З чого почати вирощування печериць? Підготовка субстрату-компосту для посіву міцелія

Традиційним вихідним компонентом для приготування компосту завжди вважався кінський гній із великим вмістом соломи. Проте в даний час найбільшого поширення набув компост із суміші соломи та курячого посліду. Якщо його немає, можна використовувати гній великої рогатої худоби, свиней, овець. 

• Щоправда, у такому разі рецептура субстрату складніша, оскільки гній сільськогосподарських тварин поступається за поживностю пташиному посліду.
• Тут знадобляться сечовина та суперфосфат – додаткове джерело азоту та фосфору; гіпс або алебастр, що зменшує втрату азоту при приготуванні компосту, підлужує його і покращує структуру; крейда, яка забезпечує оптимальну кислотність компосту.

Загалом, не так важливо, гній чи послід ви використовуєте, головне, щоб вони були свіжими – при зберіганні в рідкому вигляді вони швидко втрачають поживні властивості і малопридатні для приготування компосту. Тільки сухий курячий послід може зберігатися досить довго без втрат корисних речовин.

Поживний субстрат утворюється внаслідок ферментації (“горіння”) вихідних компонентів у процесі життєдіяльності мікроорганізмів. 

В результаті температура всередині компостної купи (бурта) вже на 2-3-й день після закладки підвищується до 40-70 °C і залишається на цьому рівні до самого кінця процесу горіння. При цьому рясно виділяються аміак, вуглекислий газ і пари води. 

Якщо компостний бурт погано "горить", тобто не розігрівається, причина, швидше за все, криється в недостатньому зволоженні або пересиханні компосту через вивітрювання. У цьому випадку при наступних перебивках потрібно додати більше води до субстрату і щільніше укласти штабель.

Перезволожений компост також погано розігрівається. При наступних перебивках такий штабель потрібно укладати більш рихло і зволожувати. Щоб захистити компост від опадів, бурт бажано закладати на майданчику, вкритому руберойдом та обладнаним навісом.

Грибовод-початківець в першу чергу повинен знати, що для ферментації та нормального розігріву бурта кількість вихідних компонентів повинна становити не менше 100 кг соломи (8 спресованих тюків) та 100 кг курячого посліду.

• Спочатку солому на 1-2 дні замочують у воді, щоб її вологість зрештою досягла 70%.
• Потім, пошарово укладаючи солому та курячий послід, формують бурт.
• Кожен компонент повинен мати не менше чотирьох шарів (нижній обов'язково із соломи).
• Оптимальна висота бурта – 1,5-1,8 м, ширина – 1,8-2,0 м, а довжина 1 м і більше. 

Першу перебивку бурта роблять за кілька днів. Це найменш “приємна”, але дуже необхідна операція. Її суть полягає у перемішуванні вихідних компонентів таким чином, щоб зовнішні шари опинилися всередині, а внутрішні – назовні нового бурта. Це виглядає так: верхній шар компосту старого бурта укладають вилами в основу нового, стежачи, щоб колишні серединні частини стали зовнішніми, і навпаки. І так шар за шаром утворюють новий бурт. Наявність другого майданчика для компосту спростить операцію.

• Під час першої перебивки вносять гіпс із розрахунку 6 кг гіпсу на 100 кг вихідної соломи, а також зволожують сухі компоненти. 

Усього треба провести 3-5 перебивок з інтервалом у 3-5 днів. Правильно приготовлений компост не має запаху аміаку, солома забарвлена у темно-коричневий колір, м'яка і легко розривається. 

Щоб визначити вологість компосту (а вона повинна становити 70-75%), стисніть його у руці. Якщо при цьому з нього не витікає вода, він не прилипає до рук, то отриманий субстрат має оптимальну вологість. Якщо ж компост клейкий він перезволожений, його не можна використовувати як субстрат. Однак його можна підсушити, додавши гіпс (1-2 кг на 100 кг соломи) і провівши ще одну-дві перебивки з інтервалом 1-2 дні.

При правильному компостуванні описаний процес займає 22-27 днів.

Зі 100 кг соломи та 100 кг гною (або курячого посліду) виходить 200-300 кг готового компосту для печериць, який можна закладати в ємності.  

Міцелій печериць зазвичай висаджують у перфоровані пластмасові або дерев'яні ящики, поліетиленові мішки.

Оптимальну висоту шару компосту визначають залежно від сезону та обраного приміщення. 

Якщо культивування проходитиме в приміщенні, де можна утримувати температуру повітря в межах 18-25 °С, компост укладають у ємності шаром 20 см. Такий варіант виключає самонагрівання субстрату, а отже – і загибель грибниці  печериць від перегріву (міцелій гине при температурі субстрату 30 °С).

Якщо ж ви збираєтеся вирощувати гриби в прохолодніших приміщеннях, а ємності плануєте розташувати на підлозі, обов'язково збільшіть шар компосту до 30-40 см. У цьому випадку в субстраті почнеться процес самонагрівання і температура всередині нього буде на кілька градусів вище за температуру повітря.  

Ніна Бисько 

© Журнал "Городник"

ФОТО: pixabay.com