Редис починає сезон: особливості посіву та догляду за культурою

Ботанічний опис 

Редис (Raphanus sativus L.) – однорічна перехресно запилювана рослина родини капустяних.

У перші 20-40 днів після появи сходів у нього розвивається невелика, напіврозпластана розетка ліроподібного листя і коренеплід – округлої, овальної, округло-пласкої, циліндричної, конічної або веретеноподібної форми. Забарвлення коренеплоду буває білого, чорного, сірого, жовтого, фіолетового, червоного, рожевого кольорів, а також строкатим. Залежно від сорту коренеплід досягає 1,5-4,5 см в діаметрі і маси від 15 до 500 г.

Фаза технічної стиглості коренеплодів триває 1,5-2 тижні, після цього утворюється квіткове стебло висотою 60-130 см, розгалужене до 3-го порядку. Цвітіння триває 30-35 днів. Квітки білі, світло-рожеві або фіолетові, зібрані в суцвіття-волоть. Насіння дозріває нерівномірно впродовж 1,5-2 місяців.

Плід – стручок, який не розкривається, з 6-10 округло-овальним насінням, яке зберігає схожість впродовж 4-5 років. 

Біологічні особливості

Редис – найскоростигліша коренеплідна рослина: ранньостиглі сорти утворюють коренеплід за 18-30, пізньостиглі – за 45-60 днів.

Насіння починає проростати при температурі 3-5 °С, при 10-15 °С сходи з'являються через 7-10, при 20-22 °С –  через 3-4 дні. Сіянці витримують короткочасні заморозки від 3...5 ° С, дорослі рослини – до 6 ° С.

Тривале похолодання затримує утворення коренеплодів, погіршує їх якість, викликає цвітушність рослин.

Оптимальна температура для росту рослини 12-15 °С, в період формування коренеплоду – 16-20 °С.

В суху і спекотну погоду коренеплід дерев'яніє, стає гірким, втрачає соковитість.

Редис виключно світлолюбний, особливо на початку росту. Коренеплоди, що сформувалися на відкритих сонячних місцях, соковитіше і ніжніше тих що росли на затінених ділянках.

Редис – рослина довгого дня, при світловому дні більше 14 г швидко випускає стрілку. Те саме відбувається при загущенні рослин і нестачі в гґунті вологи. Рослини вимогливі до вологості ґрунту, але в той же час при перезволоженні хворіють. 

Ґрунти редис любить пухкі, легкі, родючі, бідні ґрунти для нього непридатні. 

Агротехніка і розмноження

Редис розміщують після культур, під які вносилися органічні добрива. Попередники можуть бути будь-які, крім рослин родини капустяних.

• Ґрунт готують з осені. Грядку перекопують, видаляють бур'яни, вносять по 2-4 кг/м² перегною або компосту і по 50-60 г ніттроаммофоски.
• Навесні поверхню гряди рихлять, ретельно вирівнюють і злегка ущільнюють ґрунт.

Залежно від зони вирощування сіють з III декади березня і весь квітень аж до I декади серпня (крім червня та липня).  Взимку редис можна вирощувати в теплицях.

У відкритому ґрунті як проміжну культуру його вирощують на грядках, підготовлених для висадки розсади огірка, помідорів, пізніх сортів цвітної капусти, а також після збирання ранньої картоплі, зеленних культур, в міжряддях огірка, капусти.

• Посів рядовий (схема 10-12х 4-5 см) або квадратно-гніздовий (5х5, 6х6 см, по 2 насінини в гніздо).
• Норма висіву 2-5 г /м², глибина загортання насіння 0,7-1,5 см.
• Щоб отримати ранні сходи, грядку вкривають плівкою.
• При посіві редису наклюнутим насінням сходи з'являються через 2-3 дня, сухим – через тиждень. 
• Проріджують редис у фазі 1-го справжнього листка, залишаючи по одному найбільш розвиненому сіянцю через 2-3 (ранні), 4-5 (середньостиглі), 10-15 см (пізньостиглі сорти). 

Догляд за рослинами полягає в систематичному видаленні бур'янів, поливі і розпушуванні ґрунту. Поливають редис через кожні 2-3 дні, а в спекотну погоду щодня вранці або ввечері (щоб підвищити вологість повітря, застосовують дощування). Після поливу ґрунт обов'язково рихлять. 

У суху погоду значних втрат урожаю завдають хрестоцвіті блішки, а пізніше – личинки капустяної мухи, які ушкоджують сім'ядолі і листки рослин. Для відлякування шкідників посіви обпилюють сумішшю тютюнового пилу, вапна і деревної золи (1:1:1).

Редис прибирають вибірково. Пізньостиглі сорти (останнього строку сівби) прибирають в один прийом до настання морозів. Зберігають коренеплоди (без бадилля) в погребі при температурі 2-5 °С, пересипавши сухим піском.

Хімічний склад і лікувальні властивості 

У коренеплодах редиса багато солей калію (255 мг) і кальцію (30 мг). У них міститься 23,2% цукрів і крохмалю, близько 1% білка, 15-20 мг% аскорбінової кислоти. Присутні вітаміни B₁, B₂, В₆, РР, нікотинова кислота. Гіркуватий присмак м'якоті надають гірчичні масла – тіоглікозиди.

Тибетські ченці вважають, що редис сприяє очищенню організму від шкідливого слизу, що накопичується за зиму.

Бактерицидні властивості його ефірних олій ефективні проти ряду патогенних бактерій і мікроорганізмів.

Його сік у поєднанні з морквяним відновлює тонус слизової шлунково-кишкового тракту. Суміш соку редису і буряка допомагає позбутися від невеликих каменів в жовчному міхурі. Коренеплоди використовують для профілактики атеросклерозу, при кашлюку і бронхіті.

При простудних захворюваннях корисний сік редису в суміші з соком цибулі і медом. Коктейль з рівних обсягів соку редису, огірка і зеленого перцю застосовують для лікування катару верхніх дихальних шляхів.

Подрібнений редис, змішаний з 100 г червоного вина, збивають міксером і приймають при жовчнокам'яній і нирково-кам'яній хворобах, при затрудненому сечовипусканні. У редисі міститься висока кількість кремнію, який надає міцність кровеносним судинам, перешкоджає відкладенню холестерину і утворенню бляшок. 

Однак вживання редису протипоказано при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах з підвищеною кислотністю, ентероколітах, захворюваннях печінки, нирок, подагрі, важких захворюваннях серця. 

Соковиті коренеплоди редису, що мають злегка гострий смак, широко вживають в їжу в свіжому вигляді, листя використовують для приготування зелених салатів і перших страв – в суміші з іншими овочами. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com