Тепло та турбота: особливості вирощування городини в захищеному ґрунті

На жаль, природні умови не дозволяють вирощувати свіжі овочі у відкритому ґрунті цілий рік, це сезонна продукція. 

Крім того, в критичні для формування врожаю тієї чи іншої культури періоди складаються несприятливі природні умови. І тут на виручку приходить захищений ґрунт.

Він допомагає виростити розсаду, отримати більш ранню продукцію, продовжити період її надходження.

У теплиці можна управляти мікрокліматом, підтримувати оптимальні значення його параметрів, що дозволяє отримувати врожаї, недосяжні в звичайних умовах.

Завдяки цьому захищений ґрунт став найперспективнішим напрямом в сучасному овочівництві. 

Кордон між відкритим і захищеним ґрунтом розпливчастий (навіть ділянку без покриття, але обгороджену дошками, можна вважати захищеним ґрунтом). Звичайно, вони тісно взаємопов'язані.

Так, розсаду для висадки у відкритий ґрунт готують в теплицях, і навпаки – посадковий матеріал деяких культур (суниця, троянда), продукцію яких хочуть отримати в несезонний період, вирощують на грядках.

Для захищеного ґрунту характерне використання деяких агроприйомів, мало задіяних при вирощуванні культур в звичайних умовах: підв'язування і формування рослин, досвічування, консервація розсади та ін. 

Всі споруди захищеного ґрунту можна розділити на три групи: теплиці, парники і утеплений ґрунт.

Що ж таке утеплений ґрунт? 

Це найпростіша тимчасова малогабаритна споруда для вирощування рослин, що не має бокового огородження. Його влаштовують на ділянках, де швидко сходить сніг, не застоюються талі води, немає тіні і хороша освітленість.

Плівка, якою накривають спорудження, дозволяє прискорити процес отримання продукції на 5-10 днів.

Утеплений ґрунт відрізняється від плівкової теплиці насамперед розмірами, які не дозволяють зайти всередину – людина може працювати з рослинами лише за межами плівкового огородження.

Розміри утепленого ґрунту можуть бути довільними, але до певної межі. Якщо людина може зайти в таку споруду, вона вже називається плівковою теплицею.

Слід мати на увазі, що чим більший об'єм повітря всередині споруди, тим більше витрати на її обігрів і тим повільніше ростуть в ній рослини, тому висота її не повинна перевищувати 35 см.

Опорою для плівки служать земляні гребені, висотою 25-30 см, між якими в поглибленні вирощують розсаду або овочеві культури. Плівку накидають на гребені, зроблені вздовж гряд, присипають землею в борозні, щоб вона вивищувалась над рослинами на 10-15 см. Можна для плівки зробити каркас з дротяних дуг або тонких жердин, дощок, труб та ін. Ширина укриття – довільна, але доцільно робити її такою, щоб вільно діставати рукою хоча б до середини – це спрощує догляд за рослинами. Плівку, покладену на каркас, внизу приколюють, а з торців – збирають в складки, стягують шнуром і прив'язують до заздалегідь вбитих в землю гаків. Вентилюють такі споруди, піднімаючи плівку уздовж і через торці, а також повністю знімаючи її.

Теплоємність повітря в 1500 разів менше, ніж землі, тому в ранньовесняний період поверхню, прокритую плівкою, намагаються робити мінімальною (вночі менше випромінюється накопичене тепло і не так швидко охолоджується внутрішня частина споруди). З приходом тепла плівкову поверхню споруди можна збільшувати. 

Режим мікроклімату всередині споруди визначає форма покриття. 

Його рекомендується робити не горизонтально пласким, а арочним або полігональним (1-2-схильним). За законами фізики, при натягнутій паралельно землі плівці холодне повітря збирається внизу, тепле – вгорі. В арковому ж або 1-2-схильних покриттях можлива його циркуляція. 

Незважаючи на гадану складність механізації утепленого ґрунту він сьогодні дуже популярний, навіть в промислових масштабах.

Таким чином, різновиди утепленого ґрунту відрізняються формою, розмірами і типом плівки. 

Якщо плівкові споруди обігріваються лише сонцем і знаходяться на відкритій ділянці, при сильних зниженнях температури можливі заморозки. Це буває в нічні години в ранньовесняний період, коли ґрунт ще недостатньо прогрівся.

Особливо великі втрати тепла під поліетиленовою плівкою, що пропускає до 80% теплової радіації. 

У полівінілхлоридної плівки (ПВХ) теплоудержуюча здатність більша. Звичайна поліетиленова плівка забезпечує невелику різницю між внутрішньою і зовнішньою температурою – 5-7 °С у сонячний день і 1-2 °С вночі, а ПВХ краще тримає нічну температуру (на 2-3 °С вище). Найбільш прозорі види плівки – ПВХ і етіленвінілацетатна (ЕVА). 

Збереженню тепла сприяє двошарове покриття. Хоча вдень ​​такі споруди прогріваються повільніше, вночі тепловіддача через повітряний прошарок зменшується (відстань між шарами плівки 2-5 см). З настанням теплішої погоди один шар можна знімати, а пізніше – і другий (повністю або частково), особливо в денні години, вкриваючи рослини на ніч.

Для захисту теплолюбних культур (огірок, помідор, перець, баклажан) рано навесні можна встановити додаткові укриття – поверх плівки вкладають непрозорі матеріали (солом'яні мати, рогожі і т. д.). Такі укриття можуть захистити рослини від заморозків до -8...- 10 °С. 

Ефективність укриття підвищується, якщо в землю додати трохи гною, який, розкладаючись, виділяє тепло.

• В якості біопалива найкраще використовувати кінський гній, він сухий і пухкий, не вимагає добавок, швидко розігрівається до 70-75 °С.
• Коров'ячий гній дуже вологий, для його розігріву треба додавати тирсу, солому, стружки. 
• Овечий і кролячий гній для гарного горіння потрібно змочувати.
• Зазвичай гній заготовляють впродовж зими, укладаючи в щільний штабель і вкриваючи від промерзання соломою і снігом.
• Навесні відталий або розігрітий (за допомогою перелопачування) гній укладають в споруди.
• Через 10-15 днів він розігрівається до 50-60 °С і на нього насипають ґрунтосуміш (шар 15-20 см).
• Горіння продовжується 2-2,5 місяці.

Біопаливо можна використовувати і в інший спосіб – розкладаючи його між рядками рослин.

Утепленим ґрунтом вважається також покриття чорною плівкою або зачернення (мульчування) ділянок, вкритих снігом ранньою весною. Так, спаржа, ревінь, багаторічна цибуля, часник, зеленні культури, що ростуть на них, дають свіжу зелень набагато раніше, ніж в звичайних умовах.

Юрій Слєпцов 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com