Первісток весни: особливості вирощування редису

Ботанічний опис 

Редис (Raphanus sativus L.) – однорічна перехреснозапильна рослина родини капустяних.

У перші 20-40 днів після появи сходів розвивається невелика, напіврозпластана розетка ліроподібного листя і коренеплід – округлої, овальної, округло-пласкої, циліндричної, конічної або веретеноподібної форми. Забарвлення коренеплоду буває білим, чорним, сірим, жовтим, фіолетовим, червоним, рожевим і строкатим.

Залежно від сорту коренеплод досягає 1,5-4,5 см в діаметрі і маси 15-500 г. Фаза технічної стиглості коренеплодів триває 1,5-2 тижні, після цього утворюється квіткове стебло висотою 60-130 см, що гілкується до 3-го порядку.

Цвітіння продовжується 30-35 днів. Квітки білі, світло-рожеві або фіолетові, зібрані в суцвіття-волоть. Насіння дозріває нерівномірно протягом 1,5-2 місяців. Плід – стручок, що не розкривається, з 6-10-ма округло-овальними насінинами, які  зберігають схожість протягом 4-5 років.

Біологічні особливості 

Редис – найскоростигліша коренеплідна рослина: ранньостиглі сорти утворюють коренеплід за 18-30, пізньостиглі – за 45-60 днів. Насіння починає проростати при температурі 3-5 °С, при 10-15 °С сходи з'являються через 7-10, при 20-22 °С – через 3-4 дні.

Сіянці витримують короткочасні заморозки від -3...-5 °С, дорослі рослини – до -6 °С. Тривале похолодання затримує утворення коренеплодів, погіршує їхню якість, викликає цвітушність рослин.

Оптимальна температура для росту рослини та формування коренеплоду складає 12-15 °С, у період його утворення –16-20 °С.

В суху та спекотну погоду коренеплід дерев'яніє, стає гірким, втрачає соковитість.

Редис виключно світлолюбний, особливо на початку росту. Коренеплоди, що сформувалися на відкритих сонячних місцях, соковитіші та ніжніші за ті, що росли на затінених ділянках.

Редис – рослина довгого дня, при світловому дні більше 14 год швидко стрілкується. Те саме відбувається при загущенні рослин та нестачі у ґрунті вологи. Рослини вимогливі до вологості ґрунту, але водночас при перезволоженні хворіють. 

Ґрунти редис любить пухкі, легкі родючі, а бідні взагалі для нього непридатні. 

Хімічний склад та лікувальні властивості  

У коренеплодах редису багато солей калію (255 мг) та кальцію (30 мг). Вони містять 23,2% цукрів і крохмалю, близько 1% білка, 15-20 мг% аскорбінової кислоти. Є вітаміни B₁, B₂, В₆, РР, нікотинова кислота. Гіркого присмаку м'якоті надають гірчичні олії – тіоглікозиди.

Редис має низку цілющих властивостей.

• Тибетські ченці вважають, що він сприяє очищенню організму від шкідливих слизів, що накопичуються за зиму.
• Бактерицидні властивості його ефірних олій ефективні проти низки патогенних бактерій та мікроорганізмів. 
• Його сік у поєднанні з морквяним відновлює тонус слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.
• Суміш соку редису та буряків допомагає позбутися невеликого каміння в жовчному міхурі.
• Коренеплоди використовують для профілактики атеросклерозу, при кашлюку та бронхіті.
• При застудних захворюваннях корисний сік редису у суміші із соком цибулі та медом.
• Коктейль з рівних обсягів соку редису, огірка та зеленого перцю застосовують для лікування катара верхніх дихальних шляхів.
• Подрібнений редис, змішаний зі 100 г червоного вина, збивають міксером і приймають при жовчнокам'яній та нирковокам'яній хворобі, при скрутному сечовипусканні.
• У редисі міститься висока кількість кремнію, який надає міцності кровоносним судинам, перешкоджає відкладенню холестерину та утворенню бляшок.

Однак вживання редису протипоказане при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастритах з підвищеною кислотністю, ентероколітах, захворюваннях печінки, нирок, подагрі, тяжких захворюваннях серця.

Агротехніка та розмноження 

Редис розміщують після культур, під які вносилися органічні добрива. Попередники можуть бути будь-які, крім рослин родини Капустяні. 

Ґрунт готують із осені. Грядку перекопують, видаляють бур'яни, вносять по 2-4 кг/м² перегною або компосту і по 50-60 г нітроамофоски. Навесні поверхню гряди розпушують, ретельно вирівнюють і злегка ущільнюють ґрунт.

Залежно від зони вирощування сіють з III декади березня та весь квітень аж до I декади серпня (крім червня та липня). Взимку редис можна вирощувати в теплицях.

У відкритому ґрунті у якості проміжної культури його вирощують на грядах, підготовлених для висаджування розсади огірка, помідора, пізніх сортів цвітної капусти, а також після збирання ранньої картоплі, зелених культур у міжряддях огірка, капусти.

Посів рядовий (схема 10-12х 4-5 см) або квадратно-гніздовий (5х5, 6х6 см, по 2 насінини в гніздо). Норма висіву 2-5 г/м2, глибина загортання насіння 0,7-1,5 см. Щоб отримати ранні сходи, грядку вкривають плівкою або лутрасилом.

При посіві редису наклюнутим насінням сходи з'являються через 2-3 дні, сухим – через тиждень.

Проріджують редис у фазі 1-го справжнього листа, залишаючи по одному найбільш розвиненому сіянцю через 2-3 (ранні), 4-5 (середньостиглі), 10-15 см (пізньостиглі сорти).

Догляд за рослинами полягає у систематичному видаленні та бур'янів, поливі та розпушуванні ґрунту. Поливають редис через кожні 2-3 дні, а в спеку щодня вранці або ввечері (щоб підвищити вологість повітря, застосовують дощування). Після поливу ґрунт обов'язково розпушують.

У суху погоду значну шкоду врожаю завдають хрестоцвіті блішки, а пізніше – личинки капустяної мухи, які ушкоджують сім'ядолі та листя рослин. Для відлякування шкідників посіви обпилюють сумішшю тютюнового пилу, вапна та деревної золи (1:1:1).

Редис прибирають вибірково. Пізньостиглий редис (останнього терміну сівби) прибирають в один прийом до морозів. Зберігають коренеплоди (без бадилля) у погребі при температурі 2-5 °С, пересипавши сухим піском. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com