Завдання, помилки та проблеми обрізки плодового саду: поради з власного досвіду

Для нас, садоводів, це означає всього лише рясний і здоровий врожай, який багато людей роками не можуть отримати від свого саду, нарікаючи на погані саджанці або нечистих на руку працівників розплідників. А найчастіше вся причина в правильному догляді, точніше, в його відсутності.

Сьогодні ми не будемо говорити про полив і підживлення, зупинимося на обрізці і формуванні крони.

Для чого ми робимо обрізку? Начебто зрозуміло, – щоб отримати хороший урожай. Однак прямого зв'язку між обрізкою і урожаєм немає. Є складний ланцюжок взаємопов'язаних подій, які можуть привести до хорошого урожаю. Можуть, але не обов'язково приводять.

Почнемо знову з того, що у кожного дерева свої особливості і свій «характер». Тому садовод повинен знати і розуміти ці особливості. Це як із зачісками: не вийде дрібні кучерики надовго укласти в прилизану зачіску, а довге волосся не буде триматися в «ірокезі». Ось чому доцільно говорити не про обрізку, а про формування крони.

І якщо обрізка – це дія одномоментна, часом навіть одноразова, то формування – процес тривалий і постійний.

У природі кожне дерево росте у відповідності зі своїми видовими особливостями, «за своїм планом». Якщо ж ви втручаєтеся цей процес, змінюєте характер росту дерева, то і контролювати і направляти цей процес повинні ви.

І чим сильніше обрізка, тим більше необхідна ваша постійна участь, тим довше і частіше ви повинні вносити коригування і продовжувати формування дерева. 

Розглянемо основні помилки при формуванні плодових дерев.

Часто першу обрізку вирішують зробити, коли дереву вже 5-8 років. 

Зазвичай приймаються зрізати верхівки стовбурів, які на той час досягають значної висоти. Причому обрізку проводять за принципом «як зручно», а не «як правильно». Тобто обрізають, куди дістають і роблять зріз навскоси. В результаті – стирчать обрубки стовбурів, які швидше зазасохнуть, ніж заростуть корою.

Ця перша помилка породжує наступну – залишити ці покалічені дерева на самоплив ще на 3-4 роки.

За цей час нижче спила пробуджуються сплячі бруньки, і виростає «ліс» жирових пагонів, який повністю заміщає втрачену деревом крону. Років через чотири господарі знову обрізають верхівки стовбурів, вже на новій висоті, а потім – знову пауза в кілька років. У підсумку отримуємо загущену крону, яка хворіє і засихає одночасно (через загоювані рани-спили), рідко дає урожай. 

Як вирішити проблему?

• Почнемо з того, що формування треба починати з першого року посадки дерева, і проводити його щороку. Бажано 3-4 рази коригувати крону.

Припустимо, садовод все-таки упустив вчасний момент, або отримав у спадок запущені дерева.

• В такому випадку проводять ревізію крони і одразу видаляють всі хворі і сухі гілки, роблячи спили перпендикулярно росту гілок, до живої кори.
• Потім видаляють вовчки і жировики з переводом на бічну гілку. Це означає, що спіл проходить на 1-2 см вище відгалуження більш слабкої бічної гілки, яка тонша за стовбур, що спилюють, не більше ніж в 3 рази. 
• Далі освітлюють крону і видаляють гілки з найнижчого ярусу, особливо якщо вони дотичні землі.
• Після цього спили замазують садовим варом.

Застосовувати замість нього будь-яку фарбу категорично не можна – вона викликає  хімічний опік.

Але і після цього заспокоюватися на цілий рік не можна!

В результаті сильної обрізки прокидаються сплячі бруньки, і якщо залишити дерево наодинці з його проблемами, то через рік доведеться вирізати цілий ліс «віників» з вовчкових пагонів.

Щоб попередити це, я застосовую секретний прийом, який називаю «погладжуванням». Виконувати його треба робити вчасно, регулярно і з любов'ю. За моїми спостереженнями, на самому початку росту пагона, поки він ще зелений, на ньому ще не утворилися пазушні сплячі бруньки. Якщо погладити кору дерева і зламати такий пагінець, це завдасть мінімальну травму і не спровокує ріст сплячих бруньок. Вовчків буде менше.

Коли пагін здерев'яніє, сплячі бруньки вже будуть сформовані. Такий пагін не можна зламати, тільки зрізати. Інакше пробуджуються нові бруньки і ми отримуємо «їжачки» зі зрізаних гілок.

Але крім хвилі росту зайвих пагонів будь-яка обрізка стимулює посилений ріст існуючих гілок. І якщо цьому не приділяти увагу, то отримаємо зарості тепер уже на кінцях гілок.

Тобто потрібно неодноразово перевіряти силу приросту і вносити корективи. Найкращий час для цього, коли пагони приросту зелені, тендітні, і легко прищипуються нігтями. Це робить травми для дерева мінімальними і економить сили і час садівника.

Є ще маса садових хитрощів, наприклад – відгинання гілок. Цей прийом формування крони проводять навесні, коли деревина м'яка і кора податлива. Навіть якщо гілка при згинанні трохи трісне, за літо вона заросте, якщо її добре зафіксувати.

І найголовніше – формування крони відгинанням економить час і прискорює вступ в плодоношення, завдаючи при цьому мінімальних травм дереву.

Наприклад, закласти каркас крони відгинанням можна на дворічному дереві і остаточно його оформити за два роки. Той же результат обрізкою ви отримаєте лише за 3-4 роки. 

Для правильного формування крони плодових дерев обрізкою або відгинанням, важливо розуміти, де закладається врожай, щоб своїми руками не видалити плодові пагони.

Так, яблуня і груша формують плодушки на гілках, розташованих горизонтально, і плодоносять на них кілька років. Тому мета – видалення сильних вертикальних пагонів або відгинання їх в горизонтальне положення для закладання плодових бруньок. Будь-яке укорочення горизонтальних гілок може призвести до втрати значної частини врожаю, і виправдано лише для пониклих до землі гілок, що знаходяться в тіні. 

Абрикос плодоносить тільки на прирості минулого року. Більш того, найбільша кількість квіткових бруньок розташовується ближче до кінців гілок. Тому, як тільки ми укорочуємо прирости – однозначно зрізаємо урожай. Більше того, ми стимулюємо подальший ріст жирових гілок. Найправильніше – це видалення дуже старих гілок і частини молодих пагонів на кільце. Причому старі гілки йдуть в тінь крони і перестають плодоносити, так що їх видалення істотно не впливає на врожай. 

Молоді сильні пагони небажано вкорочувати, тоді урожай на кінці гілки природним шляхом зігне гілку, збільшить кут її відходження від стовбура (звичайно, якщо гілка не надто товста біля основи). 

Шовковиця за характером росту і плодоношення дуже схожа на абрикос. Різниця тільки в силі приросту, який може становити 2,5-3,0 метра. Тому видалення на кільце центральних гілок приросту просто необхідне, також як і 5-7-річних гілок нижнього ярусу. Намагайтеся весь час омолоджувати крону за принципом віяла, інакше можете отримати пірамідальну тополю. Ну і звичайно, коротка обрізка молодого приросту створює зарості сучків і не підвищує урожай.

Слива плодоносить на коротких гілочках, що ростуть на гілках старше двох років. Наше завдання – вчасно відігнути гілку, надати їй горизонтального положення, щоб простимулювати її обростання плодовими утвореннями, і видаляти на кільце зайві вовчки. Якщо залишити центральні пагони, то слива швидко досягає висоти 4-5 метрів і так само перетворюється на  «пірамідальну тополю».

Вишня плодоносить на кінцях минулорічного приросту. І взагалі обрізки особливо не потребує. Її треба просто освітлювати і видаляти старі і сухі гілки.

Черешня плодоносить на стику двох- і трирічної деревини. Наша мета при формуванні – стримування сильного приросту. Краще більше коротких пагонів, ніж мало довгих. Тому укорочуємо торішній приріст – це не зменшує врожай.

А ось кардинальне зниження крони випилюванням 5-7-річних пагонів не тільки різко знижує врожай, а й завдає сильних  травм черешні. Такі спили довго не заростають, і дерево починає хворіти. Намагайтеся не наносити таких ран черешні. 

При невеликому терпінні і спостережливості ви легко розумієте, де і як плодоносить кожне дерево на вашій ділянці.

Головне при формуванні – якомога менше видаляти потенційного врожаю, і як можна більше стимулювати утворення нових плодових бруньок. При цьому все треба робити в хорошому настрої і з любов'ю.

Сподіваюся, мої поради допоможуть вам уникнути помилок при формуванні саду і отримувати стабільні і здорові врожаї.

Станіслав Карпук 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора