні міні-парнички – прозорі ковпачки, вирізані з поліетиленових пляшок.

• Щоб зменшити кількість "некондиції", неукорінені розетки не розрізають, а залишають на вусі разом із першою міцною вкоріненою рослиною. 
• Закладаючи нові плантації, укорінені розетки садять за звичайною схемою, а невкорінену розетку разом із вусом витягують уздовж ряду, пришпилюють або злегка присипають землею.
• При ретельному догляді та добрій агротехніці рослини добре приживаються, і вже наступного року після вкорінення здатні давати врожай. 

Ця технологія, по перше, підвищує вихід посадкового матеріалу майже до 100%, а по-друге, заощаджує витрати на закладку нових насаджень. 

Якщо потрібно швидко розмножити один сорт, рослини садять більш розріджено, намагаючись виключити попадання вусів рослин інших сортів на цю грядку.

Для розмноження рекомендують використовувати лише першу-другу розетки з вуса. Це виправдано, якщо від молодих посадок хочеться отримати максимальний урожай у перший рік. Розетки третього порядку в перший рік плодоносять слабо (зате якщо обривати квітконоси, з них можна отримати більше розсади), але вже через рік і ті та інші рослини вирівняються.

Кращий час для посадки суниці на постійне місце – друга половина літа до середини вересня або рання весна, як тільки саджанці почнуть рости.

Комерційні перспективи 

Вирощування суниці – один із найприбутковіших напрямків для сімейного бізнесу, особливо якщо ділянка землі, яку ви можете відвести під плантацію, порівняно невелика.

По перше, суниця має високий попит у населення. Попит на якісну ягоду перевищує пропозицію протягом усього суничного сезону. Я вирощувала багато культур, і завжди найбільшою проблемою був збут продукції. І тільки коли я почала вирощувати суницю, з'явилося багато охочих придбати гуртові партії ягід.

За всієї великої кількості суниці на ринках якісних ягід не так багато, щоб задовольнити попит, що постійно зростає. 

По друге, дохід з вирощуванні суниці набагато перевищує дохід від вирощування польових та овочевих культур. Навіть найпростіша традиційна технологія дозволяє збирати до 12 т ягід з 1 га. Знаючи роздрібні та оптові ціни на суницю, садоводи можуть самі підрахувати можливий прибуток. До того ж суниця має таку цінну характеристику, як скороплідність. Розсада, висаджена наприкінці літа, вже наступного сезону принесе добрий урожай. Навіть весняні посадки здатні плодоносити. 

По третє, крім прибутку від реалізації ягід, можна отримати додатковий, іноді дуже суттєвий дохід, продаючи розсаду цінних сортів.

• Ще один фактор на користь суничної плантації – відносно невеликі капіталовкладення на старті (можна почати із простої технології, поступово ускладнюючи її зі збільшенням прибутку).

Ну і не слід забувати про бонус – некомерційну, але дуже приємну можливість забезпечувати свою родину екологічно чистими, завжди свіжими ягодами.

Лариса Марущак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com