Несподівані барви: деревій прикрашає садибу

Останні роки я все частіше для свого саду шукаю багаторічні невибагливі і посухостійкі рослини.

Тому деревій з'явився в моєму саду не випадково. З дитинства ми звикли зустрічати біля доріг, на околицях і луках завжди квітучу білу «кашку», як ми, діти, зазвичай її називали.

Ближче з деревієм я познайомилася пізніше, коли захопилася флористикою – збирала картинки із засушених рослин.

Різьблене засушене листя чудово виглядало в різніх композиціях, до того ж можна було підібрати будь-який розмір листка.

Минув час і мої відносини з деревієм стали тіснішими, хоча і менш романтичними, коли рослина розкрила свої лікувальні властивості і непогано допомагала мені при шлунково-кишкових проблемах. У медицині широко використовуються його кровоспинні і протизапальні властивості.

Перший сорт декоративного деревію у мене був жовтий. Напевно, він відомий багатьом своїм потужним кущем і великими кошиками жовтих суцвіть, які прекрасно поєднуються з багатьма кольорами. Мені особисто він запав у душу, коли я його побачила в компанії витончених, лілових гілок перовськіі. Вони відмінні партнери не тільки в декоративному відношенні, але і в своїх вимогах  до умов вирощування.

Несподівано відкрилася і інша його естетична сторона. Після того, як в садовому центрі я побачила малиновий деревій у вишуканій дизайнерської композиції, я зрозуміла, що декоративні можливості цієї рослини явно недооцінені і їй під силу прикрашати не тільки наші дачні клумби в пейзажному стилі.

З літератури дізналася, що бувають і карликові сорти, але мені бачити такі не доводилося.

Але головний сюрприз був попереду, коли я в тому ж садовому центрі купила три різних сорти деревію, які були в продажу на той момент. 

І хоча стояла спекотна погода, рослини добре перенесли пересадку, а точніше перевалку, оскільки вони були в контейнерах. 

Перший час довелося їх посилено поливати, притіняти (я зазвичай встромляю навколо зелені гілки дерев або кущів), а далі все пішло нормально: рослини адаптувалися, викинули квітконоси і нарешті зацвіли.

Ось тут і чекала мене справжня нагорода.

Я не підозрювала, що рослини деревію можуть мати таке розмаїття кольорів. Мені дістався абрикосовий, теракотовий з білим вічком і зовсім несподіваний бузковий колір. Шапочки – суцвіття були меншими, ніж у жовтого, але від цього краси у них не поменшало.

Така моя коротка історія любові до цієї  чудової рослини.

Залишається додати, що деревій добре росте і цвіте на сонячних місцях і легких вапняних ґрунтах.

Відцвілі  суцвіття зрізаю для продовження цвітіння, кожні 2-3 роки фахівці рекомендують рослину ділити. Деревій добре розмножується і насінням.

Раїса Боренкова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com