Розрізняють поливи вегетаційні і вологозарядкові.
Призначення вегетаційних поливів – підтримувати певну вологість ґрунту влітку. Оптимальною для винограду вважають вологість ґрунту, що складає 70-75% найменшої вологоємкості.
Найменша вологоємність – це максимальна кількість води, яку даний шар ґрунту утримує без стоку її в нижні шари.
Ступінь вологоємності можна оцінити, стиснувши грудку ґрунту в кулаці – при 75% грунт скочується в міцний клубок, легко змінює форму при стисненні і не розсипається.
При зниженні вологості нижче цього рівня необхідно проводити полив.
Кількість вегетаційних поливів і норми витрати води залежать від кількості опадів в даному році і механічних особливостей ґрунту на ділянці. Легкопроникні ґрунти поливають часто потроху; щільні, глинисті поливають рідше, але витрату води збільшують.
- Перший вегетаційний полив проводять після закінчення цвітіння – в цей час виноградна рослина відчуває сильну потребу в воді. Поливати виноград до початку або під час цвітіння не рекомендується, щоб не спровокувати сильне осипання квіток.
- Наступний полив проводять перед початком розм'якшення або забарвлення ягід. У дуже посушливе літо можна полити ще раз в період росту ягід.
Припиняють поливи за 2-3 тижні до збору врожаю.
Не можна поливати виноградник незадовго до збирання врожаю: надлишок вологи в цей період затримує визрівання лози і дозрівання ягід.
В результаті перезволоження пагони буйно починають рости, утворюється безліч пасинків, слабо визріває лоза, ягоди стають водянистими, шкірка ягід темних сортів бліда. Слабкий ріст пагонів, дрібні ґрона і ягоди, навпаки, вказують на нестачу вологи в ґрунті.
Під час поливу ґрунт повинен просочитися на всю глибину залягання основної маси коренів (на 1 м). Для утримання ґрунтом вологи і полегшення надходження повітря до коріння після кожного поливу в міру підсихання верхнього шару ґрунт розпушують. На замульчованих виноградниках кількість поливів можна зменшити.
Вологозарядкові поливи на винограднику проводять пізно восени або ранньою весною, щоб збільшити запаси вологи в ґрунті до початку вегетації.
- Навесні, з початком вегетації, виноградна рослина відчуває сильну потребу в воді. В цей час в ґрунті ще залишається запас вологи, створений за рахунок випадання весняних опадів і танення снігу – зазвичай його буває досить. Якщо ж вологість ґрунту низька, до початку розпускання вічок можна провести полив.
- Осінній влагозарядковий полив проводять у другій половині жовтня – на початку листопада, до випадання перших заморозків.
Спосіб поливу – поверхневий, внутрішньоґрунтовий або крапельний – залежить від потреб і можливостей виноградаря.
Найпростіший поверхневий спосіб поливу – по борознах.
Кількість борозен, що нарізають в міжряддях, залежить від ширини останніх, віку кущів і особливостей ґрунту. У міжряддях шириною від 2 до 3 м нарізають по три борозни. Відстань між ними і рядами кущів 40-50 см, глибина борозен – 15-25 см, ширина по поверхні 25-40 см. Відстань між борознами для легких ґрунтів 60, для більш щільних – 80 см і для важких – 1 м. Воду пускають спочатку сильним струменем, щоб швидко зволожити всю борозну, потім натиск води зменшують.
Поодинокі кущі поливають в кругові канавки глибиною 15-20 см, вириті на відстані 30-40 см від голови куща.
Молоді виноградники також необхідно поливати по борознах або канавках, виритих навколо кущів, – такий прийом дозволяє скоротити кількість води, в порівнянні з суцільним затопленням ділянки, і рівномірно зволожити ґрунт, не обтяжуючи його.
Ще один спосіб поверхневого поливу – дощування – може застосовуватися на ділянках з нерівним рельєфом, на схилах гір і пагорбів, він економить воду в порівнянні з іншими способами, і дуже сприятливо позначається на стані рослин, оскільки створює на ділянці мікроклімат, який полегшує процеси фотосинтезу, дихання листя і випаровування.
Мінуси цього способу – необхідно використовувати мобільний пристрій з розбризкувачами, а також поєднувати полив з обробкою фунгіцидами, оскільки надмірна вологість провокує розвиток грибних хвороб.
Поєднаний полив дозволяє одночасно вирішити кілька агротехнічних завдань – насичення ґрунту вологою і поживними речовинами, поліпшення його механічного складу, підживлення.
Для цього на винограднику копають неглибокі ями або траншеї, наповнюють їх компостом, рослинними відходами, сухими листям. Впродовж вегетативного сезону воду для поливу і добрива вносять в ці траншеї. На наступний рік викопують нові ями, на відстані 0,5 м від старих.
При внутрішньоґрунтовому поливі вода надходить безпосередньо в кореневмісний шар. Цей спосіб ефективний на ділянках з важкими, глинистими ґрунтами з низькою вологопроникною здатністю.
На аматорських виноградниках в міжрядді по всій довжині копають неглибоку (20 см) траншею, насипають гравій дрібної фракції і прокладають полімерний шланг з дрібними отворами, або встановлюють металеві циліндри (наприклад, відра без дна) вертикально в неглибокі ями, вириті з обох сторін кожного ряду і заповнені щебенем (2 відра на яму).
В останні роки користуються популярністю системи крапельного зрошення, які забезпечують рівномірне і періодичне надходження води. Їх можна використовувати як для поверхневого, так і внутрішньоґрунтового поливу. У другому випадку систему опускають в неглибокі борозни, вириті з двох сторін кожного ряду, і накривають по всій довжині шифером.
© Журнал "Огородник"
ФОТО: pixabay.com