Аніс: друг лікаря та помічник кухаря

Ботанічні особливості 

Аніс – трав'яниста однорічна рослина.

Корінь тонкий, веретеноподібний. Стебло висотою до 60 см, пряме, округле, борозенчасте, короткоопушене, Листя різне за формою: внизу – округле, цільне, на черешках, середнє – трійчасте, з клиноподібними часточками, теж на довгих черешках, потім йде п'ятироздільне з тонкими часточками і без черешків, а вгорі розташовуються вузькі, майже цільні безчерешкові листочки.

На санскриті назва анісу shatpushpa приблизно означає "тисяча квіток" і, найімовірніше, пов'язана з суцвіттям- парасолькою.

Білі або рожеві дрібні квітки зібрані у великі складні багатопроменеві парасольки, що складаються з 4-9 простих парасольок. Цвіте в червні – липні. Плід – яйце- або серцеподібна бура двосім'янка з сильним специфічним ароматом і терпкувато-солодким смаком. При дозріванні легко розтріскується на два напівплодика, в кожному по одній насінині. Маса 1000 насінин становить 3,5-5,0 г. 

Рослина перехреснозапилювана.

Плоди дозрівають в серпні і використовуються в якості лікарської сировини. Заготовляють їх під час побуріння 60-80% парасольок: скошують машинами, сушать у валках, потім обмолочують і очищають від домішок.

Аніс вимогливий до тепла, вологи та родючості ґрунту. Під час цвітіння йому необхідна ясна тепла погода, дощова і холодна призводить до захворювання суцвіть і слабкої озерненості парасольок, а посуха і суховії – до щуплості насіння і низькому вмісту в ньому олії.

Розмноження та агротехніка 

Аніс розмножується насінням.

Проростає воно довго. Сходи з'являються через 15-17 днів, при нестачі тепла – через 25-30 днів після сівби. Проростання насіння починається при температурі 3-4 ° С, оптимальна температура проростання – 25 ° С.  

В першу половину вегетації рослини розвиваються повільно, тому ділянки повинні бути чистими від бур'янів. Для посіву найбільш придатні чорноземи, хороші врожаї отримують на темно-сірих лісових ґрунтах. Важкі глинисті і солонцюваті ґрунти непридатні.

Від появи сходів до дозрівання насіння проходить 110-120 днів.

Аніс висівають широкорядним (ширина міжрядь 45 см, норма висіву 10-12 кг / га) або суцільним рядковим способом (ширина міжрядь 15 см, норма висіву 18-22 кг / га).

Насіння загортають на глибину 2-3 см. Для підвищення схожості його попередньо прогрівають.

Збираюти товарний аніс починають, коли насіння набуде зеленувато-сірого забарвлення, тобто в період воскової стиглості. Повністю дозріле насіння легко обсипається, тому запізнюватися зі збиранням не можна. Сушать його на відкритому повітрі або в сушарці при температурі 50-60 ° С, зберігають в закритій тарі 3 роки.

Цілющі та харчові властивості

У плодах анісу міститься 2-3% (іноді до 6%) ефірної олії, у складі якої є анетол (80-90%), метілхавікол (10%), анісовий альдегід, анісовий кетон і анісова кислота, а також жирна олія (8 -28%). Характерний аромат анісу додає анетол. Крім того, в плодах анісу містяться білкові речовини, цукор, фурфурол, кавова і хлорогенова кислоти і інші речовини. 

Плоди анісу цінуються з давніх-давен.

• Ними посипали свіжоспечений хліб. Цей звичай у багатьох європейських країнах зберігся до нашого часу. Анісовий хліб і сьогодні дуже люблять в Австрії та в південних областях Німеччини.

• Віддавна відомі спиртні напої з анісом. У різних країнах їх називають по-різному: в Туреччині – ракія, в Греції – узо, в Іраку та Лівані – арак, у Франції – пастис, в Італії – самбука, в Іспанії – анізетта. І наш "горілчаний алфавіт" незмінно починається зі знаменитої  "анісової" горілки.  У виробництві використовують обидва різновиди анісу: зелений аніс і бадьян, або зірчастий аніс, які привозили з В'єтнаму чи Китаю. Рослини витримують в спиртному, а потім настоянку піддають перегонці. В отриманий напій додають цукор і карамель. Білий колір напоїв з анісу – результат взаємодії води і анетола, що міститься в анісі.

• Аніс входить до складу багатьох сумішей пряних трав, які додають в різноманітні кондитерські вироби та в хліб. В Індії аніс кладуть також у супи і салати.

• Насіння служить одним з основних компонентів більшості рецептур вітчизняних прянощів. Наприклад, рибі воно надає яскраво вираженого пряного аромату і покращує її смак; завдяки сильним антиокислювальним властивостями запобігає "іржавінню".

• Використовують аніс для приготування сирної закваски, при квашенні капусти, солінні огірків, мочіння яблук, а також для ароматизації напоїв, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Жирна олія анісу застигає навіть при кімнатній температурі, перетворюючись в білу кристалічну масу. Її використовують  у  виробництві мила і лаку, а також для аромату зубної пасти, туалетного паперу і т. д., а також для заміни дорогої олії какао в кондитерській промисловості і в медицині. Відходи (макуха) після переробки містять до 20% білка, їх використовують на корм худобі. Аніс служить також для поліпшення смаку і запаху ліків. Креми, що містять анісову олію, повертають молодість в'ялій шкірі, підвищують пружність, нормалізують водно-жировий баланс. 

Серед його достоїнств є досить своєрідні. Наприклад, анісовою олією натирають руки і обличчя, якщо хочуть уберегтися від настирливих комарів. Є відомості, що спиртовий або олійний розчин анісу допомагає позбутися від бліх, вошей-пухоїдів, пташиних кліщів.

Аніс може залучити на ділянку комах – запилювачів овочевих культур (бджіл, джмелів і ін.) та комах-ентомофагів, тому його бажано розміщувати поряд з капустою, гарбузом, огірком, кабачком.

Завдяки цілющім властивостям аніс здавна використовують в народній медицині.

• Він внутрішньо застосовується при кишкових кровотечах і хворобливих менструаціях, проносах, метеоризмі, диспепсії нервового походження, нервовій блювоті, мігрені, пов'язаних з порушеннями травлення, а також при запамороченні, посиленому серцебитті, астмі, бронхіальних спазмах. Незамінний при поганому травленні, а також як загальнозбуджуючий, жарознижувальний, відхаркувальний, сечогінний засіб. Аніс допомагає від цинги, дезінфікує, сприяє лактації у годуючих матерів.
• Суміш плодів анісу з яєчним білком здавна застосовували як засіб проти опіків. 

Для лікування зазначених вище хвороб призначають олію анісу внутрішньо по 3-4 краплі на шматочок цукру 2-3 рази на день.

Краплі нашатирно-анісові  

Склад: олія анісова – 3,3 г, розчин аміаку – 16,7 г, спирт 90% -ний – 80 г. Призначають внутрішньо на цукрі як відхаркувальний засіб. Широко застосовуються при бронхітах. 

Зазвичай для дорослих призначають по 1-2 краплі на прийом; дітям до 1 року – 1-2 краплі, 2-5 років – 2-5 крапель, 6-12 років – 6-12 крапель на прийом 3-4 рази на день. 

Народна медицина пропонує такий спосіб позбавлення від кашлю, найбільш підходящий для грудних дітей: 

До 1 ч. ложці меду додайте 2 ст. ложки насіння анісу і дрібку солі. Все це залийте склянкою води, доведіть до кипіння, процідіть і давайте дитині по 1 ч. ложці кожні дві години. 

Ольга Корабльова 

© Журнал "Огородник 

ФОТО: pixabay.com