Поради садоводам-початківцям: як вирощувати власний посадковий матеріал плодових культур

Щоб вирощувати сучасні саджанці для інтенсивного саду з мінімальною собівартістю, необхідно організувати замкнутий технологічний цикл по їх виробництву.

Для цього буде потрібно:

•  по-перше, закласти безвірусні маточники клонових підщеп (М-9, П-60 і ін.) плодових культур, обраних для вирощування;
• по-друге, посадити безвірусний маточно-живцевий сад з сучасними сортами. 

Це дві основні складові технології замкнутого циклу, які значно здешевлюють вирощування саджанців.

Придбання безвірусного матеріалу для маточників клонових підщеп і для сортового маточно-живцевого саду вимагає мінімальних витрат, без яких не можна обійтися. 

Закладка маточника карликових клонових підщеп 

На ділянці, відведеній під маточник, копають траншею глибиною 30 см і висаджують придбані підщепи на відстані 25-33 см одна від одної. Щоб полегшити в майбутньому горизонтальне пригибання саджанця до землі, рослини висаджують під кутом 45 °.

Ширину міжрядь на ділянці з механізованої обробкою вибирають з урахуванням параметрів використовуваних технічних засобів. При ручній обробці вона повинна становити 1 м. При посадці траншею не засипають доверху, а залишають канавку глибиною 10 см – для кращого коренеутворення майбутньої підщепи та економії мульчуючої тирси. 

Підщепи в маточник висаджують восени і мульчують, захищаючи від мінусових температур, або ранньою весною, з початком польових робіт.

Догляд за маточником впродовж вегетації полягає в регулярному знищенні бур'янів, проведенні щотижневих поливів, а також хімічного захисту від шкідників і хвороб.

Горизонтальне укладання маточних рослин проводять в кінці серпня або на початку вересня.

• Перед цим необхідно зрізати всі пагони (залишивши пеньки висотою 0,5-1см), а також верхівки рослин.
• У основи рослин, з боку вигину, потрібно відгребти землю, щоб не переламати тендітну деревину, пригнути деревця, укласти горизонтально і скобами прикріпити до ґрунту.

Щоб уникнути підмерзання саджанців, необхідно на зиму укрити маточник будь-яким мульчуючим матеріалом. Розкривають маточник ранньою весною, коли мине загроза морозів до -10 ° С. Роботи ці потрібно провести дуже акуратно, щоб не пошкодити бруньки.

Маточники бажано розкрити якомога раніше, поки бруньки знаходяться в сплячому стані, і внести мінеральні добрива – нітроамофоску з додаванням 30%-ної кальцієвої селітри, розсипаючи їх по всій площі живлення рослин.

Перше підгортання мульчею в маточнику впродовж вегетаційного періоду роблять після відростання пагонів до 20-25 см. Якщо відростання йде нерівномірно, потрібно почекати, поки слабші пагони не підростуть, щоб їх не засипати. Як правило, пагони більш активно відростають біля основи маточної рослини. По мірі відростання пагонів необхідно проводити підгортання, поки горбок мульчі досягне 25 см у висоту і 60-70 см в ширину біля основи. Якщо рослини будуть відчувати нестачу живлення, їх слід кілька разів обприскати 1%-ним розчином сечовини. 

Відведення клонових підщеп від маточних рослин від'єднують пізньої осені, в кінці листопада, щоб молоді корінці, що відросли в мульчі, встигли визріти. Для цього мульчу з двох сторін відгрібають сапкою, вкорінені відведення відрізають секатором, залишаючи на маточних рослинах пеньки довжиною близько 1 см. 

У перші три роки не рекомендується виламувати відведення на підщепах М-9 і П-60, оскільки знищення сплячих бруньок біля основи пагонів різко знижує продуктивність маточника. У маточнику старше трьох років виламування відведень  допустиме. 

Після від'єднання вкорінених відведень проводять їх сортування. 

За описаною технологією, зимове щеплення роблять на підщепах товщиною від 4 мм і вище.

• Підщепи меншої товщини одразу висаджують в шкілки на дорощування (відстань в ряду при посадці – 2 см) і мульчують. На наступний рік до осені у них встигає сформуватися дуже хороша коренева система, завдяки чому виходять елітні саджанці.
• Підщепи від 4 мм у товщину обрізають до 50 см, зв'язують в пучки по 50 шт., коріння опускають в глиняну бовтанку, пересипають вологою тирсою, зверху накривають плівкою і укладають на зберігання в підвал.

У підвалі, де зберігаються підщепи і саджанці, не повинно бути овочів, оскільки вони виділяють етилен, який уражає бруньки і кореневу систему рослин. 

Закладка маточно-живцевого саду і маточників клонових підщеп збігається в часі і виконується одночасно в один і той же рік високопродуктивними технологічними і перспективними сортами, за схемою 0,8-1 Х 2 2,5 м. Надалі, щоб не збільшувати площі маточно-живцевого саду, можна прищеплювати в крону інші нові сорти. 

Щеплення маточноми живцями на клонові підщепи 

Для щеплення використовують тільки живці з маточно-живцевого саду з саджанців або молодого, ще не плодоносного  саду, з плодоносного – не рекомендується. 

Саджанці зерняткових культур прищеплюють копуліровкою, кісточкових – окуліруванням. 

Чому так? По-перше, копуліровку роблять в лютому, коли немає ніякої термінової роботи в саду і плодорозпліднику, в комфортних умовах, в теплому приміщенні. По-друге, за зиму можна встигнути придбати відсутній генофонд нових цікавих сортів. 

Безумовно, окулянти могутніші і вищі, ніж саджанці від зимового щеплення, але надто сильні дерева гарно виглядають на вітрині при продажу, а з точки зору подальшої приживлюваності в саду краще вибирати саджанці помірних розмірів.  Окулянти мають потужну кореневу систему і дають інтенсивний вегетативний ріст, отже, менш продуктивні. У саджанця, отриманого від зимового щеплення, "віддача" після посадки в сад буде вищою.

Такі саджанці виглядають слабкими, їх важче продати на ринку, зате вони краще працюють на урожай, на виробництво плодів, а не на вирощування деревини. 

Найкращий термін для зимового щеплення – середина зими, коли підщепа і прищепа знаходяться в стані глибокого спокою. Підщепа ще з осені зберігається в підвалі у вологій тирсі. Живці нарізають до морозів, на початку грудня, і зберігають в підвалі, як і підщепу. Живці кожного сорту зв'язують в пучки, прив'язують до кожного етикетку з назвою сорту.

Перед щепленням підщепу і живці прищепи заносять в тепле приміщення. Потім ретельно миють і замочують у воді, в якій вони перебувають під час щеплень і після, в сумі не менше доби. Цей прийом позитивно впливає на процес каллюсоутворення і поліпшує приживлюваність щеплених рослин.

Прищеплюють способом поліпшеної копуліровки з використанням підщепи товщиною від 4 мм і вище.

• Для цього на підщепі і прищепі роблять косі зрізи довжиною 2,5-3 см.
• На одну третину від краю косих зрізів зарізають  язичок.
• Потім підщепу і прищепу з'єднують так, щоб камбіальні шари збігалися (в гіршому випадку збіг має бути з одного боку) і обв'язують місце щеплення скотчем.

Щоб камбіальні шари збігалися з обох сторін, необхідно підбирати товщину підщепи та прищепи однакового діаметра. Щоб легше було підібрати діаметри, нарізають живці одного сорту з двома або трьома бруньками різної товщини і розкладають на столі, потім довільно беруть підщепу будь-якого діаметру і підбирають товщину живця. Тому не сортують підщепу по фракціям перед закладкою на зберігання. У пучках, зв'язаних з 50 шт., знаходяться підщепи різного діаметру. Це прискорює підбір по діаметру підщепи і живця під час щеплень, відповідно підвищується продуктивність праці. 

Висота щеплення від основи клонової підщепи – 40-45 см, з урахуванням посадки саджанця на глибину 20 см.

Після щеплення одного сорту верхній зріз щепленого живця змащують садовим варом, на кожен саджанець прикріплюють  етикетку з назвою сорту. Етикетки можна робити з харчового алюмінію, на якому легко писати кульковою ручкою, він не іржавіє і довговічний. Такі етикетки прикручують мідним дротом до підщепи, нижче щеплення.

Потім всі щеплені саджанці одного сорту зв'язують в пучок, умочують коріння в глиняну бовтанку і укладають в поліетиленовий мішок. Якщо розміри мішка дозволяють, укладають кілька пучків різних сортів, все пучки перев'язують нижче місця щеплень, щоб не пошкодити. Упаковані щеплення закладають на стратифікацію в тепле приміщення (температура 24-25 °С). Через 5 днів їх забирають в підвал, укладають вертикально, і так вони зберігаються до початку весняних робіт. 

• Висаджують щеплення в розплідник ранньою весною за схемою 0,2-0,25 Х 1 м.
• Вручну викопують траншею глибиною 20 см.
• На борт траншеї укладають щеплені саджанці, відміряючи необхідну відстань, і до половини засипають її землею.
• Саджанці беруть однією рукою за підщепну частину і піднімають, встановлюючи їх вертикально. Брати за прищепну частину не можна, щоб не пошкодити щеплення. 
• Після установки всіх рослин в ряду траншею засипають совковою лопатою і дуже акуратно, щоб не пошкодити молоді корінці підщепи, утрамбовують землю уздовж ряду.
• Всі роботи виконують під шнур. 

Догляд за рослинами в плодорозсаднику впродовж вегетації полягає в регулярних поливах, підгодівлі, прополюванні від бур'янів, розпушуванні кірки, систематичному видаленні підщепної порослі нижче щеплень.

Вирощування і реалізація саджанців 

Без установки індивідуальної опори не можна виростити стандартний саджанець.

Опори можна застосовувати бамбукові, дерев'яні, металеві. У моєму розпліднику опори зроблені з дроту діаметром 6 мм і довжиною 175 см. На 20-25 см довжини опора заглиблюється в землю, а до решти підв'язують провідник саджанця, який росте. 

• Коли на прищепній частини відростуть пагони довжиною 20-25 см, встановлюють опори і роблять першу, основну підв'язку.
• Для цього спочатку видаляють всі пагони нижче щеплення, якщо вони є. 
• В першу чергу до опори підв'язують підщепу нижче щеплення, потім щеплення в місці нижче молодого пагона майбутнього провідника.
• Потім, при необхідності, підв'язують пагон обраного провідника на його частини, що вже визріли. 
• І тільки після завершення підв'язки виламують фундаментальні, "зайві", пагони культурного сорту.

Таким чином, після першої підв'язки залишається тільки один пагін – "провідник", саджанець вирівнюється біля основи. Після цього знімають етикетку і прикручують її до верхньої частини опори. Надалі по мірі відростання саджанця на 30-40 см підв'язують його до опори впродовж всієї вегетації. У липні після інтенсивного росту рослин на щепленні розрізають скотч, щоб не допустити перетяжок. 

Полив і підживлення можна поєднувати. У спекотну погоду поливають 1 раз в тиждень. Якщо виникає необхідність підживлення рослин, перед поливом уздовж ряду розсипають азотне добриво, краще сечовину, оскільки вона не підкислює ґрунт.

В середині серпня поливи та підживлення закінчують, щоб своєчасно зупинити ріст рослин і дати можливість визріти деревині саджанця, тобто підготувати його до зими. Останнє підживлення бажано провести калійно-фосфорними добривами. Після кожного поливу необхідно рихлити ґрунт, попутно знищуючи бур'яни, в результаті чого відпадає необхідність внесення гербіцидів.

Захисні заходи від хвороб і шкідників в розпліднику необхідно проводити дуже ретельно, в ті ж терміни, що і агротехнічну обробку саду.

Реалізацію саджанців починають в жовтні прямо з плодорозплідника і за сприятливої погоді продовжують до кінця листопада. Нестандартні саджанці після перших заморозків викопують, зв'язують в пучки і закладають на зберігання в підвал вищеописаним способом. Навесні їх висаджують в чергове поле розплідника на дорощування.

Частину з них обрізають на повторний ріст, частину, переважно з добре визрілою верхньою брунькою, дорощують без обрізки. Застосовують диференційований підхід до кожної рослини.

Нереалізовані саджанці в другій половині листопада викопують і зберігають в підвалі всю зиму, а навесні реалізують. 

Величезний недолік, яким грішать багато продавців на ринках, – непрофесійне зберігання рослин під час збуту. Немає етикеток з назвами сортів, саджанці травмовані, пересушені. Інша справа, коли садівник самостійно вибирає саджанці потрібних йому сортів прямо в плодорозпліднику, контролюючи якість кожної рослини. При такому способі реалізації посадкового матеріалу деревця отримують мінімальний стрес, а здорові саджанці – гарантія стабільності майбутніх врожаїв.  

Як правильно посадити придбаний саджанець? 

У підготовлену і заправлену органічними і мінеральними добривами яму, висаджують саджанець таким чином, щоб щеплення перебувало вище поверхні ґрунту для слабо- і середньорослих сортів на 20 см, для сильнорослих – на 25 см. 

Після посадки встановлюють опору, до якої саджанець підв'язують в двох місцях, щоб його не хитало вітром, оскільки при цьому підриваються молоді корінці, які щойно прижилися. 

У центральніх областях найкращий час посадки – осінь.

Оскільки коренева система працює цілий рік, до початку вегетації саджанець встигає прижитися і швидше рушає в ріст. На зиму саджанці мульчують, штамби обмотують мішковиною або папером.

Обрізати такі саджанці або обривати квіти (у 10% саджанців закладаються квіткові бруньки в розпліднику) не рекомендується. 

Формування в перший рік вегетації полягає в тому, що всі гілки, що утворилися вище штамба (80-110 см), потрібно відвести від провідника горизонтально. Робити це можна будь-яким способом (білизняною прищіпкою, відтягненням, підвішуванням грузила і т. д.). На другий рік життя молоді деревця зацвітають і починають працювати на врожай.

Секатор застосовують тільки в разі появи конкуруючого провідника, який виростає під гострим кутом і не піддається відгинанню.

Хотілося б відзначити, що вирощування саджанців – справа творча і кропітка, всі технологічні операції, як ланки одного ланцюга, однаково важливі. Вирощувати сортовий посадковий матеріал складно, але якщо любити землю і любити працювати на ній, праця не буде тягарем. 

В'ячеслав Левенець 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com