Зелені завіси: однорічні ліани в саду та на городі

Тунбергія крилата (Thunbergia alata) – витончена ліана, яка швидко росте. Її тонкі стебла можуть підніматися на висоту до 1,5 м, вони добре гілкуються. Квітки воронкоподібні, діаметром до 3 см. У дикорослої форми віночки помаранчеві з темно-коричневим плямою-оком в центрі. За наявність цього «вічка» тунбергію крилату в Англії називають «чорноокою Сюзанною».

Забарвлення квіток сучасних гібридів може бути білим, кремовим, яскраво-жовтим і навіть помаранчевим.

Тунбергія дуже теплолюбна, не виносить тінь і вітер. Віддає перевагу вапняним ґрунтам.

Насіння у неї велике (в 1 г до 40 шт.). Вирощують тунбергію розсадою. Сіють на початку березня, по дві насінинки в горщик. При температурі 22-24 ° С сходи з'являються через 12-15 діб. Коли рослина сформує 3-4 пари листя, стебло прищипують, щоб викликати розгалуження. У кожен горщик ставлять для них індивідуальну опору, щоб пагони не переплутувалися. Після закінчення весняних заморозків рослини висаджують в ґрунт на відстані 30-35 см одна від одної.

Через кожні 12-15 діб тунбергію підживлюють повним комплексним добривом. У спекотну погоду рясно поливають.

Росте ліана швидко, довгі гнучкі стебла обвивають будь-яку опору і прикрашають її гарними листами, створюючи до середини літа не дуже високу, але щільну ширму.

Квітки завжди формуються на верхівці пагону. Якщо стебла знизу оголюються, а квітучі пагони виростають настільки довгими, що зникають з поля зору, необхідно обрізати частину стебел. Це буде стимулювати розвиток нових пагонів, які знову прикрасять рослина ефектними квітками. Цвіте тунбергія з початку липня до заморозків. На місці квіток з'являються не менш гарні плоди.

Оскільки пагони тунбергіі піднімаються відносно невисоко, рослини використовують для прикрашання решіток балконів і лоджій, веранд, декорування невисоких огорож. Дуже гарні створені з тунбергіі квіткові фонтани.

Якщо вам хочеться екзотики, виберіть рослину з африканського континенту – лагенарію звичайну (Lagenaria siceraria).

У неї великі квітки (до 7 см в діаметрі) кремового кольору і дивовижні плоди, схожі на огірки-кабачки до 1,5 м завдовжки. Ці плоди їстівні, і, що найцікавіше, їх не обов'язково їсти одразу. Можна відрізати шматочки від плода на батозі, але він все одно буде продовжувати рости. На жаль, цю ліану можна виростити тільки розсадою.

Ехіноцистис лопатевий (Echinocystis lobata), або як у нас його називають, «скажений огірок» – ліана з тонким стеблом, що підіймається по опорі на висоту до 6 м. Квітки дрібні, зеленуваті, але, будучи зібрані у витончені кисті довжиною до 20 см, створюють досить приємне враження. До того ж мають легкий аромат. На одній рослині зустрічаються чоловічі і жіночі квітки.

М'ясисті плоди, схожі на огірки, тільки колючіші, нагадують їжачків.

У плодів, що дозрівають, кришечки на верхівці відкриваються, буквально вибухають, і насіння викидає назовні. Ось така екзотика.

Це світлолюбна рослина, але добре росте і в напівтіні. До ґрунтів невимоглива. Вологолюбна, при нестачі води листя жовтіє, рослини передчасно закінчують ріст і гинуть. 

Ехіноцистис дуже холодостійкий, загартована розсада і дорослі рослини переносять короткочасні заморозки до -5 ° С.

Велике чорне насіння (в 1 г 8-12 шт.) висівають на постійне місце рано навесні по 2 шт. в лунку. Відстань між рослинами невелика, 15-20 см, бо стебла гілкуються слабо і при рідкому посіві не зможуть утворити щільну завісу.

Цвіте ехіноцистис з початку липня до серпня. Красиво виглядає рослина і пізніше, коли стебла, як гірлянди, обвішані шипуватими кулями-плодами.

Лагенарії і ехіноцистис використовують для прикрашання альтанок, балконів, трельяжів, терас, декорування парканів, стін.

До ліан з декоративними плодами належать відомі, але мало поширені в озелененні декоративні форми гарбуза. Всі вони чіпляються за опору вусиками.

У декоративному садівництві використовується, перш за все, гарбуз звичайний (Cucurbita pepo), а вірніше, його форма (var. оvitera). У неї товсті, колючі стебла довжиною від 2,5 до 4 м. За велику різноманітність форм  плодів цей гарбуз називають ще «фігурним гарбузом».

Плоди декоративного гарбуза дрібні, довжиною від 5-10 до 20 см. Форма їх може бути груше-, куле- і дископодібна, а також схожа на маленькі пляшечки. Шкірочка буває гладенька або покрита горбками. Забарвлення плодів зелене, світле або темне, кремове, жовте, оранжеве. Гарбузики можуть бути забарвлені світлішими або темнішими смугами, плямами.

Крім гарбуза звичайного, вирощують ще й інші: мускатний, техаський, чалмоподібний, малабарський.

У гарбуза мускатного (C. moschata) листя і стебла опушені м'якими волосками, плоди витягнутої форми. Гарбуз техаський (C. texana) відрізняється дуже довгими, тонкими, опушеними стеблами і груше- або яйцеподібними плодами.

Для гарбуза чалмоподібного (C. turbaniformis) характерні дуже розгалужені стебла і помаранчеві плоди, що нагадують за формою чалму або тюрбан. Гарбуз малабарський (C. vicifolia), – один з найбільш декоративних, росте особливо швидко і на опорі досягає у висоту 5 м. У нього гарне м'яке лопатеве листя. Плоди довгасті і округлі, яскраво-зелені з вертикальними білими смужками і цяточками.

Всі гарбузи тепло-, світлолюбні і посухостійкі. Добре ростуть на легких, теплих, багатих перегноєм ґрунтах, на старих компостних купах.

Це незамінні рослини для саду в стилі кантрі, бо створюють неповторний сільський колорит.

Кардіоспермум халікакабский (Cardiospermum halicacabum) – маловідома ліана, відрізняється декоративністю листя і плодів.

Квітки непоказні, зеленувато-білі, дрібні (0,5 см в діаметрі). Листя різьблене трироздільне, довжиною 15-20 см. Плоди сильно роздуті, світло-зелені, 3-5 см в діаметрі, схожі на серцеподібні ліхтарики.

Насіння велике (в 1 г 10-12 шт.), дивовижного забарвлення: біло-кремове з коричнево-чорним малюнком у вигляді «серця» (звідси і назва «кардіо» від лат. – серце, «спермум» – насіння). Розмножують рослину прямим посівом насіння в ґрунт. Використовують для прикрашання балконів, пергол, альтанок, а також для флористики.

У вертикальному озелененні можна використовувати не тільки ліани в традиційному сенсі цього слова, а й рослини, стебла яких не здатні самі піднятися по опорі, а піднімаються тоді, коли їм допомагають, тобто направляють.

Серед таких рослин найбільше відома красоля, перш за все гібридна, або культурна (Tropeolum x cultorum). Ці однорічні рослини з гладенькими, соковитими, м'ясистими стеблами можуть розповзатися по землі на 1-1,5 м. У красолі дуже гарне листя, схоже на листя лотоса в мініатюрі. Квітки великі, до 5 см в діаметрі, з тонким приємним ароматом.

Забарвлення віночків може бути кремовим, жовтим, жовтогарячим, рожевим, лососевим, червоним, карміновим, вишневим і навіть ліловим. Чашечка квітки має довгий шпорець, черз що бутон схожий на шапочку-капюшон. Завдяки цьому красолі в народі називають капуцинами.

Красоля тепло-, світло- і вологолюбна. В посушливе літо без поливу розвивається слабо. Добре росте на удобреному ґрунті, але не виносить свіжого гною і свежевнесеного вапна. При надлишку азоту в ґрунті росте дуже бурхливо, але цвіте слабко.

У красолі велике насіння, в 1 г їх 10-12 шт. За добу перед посівом його бажано замочити в теплій воді. Сіють прямо в ґрунт на постійне місце, по 2-3 шт. в одну лунку, на відстані 20-25 см між лунками. З посівом не поспішають, тому що сходи бояться навіть легких заморозків. З'являються вони на 7-14-й день. Зацвітає красоля через 50-60 днів після появи сходів і цвіте до заморозків. 

Можна вирощувати красолю розсадою в горщиках і висаджувати на постійне місце, не порушуючи земляної грудки, коли мине загроза весняних заморозків. Тоді красоля зацвітає вже наприкінці червня.

Рослина утворює густе листя і, отже, має гарні покривні  властивості. З її допомогою можна вкрити зеленим килимом паркан, старі кущі або нудну огорожу. Досвідчений садівник здатний створити з плетистих сортів ажурні стінки і «фіранки», підв'язуючи і направляючи батоги на опори. Ними можна прикрашати балкони, стінки, решітки, закріплювати їх на сухих деревах.

Мало відома у нас красоля іноземна, або красоля канарська (Tropeolum peregrinum). Це потужна ліана з пагонами довжиною до 3,5 м. У неї соковиті, тонкі, яскраво-зелені стебла.

Квітки дуже витончені, дрібні, до 3,5 см в діаметрі, канарково-жовті з гофрованими пелюстками. Чашечка квітки прикрашена зігнутим шпорцем. Ефектні не тільки квіти, що нагадують метеликів, а й різьблене витончене листя. Воно невелике, світло-зелене, п'яти-, або семироздільне. 

Ця красоля дуже теплолюбна. Добре росте на відкритих місцях і в напівтіні. Але їй обов'язково потрібен захист від вітру. Рослини вологолюбні, поливати їх слід регулярно.

Насіння у красолі іноземної дрібніше, ніж у гібридної, в 1 г його 15-20 шт. Вирощують її зазвичай розсадою. Можна сіяти і прямо в ґрунт. Сходи з'являються через 10-12 днів після посіву.

Цвіте з початку-середини липня до заморозків. Цей однорічник чудово підходить для вертикального озеленення. Піднята на опору красоля іноземна створює нещільну витончену завісу. На тлі чистої яскравої зелені дуже ефектні «бризки» жовтих квіток. Вона добре виглядає на решітках, стінках, колонах. З неї можна створювати квіткові фонтани. На опори вона підіймається швидко, чіпляючись черешками листя. Особливо зручно вирощувати красолю іноземну на сітчастих опорах, а також її часто використовують для укриття схилів.

Використовуючи ліани-однорічники в саду для заповнення відсутнього «зеленого обсягу», по мірі росту дерев і кущів кількість ліан можна зменшувати.

"Забавки" з ліанами-однорічниками не зашкодять сімейному бюджету. Насіння таких ліан коштує недорого. Почасти це пояснюється швидким ростом і легкістю розмноження. Інший, не менш важливий, момент полягає в тому, що багатьом ліанам, незважаючи на велику сумарну площу листкової поверхні, потрібен невеликий обсяг землі. Можливість вирощувати їх на невеликій ділянці та надавати їм будь-які форми за рахунок різних опор дозволяє втілювати в життя сміливі забаганки садівника. У поєднанні з трав'янистими багаторічниками, в тому числі злаками і ґрунтопокривними рослинами, можна створювати найдивовижніші проекти.

Догляд за однорічними ліанами нескладний. Як і всім рослинам, їм необхідний своєчасний полив і підживлення. Молоді пагони по мірі росту потрібно направляти по опорі і розподіляти так, щоб закрити всю поверхню решітки, стіни або іншої поверхні. Іноді необхідна підв'язка стебел до опор, зазвичай на початку росту. У деяких рослин (запашного горошку і декоративної квасолі) під час цвітіння поступово видаляють плоди, які починають утворюватися, – цей прийом значно подовжує період цвітіння. 

А можливостей прикрасити сад за допомогою однорічних ліан – безліч.

• Їх можна садити біля стін будинків і господарських будівель, у підпірних стінок, решіток та огорож. А також поблизу альтанки, оповитої диким виноградам або іншими багаторічними ліанами.
• В якості опори для однорічних ліан придатні найрізноманітніші конструкції: балконні решітки та перила, сходи, сітчасті огорожі і трельяжі з сітки або дерев'яних решіток.
• Деякі використовують старі сухі дерева, відпилявши сучки так, щоб вийшла мальовнича корч. 
• Одночасно ліани підходять для маскування старих пнів, засохлих дерев, які неможливо видалити з тієї чи іншої причини.
• Можна використовувати їх і при зміцненні лисих схилів ярів.
• Однорічні ліани всередині саду частіше за все використовують для легких ширм, якими розділяють різні зони.
• У деяких випадках дизайнерські рішення підказують сучасні будівельні матеріали. Наприклад, металева сітка, покрита зеленим пластиком і призначена для різного роду огороджень, цілком підходить для створення садових конструкцій-опор у вигляді колон, кубів або пристінних арок, до яких висаджуються ліани.

Світлана Машковська 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора