Цитрон – культова рослина: цікаве про найбільший в світі цитрус

Традиція використовувати плоди і гілки різних рослин в релігійних церемоніях стара як світ. Коли ми ідемо святити вербу, навіть не замислюємося, що Вербна неділя церковною мовою називається «неділею вай», тобто святом свіжого, напіврозгорнутого листя пальми, якими тисячоліттями в Палестині, Єгипті й Ассирії вітали царів, воїнів і переможців. Виходячи з умов місцевого клімату, ми замінили екзотичні для нас пальми вербою. А на яблучний Спас всі освячують яблука, хоча священик читає над ними молитву про освячення винограду. 

Історія таких замін може багато розповісти і ботанікам, і історикам. Одна з найяскравіших ілюстрацій цього явища пов'язана з цитрусами.

Плоди старозавітні

Слово «цитрус» – це форма давньогрецького і латинського слова «цедро», яке латинізували вчені, для яких латинь не була рідною мовою.

Воно і зараз збереглося в італійській мові і позначає одночасно хвойну рослину кедр і цитрусову рослину цитрон. Чому так? 

Та тому що вигнані з Палестини євреї, розселившись по всій Римській імперії, на перших порах замість цитронов використовували в релігійному процесії свята Суккот (свято кущей, по-нашому – «купки») кедрові шишки.

І тільки згодом, виростивши в місцях свого нового перебування цитрони, повернулися до благочестивої традиції часів виходу з вавилонського полону.

Таким чином, постійна і цілеспрямована інтродукція цитрусових в Європу була пов'язана з проникненням в Римську імперію іудейського культу за часів династії Флавіїв. Це пам'ятають камені побудованого тоді римського Колізею (амфітеатр Флавіїв). Але і це ще не все. Історики з'ясували, що в стародавньому Ізраїлі часів Соломона і Давида ніяких цитронов в церемонії Суккота не використовували. У святковий «букет» обов'язково входив етрог. Сьогодні деякі ботаніки вважають цю рослину сортом цитрона. Як пояснює Старий Завіт, етрог – «плід дерева прекрасного». А яке дерево вважати найпрекраснішим в конкретну історичну епоху – справа мудреців і книжників. 

Релігія як метод селекції

Релігійна традиція вимагає від іудеїв використовувати для обрядів тільки ті плоди цитронов, які були отримані з дерева, що виросло з кісточки (з прищепленого рослини плоди категорично не підходять, а з розмноженого живцюванням – викликають сумнів). Саме ця вимога зумовила сортове різноманіття сучасного цитрона, точніше, ботанічного виду Цитрус медика.

Кожна з розрізнених іудейських громад сіяла цитрони для себе.

Як відомо, при насіннєвому розмноженні цитрусові демонструють сильну мінливість.

Ось і вийшло, що в одних громадах Італії в якості етрога іудеї використовують цитрон Діаманті, в інших – іонічний цитрон, в Марокко – марокканський, в Ємені – темоні, а американські єврейські громади в останні роки вивели абсолютно чудовий новий сорт супергігантського цитрона. 

Найдивовижніше, що в близькосхідних пустелях ще можна зустріти здичавілі форми тих перших цитронов, які були привезені з Вавилона. Наприклад, в Палестині це сорти Баладі і Бажура. Однак сучасні релігійні діячі навіть в самому Ізраїлі вважають за краще замовляти для свята цитрони, вирощені в Італії або на острові Корфу. На їхню думку, вони найбільш повно уособлюють чесноти, які символізує етрог, – красу і цнотливість.

Цитрусова іпостась Будди

Як бачимо, етрог – це не сорт цитруса, а абстрактний символ, роль якого може виконувати і кедрова шишка, і цитрон, і баклажан, і навіть гарбуз.

Що стосується цитрона, то він також грає важливу роль, але вже в іншій світової релігії. Йдеться про цитрон Рука Будди.

Той, хто одного разу побачив цю рослину, не забуде її ніколи. 

Уявіть собі невеликий кущ, обвішаний надутими гумовими рукавичками або пучками молодої моркви, які при найближчому спогляданні виявляються цитрусовими плодами лимонного або апельсинового кольору, кожна часточка яких захищена окремим чохлом цедри, а все разом це нагадує людську руку.

Буддисти всього світу дуже поважають цю рослину і покладають її ароматні кисті (плоди всіх сортів цитрона неймовірно запашні) до вівтаря як квітки і фіміам одночасно.

З ботанічної точки зору Рука Будди – це не сорт цитрона, а особливий тип плодоношення.

Бувають помаранчеві і блідо-жовті екземпляри з дрібними «ручками» або величезними «лаписьками». При цьому самі кисті можуть бути з розчепіреними пальцями або зімкнутими в кулак. Причому всі ці ознаки залежать від агротехніки і передаються при вегетативному розмноженні.

Ну а найголовніший факт, який вказує на те, що Рука Будди – це не сорт, а сортотип, дві його іпостасі: одна – з білими квітками і цукрово-солодкими плодами, інша – з інтенсивно-рожевими квітками і кислими плодами.

Цитрончики, цитрони і цитрониська 

Всі справжні цитрони (а їх близько 20 сортів) – досить давні садові форми (сучасники Колізею). Їх зображення зустрічаються на стінах римських вілл, лазень.

Зазвичай назви у історичних цитронов подвійні: одна – вказує на місцевість зростання рослини, інша – каже про якість або призначення його плоду.

Наприклад, сицилійський цитрон називають одночасно цедро сициліано і цедро монстрозо (що означає жахливий); цитрон корсиканський – цитроном комерційним, а цитрон з садів герцогів Орсіні – цитроном кондитерським.

У різних кінцях світу з'явилися відгалуження цитронов, які іноді виділяють в окремі гібридні види. Саме до них відносяться китайські і ізраїльські помело і карибські грейпфрути, італійські лімонимедики (або, як їх називають італійці, «чедратто», тобто цитрончики). 

Ці рослини успадкували від цитронов гігантизм плодів, холодостійкість, але позбулися головного недоліку предків – надзвичайної чутливості коренів до застійної вогкості. Як найдавніші з європейських, а, може бути, і азіатських цитрусів, при насіннєвому розмноженні цитрони легко адаптуються до різних умов зростання. Але при цьому вони втрачають сортові особливості і змушують занадто довго чекати цвітіння і плодоношення (крім помело і грейпфрутів, які іноді зацвітають і в однорічному віці).

Не культ, але культивування 

Цитрони дуже легко вкорінюються при живцюванні.

Але в перші роки життя такі рослини надзвичайно уразливі. Перш за все вони бояться надмірного поливу, якого так важко уникнути в контейнерній культурі.

Тому найрозумнішим рішенням буде щеплення цитрона на холодостійку підщепу. У ролі підщепи може виступати сіянець пондерози або цитранж.

За винятком декількох сортів (серед яких цитрон Діаманте), цитрони чудово зимують при температурі близько 0 °С, не відсушуючи гілок і не втрачаючи листя. А щеплення на цитранжі дозволяє їм добре переносити нічні заморозки (при яких насамперед страждає коріння).

Але якщо ви все ж вирощуєте кореневласні цитрони (найчастіше це живець Руки Будди), зверніть увагу на ґрунтосуміш. Вона повинна складатися наполовину з суміші крупного піску, перліту і дробленої цегли, на чверть – з запісчаненого суглинку і тільки на 20-25% – з живильної листяної або перегнійної землі. 

Кореневласні цитрони вирощують в вазоні, підбираючи його строго по корінню. Коріння у цитрона дуже чутливе. Поливати його потрібно тільки після того, як ґрунт повністю просохне і рослина почне «вішати вуха», тобто листя почнуть опускатися. 

Однісінького заливу  досить, щоб цитрон загинув!

Крім того, цитрони – легка здобич для всіх комах і кліщів-шкідників, які живляться цитрусовими.

З одного боку, це погано, а з іншого, один цитрон в колекції, як троянда в посадці винограду, першим сигналізує про небезпеку.

Якщо сьогодні на цитроні кліщ, то завтра він буде і на апельсинах, а через тиждень – і на мандаринах. Якщо на цитроні оселилася щитівка, то можна до ворожки не ходити: її черепашки вже напевно обсіли гілки всіх ваших цитрусових, просто їх ще не видно.

Сучасні препарати дозволяють легко і просто позбутися від будь-яких шкідників.

• Правда, деякі труднощі виникають при боротьбі з цитрусовою білокрилкою. Але якщо вам вдалося за допомогою інсектицидів стримати її апетити під час вегетації, то в період прохолодної зимівлі і подальшої профілактичної весняної обробки ця ненаситна шкідниця обов'язково загине.
• Скільки цитрусових постраждало від щитівки і ложнощитівки! Дорослі особини цього шкідника зливаються з корою, а молоді – прозорі і непомітні, але якщо хоча б раз на місяць оглядати здеревілі пагони цитрусів за допомогою лупи і вчасно знищувати шкідника, масового зараження можна уникнути.

Для цього достатньо звичайного планового поливу рослини водою, в якій розчинений препарат актара з розрахунку 1 г сухого порошку на 1 л води (це більш висока концентрація, ніж вказана в інструкції).

• Всі види червців зазвичай гинуть від тієї ж актари або препарату БІ-58 (15-20 крапель на 1 л поливної води).

А ось боротьба з рослиноїдними кліщами, яких в останні роки разом з декоративними рослинами завезли з усього світу, заслуговує докладного розгляду.

• Цей шкідник миттєво губить рослини, а впоратися з ним не так-то просто. Проблема в тому, що рослиноїдні кліщі одночасно існують в двох іпостасях – живих особин і яєць. Препаратів, які здатні вбити яйця, досі не винайдено. При обробці рослин старими, перевіреними препаратами гинуть живі особини, а покоління, що розвивається в яйцях, виростає неураженим.

Тому одночасно з санмайтом (на цитрусових можна застосовувати не частіше одного разу на рік, перед зимівлею) і енвідором (при дворазової обробці пригнічує кліщів на цитрусових на місяць-півтора) в разі серйозної атаки на колекцію краще застосувати старий, надійний засіб 30В.

Ця мінерально-масляна емульсія, від якої багато бруду і жирних плям на стінах, повністю знищує і кліщів, і їхнє потомство, не завдаючи ніякої шкоди рослинам і не отруюючи плоди. Правда, якийсь час після її застосування рослини виглядають «замурзаними».

Олександр Мельников 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com