Якщо популярність росте: вирощуємо власні саджанці жимолості

Всі «плюси» і «мінуси»

Жимолость – поки маловідома в Україні ягідна культура, яка відрізняється надзвичайно раннім дозріванням, її плоди можна збирати одними з перших, вже в травні.

• Важлива перевага – рослини слабко уражаються хворобами та шкідниками.
• До недоліків можна віднести повільне нарощування врожайності – на повну потужність кущі виходять, як правило, через п'ять років після посадки. До того ж ягоди жимолості досить дрібні, тому їх збирають переважно струшуванням.

Ну і нарешті – відсутність культури споживання цієї ягоди в Україні. Великі партії ягід сьогодні реалізувати практично неможливо, тому жимолость відноситься до нішевих культур.

Знахідка для аматорів 

Фермери переважно не зацікавлені в її вирощуванні, чого не скажеш про аматорів.

Все частіше і частіше на дачах і присадибних ділянках можна побачити кущі жимолості, а на ринках – ягоди. І ціна на них досить висока від 100 до 250 грн/кг, залежно від місцевих умов. Багато не продаси, але для підтримки сімейного бюджету або пенсії – цілком годиться. Ось і садять на присадибних ділянках цю культуру.

Саджанців щорічно продається дуже багато. Деякі садоводи намагаються розмножити жимолость самостійно, але слабо уявляють, як це зробити. Тому сьогодні мова піде саме про це.

Прості і складні способи 

Є декілька способів розмноження жимолості.

Найпростіший – укорінення горизонтальних відведень.

• Для цього ранньою весною нижні пагони пригинають до землі і прикопують так, щоб верхівка залишалася засипаною. Впродовж сезону прикопки поливають. До осені на прикопаній частини утворюється коріння. 
• Вкорінений пагін відділяють від маточника, акуратно викопують і пересаджують на постійне місце.
• Ще кращий результат, більш потужну кореневу систему можна отримати, якщо пагон прикопати з осені.

Іноді виникає проблема з прикопуванням, через те що немає пагонів, нахилених до землі. Якщо товстий пагон пригинати насильно – він може зламатися.

• В такому випадку вибираємо не дуже товстий пагон, який росте з хоча б легким нахилом, і підв'язуємо до нього невеликий грузик. Поступово цей пагон сам ляже на землю.

Дорослі кущі можна розмножувати поділом. Для цього їх викопують і розрубують на частини, які висаджують одразу на постійне місце. Але при поділі кущів і розмноженні відводеннями отримують надто малу кількість саджанців.

Набагато ефективніше розмноження здерев'янілими або зеленими живцями. 

При розмноженні здерев'янілими живцями роблять наступним чином.

• Пізньої осені, після листопаду вирізують однорічні пагони і нарізають їх на черешки довжиною 17-20 см. 
• Живці можна висадити одразу на постійне місце або зберігати в прикопі, а висадити навесні.
• Живці висаджують так, щоб зверху залишалася 1-2 бруньки.

Навесні посадки розпушують і поливають. До осені виростають дуже потужні саджанці.

Одна біда, при такому розмноженні вкорінюється всього 15-20% живців. 

Набагато вище вихід, якщо укорінення проходить в парничку або теплиці. Тоді вкорінюється більше 50%, при використанні стимуляторів коренеутворення – вихід рослин ще вище.

Зелене живцювання

Найбільш продуктивний спосіб розмноження жимолості – зелене живцювання.

• На початку забарвлення ягід або трохи раніше, нарізають молоді зелені пагони, розрізають їх на черешки з двома міжвузлями. Нижнє листя видаляють, а верхнє обрізають наполовину.
• Підготовлені живці висаджують в касети, стаканчики з субстратом. Субстрат беруть професійний або саморобний, що складається з нейтрального торфу і піску в пропорції 1: 3.
• Можна висаджувати і в ящики – за схемою 7х5 або 10х5 см. 

Необхідна умова зеленого живцювання – підвищена вологість повітря (85%). Це досягається в теплицях обладнаних електроопалювальними установками штучного туману. Якщо такої немає, можна помістити контейнери з розсадою в ПЕТ пакети і поставити в тінь. Правда, вихід саджанцев в цьому випадку буде істотно меншим.

Оптимальна температура для вкорінення живців 20-25 °С.

У сприятливих умовах укорінення починається через 7-10 днів. 

У липні, коли приріст досягне 5 см і більше, рослини висаджують на дорощування у відкритий ґрунт або пересаджують в контейнери.

Є думка, що такі дрібні рослини можуть не пережити зиму. Але у мене такого ні разу не було. Загибель після перезимівлі становила не більше 1%.

На наступний рік після вкорінення виростають дуже потужні рослини, готові до посадки на постійне місце.

Потрібно сказати, що навесні такі рослинки і правда виглядають як засохлі палички, тому кожному, хто бачить це в перший раз, може здатися, що вони пропали. Але якщо ви трохи почекаєте, побачите, як на цих «сухих паличках» прокидаються бруньки і вони починають рости.

Безумовно, набагато ефективніше всіх згаданих методів, розмноження інвітро і мікрокрональним живцюванням. На жаль,  таке розмноження, яке дає найбільший вихід саджанців, можливе тільки в умовах спеціалізованих лабораторій.

Але ж садоводам-аматорам такі обсяги саджанців і не потрібні. Так що цілком можна скористатися одним з вище описаних способів. 

Олег Савейко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com