Мінлива східна красуня: азалія індійська у садибі

Серед рослин, які прикрашають наші оселі, одне з перших місць по праву займає азалія індійська. Незважаючи на те, що азаліям присвячена величезна кількість публікацій, які щорічно виходять в світі на різних мовах, все ж хочеться написати ще кілька слів про цю прекрасну культуру.

Тим більше, що в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України зібрана дуже численна колекція азалій, одна з найкращих у Східній Європі.

На Сході, де найбільше цінується витончена простота і гармонія прекрасного, азалії займають особливе місце, символізуючи одночасно жіночі красу і мінливість. 

Азалія відноситься до підроду роду Рододендрон (Rhododendron), який включає близько 800 видів.

Азалія індійська об'єднує численну групу сортів, отриманих в результаті схрещування різних видів рододендрона:  індійського (Rh. Indicum), шорсткого (Rh. Scabrum), загостреного (Rh. Mucronatum), Сімса (Rh. Simsii).

Щоб зрозуміти вимоги різних сортів азалій до умов культивування, потрібно знати природні умови проживання її вихідних видів. 

Рододендрон індійський (Rh. Indicum) зустрічається в долинах гірських річок на острові Кюсю в Японії. У культурі цей вид відомий там дуже давно під назвою "азалія індійська". Це низькоросла компактна рослина. Існує кілька форм цього виду, які розрізняються за забарвленням квіток (малинові, червоні, фіолетові) і термінами цвітіння (кінець травня або початок червня).

Відомо ще одна назва цих рослин – сацукі-цуцусі (Satsuki-tsutsutsi), що в перекладі означає "азалія п'ятого місяця" ( "Satsuki" – назва п'ятого місяця року в старому китайському календарі, відповідає нашому червню).

До Європи рослина потрапила досить складним шляхом. Припускають, що на торговельних судах датської Ост-Індійської компанії вона спочатку була завезена з Японії на о. Ява, а пізніше, в 1680 р – до Голландії.

У 1808 р. в Англії з Китаю був інтродукований рододендрон Сімса (Rh. Simsii) також під назвою "азалія індійська". У природі цей вид зустрічається в Центральному та Південному Китаї на висоті 2500-3000 м над рівнем моря. На відміну від рододендрона індійського, він більш високорослий і пухкий, з більш раннім періодом цвітіння.

У 1850 р шотландський ботанік Роберт Фортуна ввіз в Англію з Китаю рослину зі строкатими квітками під назвою "vittata", яка була різновидом рододендрона Сімса. Вважають, що цей різновид – "прабабуся" численних сучасних двоколірних сортів азалії індійської.

У 1819 р. вже інший збирач рослин – Джозеф Пул – завіз в Англію з Китаю рододендрон загострений (Rh. Mucronatum) з білими квітками. Однак в літературі зустрічаються відомості, що цей вид був вивезений з Японії до Європи набагато раніше – на датських торгових судах через о. Ява.

Рододендрон шорсткий (Rh. Scabrum) зустрічається в південній частині Японії. У японських садах цей вид культивується майже 300 років. Це досить високі, швидкорослі, компактні рослини, з великими бузковими або червоними квітками.

Листя у азалій еліптичне, цілісне, чергове, на коротких черешках, покрите дрібними шовковистим волосками, які особливо добре помітні на молодих пагонах. Квітки у різних сортів (в діаметрі від 6-9 см) прості або махрові, одно- або двоколірні, від белого і рожевого до червоного і темно-фіолетового забарвлення. Цвітуть більше 2 місяців. 

За термінами цвітіння різні сорти азалії об'єднують в кілька груп: ранньоквітучі (грудень-січень); середньоквітучі (січень-березень); пізньоквітучі (лютий-квітень).

Розмножують азалії живцюванням, рідше – щепленням, відводками або насінням.

Насіння у азалії дрібне, при зберіганні швидко втрачає схожість. У сіянців часто спостерігається розщеплення ознак. Цей метод розмноження, як правило, використовують при селекційній роботі. 

Щоб отримати штамбові форми азалій, використовують щеплення.

• Для підщепи підбирають сорту сильнорослих видів.
• Оптимальний термін живцювання ранньоквітучих сортів азалії – лютий-березень, середньоквітучих – квітень-травень, пізньоквітучих – травень - початок липня.
• Для живців використовують напівздерев'янілі верхівки пагонів (довжиною 8-10 см) поточного року.
• Видаляють нижнє листя і висаджують живці в пікірувальні ящики на глибину 1,5-2 см в суміш з торфу та перліту (1: 1).
• Ящики щільно накривають поліетиленовою плівкою, періодично (не рідше одного разу на недею) провітрюють.

При температурі 24-26 °С і відносній вологості повітря 75-80% для вкорінення живців потрібно в залежності від сорту 4-7 (іноді навіть 9) місяців. Використання препаратів, які стимулюють коренеутворення, значно скорочує процес отримання молодих рослин.

Вкорінені живці висаджують в окремі горщики. До трирічного віку рослини пересаджують щорічно, потім – по мірі необхідності. Пересаджують азалію відразу ж після цвітіння, одночасно видаляючи слабкі і обрізаючи сильно витянуті  пагони.

У період з червня по серпень проводять прищипування верхівок молодих пагонів. Цю процедуру, яка сприяє формуванню компактного куща і забезпечує масове цвітіння, повторюють двічі.

Азалії найкраще вирощувати в "усічених" горщиках або мисках, оскільки ці рослини мають поверхневу кореневу систему. 

Субстрат для азалій повинен бути легким, повітро- і водопроникним. Готують його з хвойної землі і торфу в рівних частинах (рН 4,5).

При пересадці не можна засипати землею основу стебла, оскільки заглиблення кореневої шийки може привести до загибелі рослини.

Азалії необхідна прохолода і підвищена вологість повітря (70-80%). З березня по вересень рослини поливають рясно, обприскуючи м'якою водою (в спекотну пору – по кілька разів на день). Восени, в період закладки квіткових бруньок, підтримують температуру 12-14 °С, підвищуючи її поступово до 15-17 °С (полив помірний).

Влітку рослини потрібно притіняти, а в осінньо-зимовий період забезпечити хороше освітлення.

Оскільки в природних умовах різні види рододендронів краще ростуть на кислих ґрунтах, в умовах культури азалії щотижня впродовж всього року потрібно поливати підкисленою водою (1/2 ч. ложки щавлевої або лимонної кислоти на 1 л води).

Щоб домогтися масового цвітіння, з кінця весни до листопада азалію 1 раз в 2 тижні не обходимо підживлювати будь-якими мінеральними добривами (бажано використовувати добрива з мікроелементами, рекомендовані спеціально для азалій).

З середини травня азалію можна висаджувати в ґрунт, забезпечуючи притінення. А у вересні рослину слід внести в приміщення і виділити ій добре освітлене прохолодне місце. 

Людмила Буюн, Людмила Ковальска, Раїса Головко 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com