Капуста на зимовці: хвороби капусти під час зберігання та захист від них

Джерело вітамінів

Капустяні овочі займають важливе місце у харчовому раціоні людини завдяки багатому біохімічному складу. У всіх видах капусти присутні азотисті сполуки, які чудово стимулюють роботу печінки. Найменше їх у білокачанній капусті, а найбільше – у брюсельській. 

Капусти містять також багато моно-і дисахаридів, мінеральних речовин (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо), вітамінів С, В₁, В₂, РР, U, клітковини, що робить ці продукти особливо цінними.

Найбільша кількість вітаміну С міститься в брюссельській і цвітній капусті, а також у капусті брокколі, яка до того ж багата на вітаміни А, К, Е і фолієву кислоту.

Капустяний біль 

У період зберігання якість капусти значно погіршується. Насамперед це пов'язано з постійною присутністю на поверхні качанів та у сховищах патогенних мікроорганізмів, а також з недотриманням температурно-вологісного режиму зберігання. 

Наявність у капусті великої кількості води та поживних речовин створюють сприятливі умови для активного розвитку шкідливої ​​мікрофлори.

Капуста під час зберігання уражається такими інфекційними хворобами, як сіра та біла гнилі, мокра бактеріальна гниль. 

Найнебезпечніша – сіра гниль, при якій на поверхні качана з'являється сірий пухнастий наліт, потім утворюються невеликі (0,5–0,7 см) темні структури (склероції). Склероції можуть бути багаторічним джерелом інфекції як у полі, так і у сховищі. Захворювання в першу чергу вражає екземпляри, пошкоджені шкідниками, знаряддями праці в період збирання, транспортування та перебирання. Захворювання характеризується дуже високою шкідливістю, оскільки поширюється від зараженого качана на здорові не тільки під час їхнього дотику, а й у повітрі (спорами). Розвитку мікозу сприяють підвищені вологість та температура у сховищі.

Біла гниль (склеротиноз) становить небезпеку в роки з великою кількістю опадів. Хвороба проявляється на зовнішніх листках качанів ближче до завершення вегетації. Загниваючи, листя ослизняється, між ним з'являється пластівцевий міцелій білого кольору. Через деякий час міцелій ущільнюється та утворює плоскі чорні склероції, які легко відокремлюються від грибниці та вражають здорові екземпляри. На відміну від сірої гнилі, склероції у білої гнилі значно більші (2-3 см). Захворювання активно проявляється в період зберігання, качани згнивають за лічені тижні, перетворюючись на серйозне джерело інфекції для здорових головок.

Слизовий бактеріоз (мокра бактеріальна гниль) – поширене захворювання білокачанної та цвітної капусти. Симптоми виявляються вже до кінця вегетації: розм'якшується поверхневе листя або навіть цілий качан, загниває серцевина кочериги. Розвивається мокра гниль з різким неприємним запахом. Бактерії здатні заражати ослаблені, підморожені, механічно травмовані екземпляри, а також проникати через кореневу систему в кочериги. Процес гниття продовжується протягом усього зимово-весняного періоду і спричиняє великі втрати врожаю. 

У другій половині зберігання капуста часто уражається такими неінфекційними захворюваннями, як крапковий некроз та туманність. 

Крапковий некроз характеризується утворенням на зовнішніх і внутрішніх листках капусти численних дрібних (1-5 мм) вдавлених плям чорного або свинцево-сірого кольору. Захворювання виникає внаслідок надлишку азотистих добрив при вирощуванні та/або недостатній вентиляції у сховищі.

Туманність капусти проявляється в тому, що внутрішнє листя починає відмирати і загнивати. Причина недуги – низька температура зберігання (-2 °С і нижче). Коли листя підмерзає, на ньому утворюється прошарок льоду, який не пропускає до центральної частини качана повітря, в результаті процес дихання порушується. Все це супроводжується неприємним запахом. 

Заходи захисту

Запобігти ураженню капустяних овочів хворобами в період зберігання допоможуть профілактичні заходи.

• Для зберігання слід використовувати середньопізні та пізні сорти. Тривалість зберігання пізніх сортів білокачанної та червонокачанної капусти – 5-7 місяців. Найбільш лежкі сорти можуть зберігатися 8 місяців із моменту збирання врожаю. Цвітна капуста зберігається 3 місяці, брюссельська – 2 місяці, кольрабі – 4 місяці, броколі – 10-20 днів за температури 0 °С. 
• Капусту лежких сортів для зберігання необхідно прибирати до початку заморозків. Брюссельська капуста добре переносить заморозки до -7 °С, її зрізають останньою з усіх капустяних овочів. Прибирати капусту слід обережно, не допускаючи ударів качанів об ґрунт або один об одного. 
• Качани капусти закладають на зберігання сухими і неушкодженими, залишаючи на них частину зеленого листя. Зачистку білокачанної капусти проводять до 3-х облягаючих листків, червонокачанної – до щільно прилеглих листків, з довжиною кочериги 2–3 см. Головки цвітної капусти повинні бути щільними, не менше 8 см діаметром, довжина кочериги – не більше 2 см нижче за криюче листя. Качан капусти попередньо рекомендується обпудрювати крейдою (1,5-2,0 кг на 100 кг капусти). 
• Овочі ретельно сортують. Дрібна, потріскана, а також пошкоджена при збиранні або комахами продукція для тривалого зберігання непридатна. Сорти капусти різних термінів стиглості зберігають окремо один від одного. Під час зберігання капусту слід періодично оглядати та видаляти уражене листя. 
• Перед закладкою капусти на зимове зберігання приміщення має бути належним чином підготовлене. Необхідно ретельно очистити сховище від торішніх залишків. Стіни і стелю побілити свіжогашеним вапном (2 кг на 10 л води з додаванням 100 г мідного купоросу, заздалегідь розведеного в невеликій кількості теплої води), а потім просушити. Бажано провести дезінфекцію приміщення шляхом спалювання комової сірки (50-60 г на 1 м³ приміщення). Через 24 години приміщення провітрюють. Обкурювати сховище сіркою можна тільки в тому випадку, якщо воно не є суміжним із житловими спорудами. 
• Оптимальні умови зберігання капусти: температура повітря – від 0 до -1°С, вологість – 90–95%.

Зберігайте капусту правильно і насолоджуйтесь свіжими соковитими овочами до самої весни. 

Валентина Сергієнко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора