Квіти, оповиті легендами: тюльпани. Історія культури, види та сорти, поради з агротехніки

 Першу згадку про тюльпани знаходимо в переказах і піснях Стародавньої Персії, в яких він був відомий під назвою "дульбаш" –  "турецька чалма". Найбільшою популярністю і любов'ю ця квітка користувалася у турків. Ще в ХѴІ ст. султани мали в своїх садах килими з живих тюльпанів найрізноманітніших забарвлень. У гаремах існувало навіть спеціальне свято тюльпанів, коли  тюльпанами прикрашали все приміщення, включаючи басейни і фонтани.

В Європу тюльпан потрапив у 1559 р. завдяки посланнику австрійського імператора Фердинанда І в Константинополі – Огьє де Бюсбеку. Квіти, вперше побачені в саду турецького султана, зачарували його своєю вишуканістю та красою. Він закупив цибулини і насіння дивовижної рослини і привіз до Австрії. Висадив їх в національному саду лікарських рослин. Директором цього саду в той час був відомий ботанік Карл Клузіус (Шарль де л'Еклюз), який зіграв помітну роль в інтродукції тюльпанів. 

Згодом тюльпанами захопилися квітникарі Франції, Данії, Бельгії, але перевершили всіх квітникарі Голландії. У 1625 р. цю країну охопила "тюльпаноманія" – період спекулятивної торгівлі цибулинами, коли ціни досягали 30 тис. гульденів за 3 цибулини (приблизна вартість трьох будинків на каналі). До цього часу з'явилося багато нових сортів різних забарвлень, відтінків, форм. Кожному квітникарю хотілося виростити свій неповторний сорт.

Як сказано у біржовому документі того часу, за одну цибулину було заплачено "24 чверті пшениці, 48 чвертей жита, 4 жирних бика, 8 свиней, 12 овець, 2 бочки вина, 4 – пива, 2 – олії, 4 пуди сиру, 1 зв'язки одягу, 1 срібний кубок".

У другій половині ХѴІІ ст. центром розведення тюльпанів в Голландії було місто Харлем. Саме там в 1672 р. була визначена нагорода в 100 тис. гульденів тому, хто зуміє виростити чорний тюльпан. Зробити це вдалося відомому натуралістові доктору Берле, який назвав його на честь своєї дружини – Роза Берле. Однак отримав він тюльпан не зовсім чорного кольору. Як свідчили ботаніки того часу, квітка Берле мала дуже темне, майже чорне, лілове забарвлення (багато фахівців і зараз вважають, що виростити абсолютно чорну квітку взагалі неможливо).

З кінця ХѴІІІ ст. найціннішими видами стали строкаті тюльпани, а також квіти з кількома відтінками. Однак тільки в 1928 р. фахівці встановили, що строкаті візерунки – результат вірусного захворювання квітки. Вважалося, що пістрявість пелюстків нешкідлива для розвитку рослини і викликає лише порушення механізму фотосинтезу.

В даний час Голландія – найбільший виробник тюльпанів, експортує їх в 125 країн світу.

Тюльпан (Tulipa) – рослини родини лілійних. (Liliaceae). У природі виростає в Передній, Середній і Центральній Азії. Рід налічує 150 видів, з них 60 диких. 

Надземна частина тюльпана росте і розвивається впродовж короткого весняного періоду. Висота стебла 10-80 см. Листя велике, лінійне або подовжено-овальне, нечисленне (у дорослих рослин 2-4 листка, у молодих тільки один). Квітки можуть бути келихоподібними, чашоподібними, лілієцвітними, з торочкуватими краями, махровими. Забарвлення їх найрізноманітніше – від білого до темно-червоного, майже чорного (крім синіх тонів).

Міжнародна класифікація тюльпанів налічує 4 групи з 15 класів.  

• 1 група – ранньоквітучі: прості ранні, махрові ранні.
• 2 група – середньоквітучі: Тріумф-тюльпани, Дарвінові гібриди 
• 3 група – пізньоквітучі: прості пізні, лілієквітні, бахромчаті, зеленоколірні, Рембрандт-тюльпани, папужні, махрові пізні 
• 4 група – види тюльпанів та їх гібриди: тюльпани Кауфмана, тюльпани Фостера, тюльпани Грейга, інші дикорослі види, їх різновиди і гібриди. 

Наведемо коротку характеристику найбільш популярних класів тюльпанів.  

Прості ранні тюльпани (Бестселер, Крістмас Марвел, Принц оф Аустрія, Принцеса Ірен, Епрікот Б'юті) придатні для найраннішої  вигонки (цвітіння в грудні). Квітконіс середньої висоти з квіткою класичної форми. Можна використовувати на зрізування, але краще вирощувати в контейнерах.

Махрові ранні тюльпани – середнього і раннього терміну цвітіння. Є низькорослі і середньої висоти сорти, придатні для вигонки в горщиках і для зрізування (Піч Блоссом). Квітки махрові. Висаджують їх, як правило, групами. 

Тюльпани групи Тріумф – середнього і раннього терміну цвітіння (Арабієн Містері, Аттіла, Африкан Куїн, Бінг Кросбі, Блю Чемпіон, Гревел, Дипломат, Дон Кіхот, Дрімінг Мейд, Каравела, Кіс Неліс, Люстіг Вітве, Пейдж Полька, Прелюдіум, Промінс). Є середньорослі і високі сорти. Форма квіток класична, іноді з облямівкою на пелюстках. Квітки не розкриваються повністю, навіть на яскравому сонці. Ідеальні для вигонки і зрізування.

Дарвінові гібриди – дуже великі тюльпани раннього і середнього термінів цвітіння, виключно гарні для вигонки і зрізування (Апельдоорн, Апельдоорн Еліт, Біг Чіф, Вівекс, Голден Дойчленд, Голден Парад, Гордон Доупер, Дойч Фейр, Комікс, Куїн оф Бартігонс, Оксфорд, Оксфорд Еліт, Оріндж Діамант, Оріндж Гоблет, Оріндж Кінг, Парад Рекорд, Пінк Імірешн, Скарборо).

Прості пізні тюльпани – всі сорти ідеальні для зрізування (Аристократ, Блек Ігл, Гандер, Гандер Увертюрі, Гордон Парті, Джоан Круйкшанк, Жоржетта, Куїн оф Найт, Мейк Ап, Ментон, Пандіон, Пікчу, Принцеса Маргарет, Рінаун, Роузі Вінгс). Квіти мають різне забарвлення, розташовані на високих квітконосах. Деякі сорти придатні для пізньої вигонки. 

Лілієквітні тюльпани – середньо- і пізньоквітучі сорти (Балада, Куїн оф Шеба, Лайлок Тайм, Мейтайм, Чайна Пінк). Квітки розташовані на високих квітконосах, нагадують лілії. Пелюстки сильно витягнуті і загострені на кінцях. Силует квітки зі злегка відігнутими в сторони пелюстками – один з атрибутів культури Сходу, символ витонченості і елегантності. Всі  лілієквітні сорти використовують для зрізування, деякі – для вигонки. 

Бахромчаті тюльпани дуже різноманітні за формою, забарвленням і термінами цвітіння (Блю Херон, Бургунді Лейс, Крістал Б'юті, Лиска, Майя, Маркленд, Сандей, Френсі Фрілз, Фрінджет Елеганс, Шкіпер). У квіток цієї групи по краях пелюсток проходять торочки з жорстких голчастих виростів різної довжини, що стирчать в різні боки. На вершині пелюсток торочки найбільш густі і довгі. Ідеальні для зрізування. Багато сортів використовують для вигонки. 

Зеленоколірні тюльпани – високі і низькорослі, пізньоквітучі (Гренлад, Петергоф). Дуже популярні у квітникарів. Квітки різноманітного забарвлення, з єдиною спільною ознакою – зеленою вертикальною смугою на пелюстках. Цвітуть зелені тюльпани набагато довше за інші види, бо пелюстки в них певною мірою є листям. 

Махрові пізні тюльпани – середні або високорослі, середнього і пізнього строків цвітіння (Анжеліка, Міранда). Квітки цієї групи мають велику кількість пелюсток, величиною і формою нагадують густомахрові півонії різноманітного забарвлення. Всі сорти придатні для зрізання, деякі – для вигонки.

Папужні тюльпани – середньо- і пізньоквітучі, з високими і середніми квітоносами (Карел Доран, Оріндж Фаворит, Блек Перрот, Блю Перрот). Квітки в стилі "рококо" – з хвилястими, вигадливо-звивистими по краях пелюстками, нагадують пір'я папуг. Сорти цієї групи придатні для зрізування і вигонки. 

Деякі нескладні агротехнічні прийоми дозволяють підвищити махровість у бахромчатих тюльпанів, завиття пелюсток у папужних і в цілому збільшити коефіцієнт розмноження сортів.

• При перших ознаках дозрівання, тобто при пожовтінні кінчиків листя, потрібно викопати цибулини, промити водою і висушити в тіні. Відібрати найбільші цибулини і помістити в сітчасті ящики або відкриті коробки, уклавши в два шари. Зберігати цибулини потрібно в теплому приміщенні при температурі 17-20 ° С (для цього можна використовувати верхню полицю на кухні або провітрюване горище). 
• Цибулини тюльпанів слід висаджувати восени, коли температура ґрунту опускається нижче 10 ° С. У відкритому ґрунті найкращий час для посадки – кінець вересня і початок жовтня.
• Для профілактики грибних хвороб необхідно застосовувати системні фунгіциди. Розчином фунгіциду обприскують цибулини після викопування або перед посадкою рослин навесні.
• Глибина посадки залежить від величини цибулини (вона повинна бути не більше трикратної її висоти і не менше 5 см.). При більш глибокій посадці цибулини дрібніють.
• Після висадки цибулини тюльпани мульчують торфом або компостом. Перший раз підживлюють повним мінеральним добривом навесні, після танення снігу, другий -– в період бутонізації, третій – під час масового цвітіння.
• Дрібні цибулини дорощують на грядках. Висаджують їх рядами по 1-2 цибулини на глибину 5-6 см. Бутони, що з'явилися навесні, обов'язково вискубують, залишаючи квітконос.

Багато хто вважає, що тюльпани потрібно викопувати щорічно. Це не вірно. Викопувати необхідно тільки ті сорти (махрові, бахромчаті, папужні), яким потрібно тепло для формування бутонів. Якщо цибулини цих сортів залишити в землі, то в наступному році їх квітки втратять сортові ознаки. Щорічно слід викопувати також сорти, які мають великі цибулини і швидко розмножуються, – Дарвінові гібриди, прості пізні тюльпани. 

Мирослав Гуменюк 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com