Крихітна копія сонця: технологія вирощування абрикоса

Правильна посадка на гарному місці

Щоб абрикосу було комфортно, місце для нього вибирають сонячне, захищене від північних і східних вітрів.

Ґрунт повинен бути родючим, з нейтральною або слабокислою реакцією (рН 6-7). Глибина залягання підземних вод не менше 1,8-2,0 м, оскільки абрикос потребує доступу повітря до коріння і не витримує навіть короткочасного затоплення або сильного перезволоження кореневого шару. У погано дренированому ґрунті дерево може загинути.

А ось до посухи він стійкий. Абрикос досить  морозостійкий: зимове зниження температури до -20 ... -25 ° С (а деякі сорти і до -30 ° С) дерева переносять без пошкоджень. 

Висаджувати саджанці абрикоса можна як восени, так і ранньою весною.

Більшість садоводів віддає перевагу осінній посадці, оскільки до весни рослина встигає добре вкоренитися і раніше починає вегетацію. Для посадки бажано брати однорічні саджанці з добре розвиненою кореневою системою.

• Копають яму розміром 80х80х80 см і заправляють поживною сумішшю наступного складу: перепрілий гній або дозрілий компост – 2 відра, суперфосфат – 500 г, зола – 2 кг (або 500 г сірчанокислого калію). Всі компоненти добре перемішують, насипають в яму на 1/3 глибини, потім встановлюють саджанець і досипають суміш. ​

Саджанець після посадки рясно поливають, встановлюють опору і підв'язують його зверху і знизу.

У перші два роки після посадки пристовбурні кола потрібно регулярно рихлити, або утримувати під мульчею. Потім допускається природне задерніння. При цьому траву скошують і залишають під деревами в якості мульчі і природних сидеральних добрив, що поліпшують структуру і склад ґрунту. 

Дбайливий догляд

Догляд за молодими деревцями полягає в поливі, підгодівлі і формуванні крони.

Незважаючи на посухостійкість, вирощування абрикоса неможливе без поливу. Він страждає від низької відносної вологості повітря і суховіїв.

Перший полив проводять якомога раніше, до цвітіння. Це сприяє розвитку дерева, підвищує кількість зав'язей, створює запас вологи до періоду цвітіння. Другий полив потрібен після цвітіння, в фазу активного росту, третій – за 2-3 тижні до дозрівання плодів – допомагає істотно збільшити їх розміри.

Підживлювати абрикосове дерево рекомендується тричі впродовж вегетаційного періоду: на початку травня – азотними добривами, на початку червня – азотно-фосфорно-калійними, на початку серпня – фосфорно-калійними. З початком періоду плодоношення дерева удобрюють і підживлюють в залежності від їх стану, величини врожаю і приросту пагонів. Органічні добрива починають вносити після досягнення деревом 10-річного віку, інакше воно «зажирує», що призведе до зниження морозостійкості.

Важливо:

Багато сортів абрикоса нерідко перевантажуються врожаєм, в результаті це призводить до незадовільного визрівання пагонів і здрібнення плодів, погіршення їхньої якості.

Найкращий результат дає ручне проріджування, виконане в червні. Для цього зривають дрібні, недорозвинені деформовані зав'язі. Плоди, що залишилися на дереві, повинні бути розташовані на відстані 8-10 см один від одного. 

Регулярна обрізка та формування крони 

Дереву необхідна регулярна щорічна обрізка крони.

Часто садоводи нехтують цим прийомом, вважаючи, що абрикосу обрізка не потрібна. Однак практика показує, що правильна і своєчасна обрізка не тільки покращує розвиток дерева, а й забезпечує щорічний приріст врожаю.

Основне завдання, яке вирішують обрізкою – освітлення крони. Для цього видаляють гілки, що ростуть усередину крони.

Обрізка стимулює ріст сильних пагонів, на яких формується основна маса плодів.

Також обрізкою регулюють навантаження дерева врожаєм, попереджають перевантаження і оголення гілок.

Квіткові бруньки зазвичай утворюються на однорічних приростах і шпорцях. Короткі гілочки на деревах більшості сортів недовговічні, і через кілька (3-4) сезонів плодоношення всихають. Вони не мають великого впливу на врожай.

Як правило, у абрикоса формують крону розріджено-ярусного типу.

• В цьому випадку для збільшення міцності дерева, вибирають 3-4 поодинокі скелетні гілки, розташовані на стовбурі з інтервалом 30-40 см. На більш короткій відстані можуть бути розташовані тільки дві з них. Гілки першого порядку повинні розташовуватися під кутом не менше 45-50 ° відносно провідника.

• У перший рік після посадки саджанця обрізають вибрані скелетні гілки на половину довжини і зрівнюють їх по довжині. Центральний провідник обрізають на висоті 70 см від останнього верхнього розгалуження. Верхівка гілки лідера (провідника) повинна бути на 20-30 см вище верхівок бічних гілок.

• Конкурентні гілки, розташовані під гострим кутом до провідника, слід вирізати повністю. Причому, якщо скелетні гілки повинні відходити під мінімальним кутом 45 °, то вгорі крони кут відходження гілок збільшується до 60 °. При необхідності відгинають їх до потрібного кута (близько до 90 °), за допомогою мотузок. Товсті гілки, отримані з відігнутих пагонів, відрізняються більш слабким ростом, що полегшує підтримку крони в заданих розмірах і прискорює плодоношення.

• У наступні два роки проводять укорочення основних гілок на третину, на бічних гілках залишають по 5-6 бруньок, дотримуючись правил підпорядкування провідника і основних гілок крони. З початком плодоношення дерева укорочення послаблюють, а в разі швидкого розвитку бічних гілок, повністю припиняють.

Краще за все формувати двоярусну крону, з відстанню між ярусами до 60 см. Влітку, після формування другого ярусу, слід обрізати центральний провідник на слабку гілку, за умови, що дерево навантажено плодами.

Омолоджуючу обрізку проводять, коли щорічні прирости слабшають і молоді пагони абрикоса не перевищують 30 см.

Захист від хвороб

Дерева абрикоса досить часто вражаються грибними хворобами, такими, як клястероспоріоз, сіра плодова гниль, моніліоз і ін. Не оминають їх увагою і шкідники: попелиця, плодожерка, листовійка і ін.

Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, вражає, як правило, ослаблені рослини. На листі, уражених рослин вже на початку літа на листках утворюються червонуваті цятки, які до кінця літа перетворюються в дрібні отвори. Хворі тканини рослини тріскаються і виділяють клейкий сік (камедь), який поступово застигає.

Одне з найбільш небезпечних захворювань абрикоса – моніліальний опік. Масове зараження відбувається під час цвітіння. Інфекція проникає через рильце маточки, звідки міцелій гриба йде в зав'язь і цвітоніжку, а далі в плодову гілочку. Після цвітіння дерева, ураженого моніліозом, молоде листя засихає практично за одну ніч, ніби обпалене. Як тільки міцелій гриба охоплює гілочку кільцем, вона відмирає. При сильному ураженні може загинути і все дерево.

Запобігти зараженню допомагає комплексний догляд за деревами.

Необхідно стежити за тим, щоб на рослинах не було механічних пошкоджень. Обов'язково знезаражувати робочий інструмент. Сухі гілки потрібно обрізати з «запасом», до живої тканини. Хворі гілки і муміфіковані плоди, служать джерелом зараження, тому їх необхідно знищувати.

Ранньою весною абрикоси обробляють 3% -ною бордоською рідиною. У фенофазу рожевий бутон або за 3-4 дні до цвітіння, у фазу розпушування бутонів застосовують фунгіциди (скор, топаз, топсин, хорус) згідно з інструкцією. Наступне обприскування проводять після цвітіння, а третє – через 2-3 тижні після другого. Якщо в попередньому році дерева постраждали від моніліозу, не завадить провести обприскування препаратом фундазол.

Для боротьби зі шкідниками необхідно додати в бакову суміш з фунгіцидами будь який інсектицид, дозволений для роздрібного продажу населенню.

Оскільки хворобу краще попередити, ніж лікувати, восени за 2-3 тижні до закінчення вегетації, профілактично обробляють сечовиною (400-500 г на 10 л води) дерева, а також ґрунт у пристовбурних колах. Після опадання листя проводять обприскування залізним купоросом (300 г на 10 л води). 

Регулярне плодоношення 

Садоводи іноді скаржаться на нерегулярність плодоношення абрикоса.

Найзгубніше явище для абрикоса – зимові відлиги. Вони провокують пробудження квіткових бруньок, а різке зниження температури слідом за відлигою призводить до їх пошкодження.

Таким чином, часткова або повна загибель квіткових бруньок відбувається саме впродовж зими. Це одна з причин нерегулярності плодоношення.

Молоді деревця в перші роки життя можуть підмерзати взимку, оскільки вони відрізняються сильним і тривалим ростом і не завжди встигають підготуватися до холодів. Тому під молоді дерева не слід вносити багато азотовмісних добрив, особливо в другій половині літа. 

За тривалої і теплої осені у абрикосів спостерігається продовжений період росту пагонів. У цьому випадку навіть за  м'якої зими існує небезпека підмерзання недозрілих пагонів, квіткових бруньок і деревини. Цього можна уникнути, якщо з серпня почати поливати дерева розчином золи (калійне добриво). Це буде сприяти припиненню росту пагонів і їх швидкому визріванню. 

Сорти (рекомендація від автора):

Вирощую близько 30 сортів вітчизняної і світової селекції, різного терміну дозрівання (від липня до вересня).

Ранні – Ерлі Блаш, Цунамі; середні – Біг Ред, Кіото, Особливий Денисюка, Шалах, Голд Річ; пізні – Харгранд, Фарбелі, Сирена та ін.

Правильному догляді і високому агрофоні, абрикоси активно ростуть, регулярно цвітуть, плодоносять і майже не хворіють. Забезпечте їм комфортні умови і насолоджуйтеся високими врожаями прекрасних плодів.

В'ячеслав Левенець 

Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com