Зоряна осінь піраканти: вирощуємо у садибі

Завжди свіжа, завжди гарна 

Пікаранта – вічнозелений декоративний кущ.

Навесні, влітку, восени і навіть взимку вона красується своїм блискучим темно-зеленим листяним убором. Але справжнє її прикраса – рясний щорічний врожай яскравих виразних плодів, які в залежності від сорту можуть бути яскраво-жовтими, помаранчевими і майже червоними.

Піраканта до самої зими буде вас радувати своїм темно-зеленим блискучим листям, яке не опадає.

Цвітіння піраканти рясне, численні квіти білого, або, що рідше зустрічається, рожево-жовтого кольору зібрані в суцвіття щиток.

Цвіте вона з кінця травня до початку літа, залучаючи бджіл зі всієї округи. Це хороший медонос.

З кінця літа, всю осінь і навіть взимку прикрасою саду стане її надзвичайно багатий, регулярний урожай яскравих, виразних плодів. Ягоди піраканти розміром з плоди горобини червоної. Зав'язується їх безліч – хоч греблю гати! Справжній феєрверк кольорів!

Часто від великої кількості плодів рослина піраканти навіть змінює кольорову гаму частини ландшафту із зеленої, на яскраво-червону, помаранчеву або жовту, в залежності від обраного вами сорту. 

Про види та сорти 

З відомих ботанікам семи видів піраканти, що зустрічаються в природі півдня Європи і природних ареалів зростання в Південно-Східній Азії, інтродуковані в більш північні області і з успіхом можуть вирощуватися тільки два види: піраканта вузьколиста і піраканта яскраво-червона.

Крім того, стараннями селекціонерів виведені сорти, які, розрізняються за своїми декоративними властивостями і мають більш високу зимостійкість, ніж видові рослини.

В нашій колекції спочатку були висаджені екземпляри піраканти яскраво-червоної (Pyracantha coccinea) і п. вузьколистої (P. angustifolia). Потім з'явився сорт Оранж Глоу, що в перекладі означає «помаранчеве сяйво». Це цілком виправдовується, коли бачиш численні яскраво-помаранчеві плоди, які змушують кущ «світитися».

Не менш яскравий представник нашої колекції – сорт піраканти Солей д'Ор (в перекладі з французької – «золоте сонце»). Його відмінна риса – рясне плодоношення плодами сонячного яскраво-жовтого кольору.

Сорт має більш високу морозостійкість, ніж вихідна форма піраканти, від якої він був отриманий методом спрямованого відбору. У літературі читав, що він цілком життєздатний в кліматичній зоні 6b без укриття на зиму.

За час зростання цього сорту в нашому розпліднику критичних зимових температур не спостерігалося, тому в повній мірі оцінити його морозостійкість ще не було можливості.

Зате ми відзначили його хорошу силу росту, яка дозволила отримати напівздерев'янілі живці для розмноження навіть із зовсім молодих рослин.

Чи витримає зиму?

Піраканті в нашому кліматі не завжди комфортно.

Взимку, до настання сильних морозів, рослини слід укрити, оскільки при температурі нижче -20 ° С трапляються підмерзання деревини вище рівня снігу. Такі гілки після зими не порадують свіжим листям. 

Після санітарної обрізки рослина здатна за літо відновитися.

Але якщо вибрати для піраканти вдале місце на ділянці, то вона з ранньої весни буде прикрашати сад смарагдовою зеленню, потім розкішним цвітінням. Від ягід до весни, правда, мало що залишиться, зате в зимову пору вони врятують чимало пернатих створінь, які облюбували ваш сад.

Адже ягоди хоча і малопридатні в їжу людині, дуже до смаку багатьом зимуючим птахам.

І кожен птах, що підгодовується ягодами в вашому саду взимку, сторицею віддячить за підтримку навесні і влітку, невпинно скльовуючи шкідників. Причому, ефективність такого захисту набагато вище, ніж багатьох пестицидів, адже птахи не пропустять жодної стадії розвитку шкідників.

І до свята, і до світу 

Піраканту можна посадити як солітер на газоні. Вона буде яскравим, виразним акцентом в дизайні саду. Прекрасно доповнить міксбордер, оскільки добре поєднується з іншими кущами і трав'янистими багаторічниками.

Гострі колючки допоможуть зробити живопліт з піраканти дійсно непрохідним, хоча і рясне цвітіння, і барвисте плодоношення привертають до неї погляди.

• До речі, за наявність колючок і яскраве плодоношення вона і отримала свою латинську назву (, а потім і англійці назвали піраканта «Firethorn», що в перекладі означає «вогненний шип».

Можна її вирощувати і в діжці для озеленення неопалюваного зимового саду, заскленої тераси, балкона або лоджії (їй потрібна холодна зимівля).

Приймає різні форми

Піраканта добре піддається формуванню, гарно реагує на обрізку, тому вона стала поширеним об'єктом для створення різних елементів формового саду.

Вона придатна для створення пальметт, каркасних і безкаркасних фігур. Нею прикрашають непривабливі стіни будівель, маскують огорожі, підпірні стінки і круті кам'янисті схили. Обрізані під час формування гілки можна використовувати у флористичних композиціях.

Живці, що залишаються після обрізки піраканти, можна використовувати для розмноження. Вони легко укорінюються при живцюванні як влітку, так і під зиму. 

Вибрати комфортне місце

Якщо ви вже вирішили посадити в саду піраканту, потрібно вибрати гарне місце.

Ділянка для посадки визначається потребою рослини в теплі взимку і хорошому освітленні влітку.

Виходячи з цих вимог, для неї вибирають південні схили або місце, захищене будівлями від холодних північних вітрів. А от легка напівтінь, особливо в післяобідню спеку, їй не перешкоджає, скоріше навпаки. Від цього листя тільки стане яскравішим.

До ґрунтів вона досить невибаглива. Для неї годяться і звичайні «городні» умови і кам'янистий ґрунт, і вапняні осипи. Терпить навіть бідні піщані ґрунти.

Поливу рада

Піраканта – досить посухостійка рослина. Але на поливи реагує більш сильними, ніж зазвичай приростами, буйством кольорів і ще більш рясним плодоношенням.

А ось надлишку вологи вона теж не любить, тому в місці посадки піраканти не повинно бути застою води.

Ніяких специфічних вимог до догляду пираканта не пред'являє. Як і будь-який інший кущ, її потрібно захищати від бур'янів на ранніх стадіях, а потім пишна рослина сама не дасть їм рости під своїми гілками.

Періодичне розпушування пристовбурного кола, добриво і полив в посушливі періоди, – ось і все, що потрібно піраканті.

У Вінницькому ботанічному саду спостерігав екземпляр піраканти, очевидно, посаджений ще з часів закладки ботанічного саду, в далекому 1963 році. А це десятки і десятки років різних кліматичних умов. І росте! І все така ж красуня.

Кажуть, «Краще один раз побачити»... А ще краще не один раз, а постійно милуватися, посадивши в своєму саду красуню-піраканту.

Мирослав Гуменюк 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com