Помідорний код: вирощування продуктивних сортів в несприятливих умовах

«Колиска» на грядці

Для мене найцікавіше у вирощуванні помідорів починається тоді, коли розсада потрапляє на постійне місце.

• Впродовж 7-10-ти днів до висадки на грядку рослини гартую. Ємності з розсадою ставлю в невеликій парничок або притінене місце, поступово збільшуючи час перебування рослин на відкритому повітрі.
• Коли розсада готова до висадки, копаю глибокі (близько 15-20 см) лунки і насипаю в них заздалегідь підготовлену суміш органічних і мінеральних добрив – 1 ст. ложка нітроамофоски, 1 ст. ложка суперфосфату або 0,5 склянки фосфорної борошна, 0,5 склянки золи, 1 стакан компосту або перепрілого гною (з розрахунку на одну рослину). Заливаю лунку 1 л води і перемішую.
• Потім в цій кашоподібній суміші роблю рукою заглиблення і занурюю туди рослину до перших справжніх листків.

Можна зробити менше заглиблення, розміщуючи рослину похило в напрямку з півночі на південь, але в такому випадку при розпушуванні дуже легко пошкодити її коріння. 

• В одну лунку висаджую по дві рослини і акуратно зв'язую їх разом.
• Потім впродовж декількох тижнів розсаду помірно поливаю і рихлю.
• Коли рослини обживуться на новому місці і підуть у ріст, починаю їх підв'язувати до опори. Затягувати з цим не можна, інакше саджанці почнуть вилягати і викривлятися, і потім буде важко їх вирівняти.

Нічого зайвого!

Ніщо не повинно заважати помідорам плодоносити. Тому всі зайві пагони, які виростають в пазухах стебел (пасинки), регулярно видаляю, щоб рослини не витрачали свої сили на нарощування непотрібної зелені.

Але ніколи не виламую пасинок з пазухи, оскільки кущик розцінить це як небезпеку і тут же видасть новий пасинок. А це зайвий клопіт і чергова ранка на рослині, а значить, відкриті ворота для інфекції.

Пасинки краще обрізати садовими або просто обробленими спиртом ножицями, залишаючи пеньки висотою близько 1 см. Це захистить рослину від інфекції, вона не встигне проникнути в стебло.

Втім, не поспішайте видаляти абсолютно всі пасинки. Іноді внаслідок дощу, поривчастого вітру або просто неакуратної підв'язки стебло може зламатися. В цьому випадку пасинок врятує ситуацію і допоможе зберегти сорт, особливо якщо рослина цього сорту всього одна. 

При формуванні кущів дотримуюся певних правил.

Рослини з невеликими плодами (150-350 г) формую в два, рідше в три стебла, тобто залишаю нижній пасинок під першою китицею, всю решту – і вище, і нижче – видаляю.

Рослини з великими плодами (0,8-1,0 кг) формую тільки в одне стебло. А ось щоб отримати плоди-гіганти масою 1,2-1,5 кг, залишаю на китиці тільки одну квітку, всі інші і наступні видаляю.

Помідори коктейльних сортів і чері зазвичай формую в три стебла – залишаю два нижніх пасинка від першої китиці. Такі пасинки вважаються найбільш продуктивними і придатними для збору насіння.

Ці процедури найкраще робити вдень і в суху погоду – під дією сонячних ванн рослини стають гнучкішими і податливими для пасинкування.

Під час цвітіння нерідко можна зустріти на рослині «королівську» або «оксамитову» квітку. Її потрібно обов'язково видалити.

Плід з такої квітки матиме потворну форму, а головне – відніме у рослини багато сил і поживних речовин.

Щоб підвищити врожайність рослин, обприскую їх слабким розчином борної кислоти (10 г на 10 л води). Роблю це кілька разів: до цвітіння, в період першого цвітіння і наступних (для високорослих сортів), а також під час зав'язування плодів. Обробку бором проводжу в ранкові години або ввечері. Бор сприяє проростанню пилку і, відповідно, зав'язуванню плодів.

Для того щоб рослині вистачило сил щільно навантажитися плодами, їй потрібен потужний корінь. Зміцнити кореневу систему допоможе підгортання. Рослини самі підкажуть, коли проводити перше підгортання: на стеблі з'являться зелені зачатки коренів (повітряне коріння).

Будьмо напоготові

Щоб захистити рослини від бактеріальних і грибних хвороб, обробляю їх препаратом Фітоспорін-М.

Застосовую його так:

• спочатку готую маточний розчин (200 г готового густого гелю на 400 мл води), потім 1,5 ст. ложки маточного розчину розводжу в 10 л води і отриманою рідиною обприскую рослини.

Я не прихильник гербіцидів та іншої «важкої артилерії», тому намагаюся обходитися фітопрепаратами і розпушуванням. Це допомагає утримувати грядки в чистоті і при цьому не шкодити своєму здоров'ю.

Але коли помідори масово атакують колорадський жук і чорна мошка, фітопрепарати, на жаль, безсилі. Тоді доводиться вдаватися до допомоги препаратів децис або кораген.

Найголовніший і небезпечний ворог помідора – фітофтора. Від цієї хвороби ніхто не застрахований, як би пильно ми не стежили за своєю ділянкою або теплицею і інструментом. Фітофтора поширюється в радіусі 100 м, а, значить, може з легкістю прийти до нас від сусіда. Дуже важливо своєчасно попередити хворобу.

Щоб не залишити шансів фітофторозу, виконую певний комплекс заходів. 

По-перше, намагаюся не допускати загущеності рослин. Оптимальна щільність для високорослих сортів – 5 кущів на 1 м². Так рослини отримують максимальну кількість освітлення і добре провітрюються, отже, знижується ризик їх захворюваності.

По-друге, мульчую ґрунт. Стебла помідорів мульчую сухою травою, сіном або картоном. Під час поливу і дощів мульча допоможе уберегти рослини від бактеріальних хвороб і бур'янів, а в жаркі дні – утримати вологу.

По-третє, видаляю всі нижні листки до першої сформованої кисті, щоб вони не торкалися ґрунту, а рослини краще провітрювалися.

На піку активності фітофтори (приблизно кінець липня) регулярно проріджую рослини і обробляю їх препаратом Фітоспорін-М.

А ближче до кінця вересня, коли вже сиро і холодно, обламую верхівки у помідорних кущів, навіть якщо вони цвітуть (плоди все одно не встигають визріти), і тим самим перенаправляю сили рослини на плоди, що вже зав'язалися, щоб прискорити їх дозрівання. Завершальний етап – ретельно видаляю всі рослинні залишки з грядки.

Найулюбленіші... 

Щороку моя ділянка перетворюється на подіум, на якому помідори різних розмірів, форм і забарвлень демонструють свої переваги. Справжня окраса грядок – великоплідні сорти.

Серед них – Жовтий гігант Клода Брауна з важкими яскраво-жовтими плодами майже без насіння, Велика жовта зебра, Король гігантів з червоними і дуже лежкими плодами, Чудо землі рожевий, Гавайський ананас (біколор), Великий пломбір (білі плоди з легким вершковим відтінком), Велика матуся, Бабушкін гігант, Марочне вино.

Серед улюблених сортів – рожевий іспанець Медовий Ель, серцеподібні Волове серце нове і Німецька червона суниця, жовто-оранжева Златава, Помаранчево-пурпуровий. Здалеку привертають увагу високорослий Каперос (рожеві плоди з жовто-помаранчевими смугами) і Скабіта (червоні плоди з золотистими штрихами і цятками).

Незвично виглядають на грядках Волохатий Кейт з плодами насиченого фіолетового забарвлення, Де Барао чорний з темно-коричневими плодами-сливками. Щорічно радують урожаєм декоративні сорти Ілді з великою кількістю маленьких жовтих і солодких плодів і Скажена ягода Баррі (сливоподібні світло-жовті черрі).

Коли бачу, як плоди впевнено наливаються соком, і відчуваю їх звабливий, ні з чим не порівнянний аромат, розумію, що старалася не дарма. Якщо забезпечити рослинам належний догляд, допомогти реалізувати потенційні можливості за допомогою нехитрих прийомів, вони обов'язково порадують відмінним урожаєм. 

Марина Шкаран 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора